9

знаходяться високі вершини і серед них найвища вершина Українських Карпат- г. Говерла (2061 м н.р.м.) [10].

У межах області Карпати простягаються з північного заходу на південний схід і представляють собою три повздовжні пояси хребтів. Північно-східна границя області проходить по Вододільному хребту. Південніше знаходиться Полонинський хребет. Най південніша третя група хребтів - Вулканічні Карпати [4].

На південь від долини річки Білої Тиси та навколо Рахова знаходиться рахівський кристалічний масив, який є західним закінченням великого кристалічного Мармароського масиву, що знаходиться на території Румунії. На кордоні з цією країною здіймається гнейсовий скелястий Піп-Іван Мармароський (1946 м) з рештками льодовикових цирків. Подібну форму мають вершини Гуцульських Альп - гір, що височать над Раховом на лівобережжі річки Тиси - Менчул (1380 м), Шоймул (1228 м). Рахівський хребет має своєрідне продовження на захід аж до р. Боржави (так звані Мармароські стрімчаки) [32].

2.4. Гідрографія

Закарпатська область розміщена в найбільш зволоженому регіоні країни, вкрита густою сіткою річкових систем. Середня густота річок області 1,7 км/км2 - найбільша в Україні. По території вона змінюється від 1,3 км/км на рівнині до 2,0 км/км2 у горах [2].

Вся річкова система області належить до басейну Тиси. На території Закарпаття знаходиться тільки верхня, переважно правобережна частина басейну. Майже всі правобережні притоки беруть участь у горах, при вододільній частині Українських Карпат і протікають в основному з північного сходу на південний захід.

Тиса утворюється від злиття Чорної та Білої Тиси 4 км вище м. Рахова. За водністю серед карпатських річок вона поступається тільки Дністру. її протяжність 966 км, у межах області 201 км. Загальна площа водозбору 153

10

тис. км2, в області 11,3 тис. км2. Від місця утворення Тиса тече у південно-західному напрямі по вузькій долині, стиснутій високими стрімкими схилами. На державному кордоні річка круто повертає на захід. До смт. Великий Бичків вона зберігає гірський характер, тобто відрізняється значними силами русел, швидкими течіями, незначною глибиною, а також бурхливими паводками і повенями ( [цит за 27] ).

В Рахові є кілька джерел мінеральних вод, зокрема, що містять сірководень. Одне з них поблизу адмінбудинку Карпатського Біосферного заповідника. Вміст сірководню в них становить більше 10 мг/л. їх широко застосовують в лікарській практиці [41].

2.5. Ґрунти

Ґрунтовий покрив території Закарпатської області сформувався під дією живих організмів на гірські материнські породи в різних умовах клімату, зволоженості та рельєфу. Формування сучасних ґрунтів відбувалося протягом всього голоцену [25].

Найбільш поширений фоновий тип ґрунтів гірської частин Закарпаття - це бурі гірсько-лісові ґрунти (буроземи). Вони розвинулись на схилах у межах лісового поясу від підніжжя гір до 1100-1200 м у західній та 1500-1550 м у східній області. їх материнська порода - алювій-делювій флішу кристалічних порід Рахівського масиву та магматичних відкладів Вулканічного хребта. У процесі звітрювання цих порід утворюються переважно суглинисті відклади, лише крупнозернисті пісковики (наприклад, Рахівської світи) дають супіски та піски [28].

Бурі гірсько-лісові ґрунти відзначаються високим вмістом перегною. У природному стані, тобто під корінними лісами, вміст його сягає 10-15 %, під вторинними луками кількість гумусу зменшується до 5-7 %. Актуальна кислотність ґрунтового розчину гумусового горизонту особливо висока (рН водне 4,0) в неокультурнених ґрунтах. Буроземи багаті на валові форми поживних речовин, особливо фосфору ( [цит за 27] ).

11

Ґрунти долини Тиси - дерново-підзолисті глеєві, глибокі. Сформувалися на алювіальних відкладах різного петрографічного і механічного складу (галька різних розмірів, піски і супіски). Неглибоке залягання ґрунтових вод спричинює оглеєння нижніх горизонтів цих ґрунтів. Оглеєні ґрунти мало гумусні (вміст перегною у верхньому шарі - 1,8-2,0 %), мають високу кислотність, не структуровані, що несприятливо позначається на їхньому водно - повітряному режимі. Ґрунти слабо забезпечені доступними для рослин формами азоту та фосфору, дещо краще - калію ( [цит за 27] ).

2.6. Клімат

Клімат Закарпаття помірно - континентальний. Амплітуда температур трохи більша ніж у Західній Європі - зима холодніша, а літо тепліше. Найнижчі температури спостерігаються у високогірних місцевостях Свидовця, Чорногори, Горган. Найвищі літні температури відмічені в південно - західній частині, яка знаходиться під впливом повітряних мас, що йдуть з південного сходу України [32].

Річні амплітуди температур досягають в середньому 20-25°С, а середньодобова - 15-20°С.

На кліматі позначається також і вологе атлантичне повітря. Карпати являються регіонами з достатнім і надмірним атмосферним зволоженням. Опади становлять на рік від 665 мм на рівнині до 1600 мм у гірських районах. Така кількість опадів уможливлює зростання продуктивних букових, мішаних, буково-ялицево-смерекових і смерекових лісів. Вони регулюють обмін водного та температурного балансу та сприяють екологічній стабільності гірських ландшафтів [27,32].

Порівняння відповідних показників по метеостанціях Делятин, Микуличин, Ясеня, Луги свідчать про чітке проявлення бар’єрного ефекту в розподілі опадів. Значна їх частина випадає у вигляді злив із сильними грозами, але більш типові моросливі дощі.

12

В тісній залежності від температурного режиму і кількості опадів знаходиться вологість повітря. Середньорічна відносна вологість повітря коливається в межах 50-70 % в лісових поясах і 70-80 % у високогір’ї.

Зима (період з середньодобовими температурами нижче 0°С) в горах триває від 3,5-4 місяців на висоті 850-1000 м до 5 місяців на більших висотах. Найбільше пониження температури спостерігається в межах 10-14°С морозу, іноді до