Кваліфікаційна робота

на тему

«Вплив бобово-злакових травосумішок на підвищення

родючості осушених темно-сірих опідзолених

грунтів в дослідному господарстві Перемога»

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Огляд літератури 5

Розділ 2. Методологія і методи досліджень 10

Розділ 3. Характеристика природних умов району досліджень 11

3.1. Кліматичні умови 11

3.2. Рельєф 14

3.3. Ґрунтові і поверхневі води 15

3.4. Рослинність 16

Розділ 4. Експериментальна частина 18

4.1. Характеристика ґрунтового покриву 18

4.2. Схема досліду 20

4.3. Обгрунтування підбору травосумішак 23

4.4. Фази проходження розвитку трав 28

4.5. Урожайність бобово-злакових травосумішок 30

4.6. Агрохімічна характеристика темно-сірого опідзоленого

грунту в кінці вегетаційного періоду 31

Розділ 5. Охорона праці 39

Висновки

Список літературних джерел 42

Вступ

Аналіз сучасного стану розвитку лучного кормовиробництва в Західній Україні свідчить про те, що за період 1990-2009 рр. збільшились площі під природними кормовими угіддями. На даний час вони становлять 1,7 млн. га, але їх продуктивність залишається низькою (10-15ц/га кормових одиниць), а багато питань що до технології створення і використання довговікових травостоїв недостатньо відпрацьовано. Наявні технології не повністю враховують екологобіологічні і фітоценотичні фактори, способи прогнозування й управління продуктивністю сіяних травостоїв, дози і співвідношення добрив, їх оптимальий розподіл, доцільний режим використання та застосуванням інокуляції.

В зв’язку з цим виникла потреба в розробці таких технологічних заходів зі створення високопродуктивних культурних лучних травостоїв, які б максимально враховували не тільки природні, кліматичні та господарські умови, але й були економічно вигідні й екологічно безпечні.

Актуальність теми. У зміцненій кормової бази тваринництва значна роль належить природним кормовим угіддям, які розміщенні на осушених грунтах. Однак, до останнього часу продуктиність їх у виробничих умова ще низька, не перевищує 30-40 ц/га сіна, що в 3-4 рази менше потенційної можливості цих угідь.У комплексі ефективних заходів підвищення продуктивності природних кормових угідь на меліорованих грунтах важлива роль належить розроблено і впроваджено у сільськогосподарське виробництво економічно та екологічно вигідних способів їх поліпшення. Способи поліпшення природних кормових угідь на осушених грунтах досить широко вивчались. Проте до останнього часу особливості формування рослинних угрупувань, їх мінливість залежить від технологічних прийомів поліпшення природних кормових угідь комбіновано сінокісно-пасовишного використання на осушених грунтах вивченні недостатньо. Потребують уточненю такі технологічні заходи як підбір різних за видовим складом та стиглістю травосумішок за різних модифікацій поверхневого та докорінного поліпшення деградованих кормових угідь залежно від рівнів удобрення та інокуляції. Необхідність вирішення цих питань й визначили вибір теми бакалаврської роботи.

Об’єкт дослідження – лучні травостої на осушених землях.

Мета досліджень – встановити особливості формування різностиглих сіяних травостоїв залежно від видового складу травосумішок, способів поліпшення, рівнів удобрення та використання штамів бульбочкових бактерій. На цій основі розробити технологію створення високопродуктивних лукопасовищних угідь за сінокісного використання на осушених ґрунтах.

Для поставленої мети були вирішені такі завдання:

розроблено схему і закладено стаціонарний дослід з використанням бобових трав (конюшина лучна, люцерна посівна), насіння яких попередньо було інокульоване відповідними штамами бульбочкових бактерій;

визначено агрохімічні та водно-фізичні показники ґрунту на експериментальному полігоні стаціонарного досліду;

Наукова новизна полягає у вивченні закономірностей трансформації видової структури різностиглих травоїдів залежно від способів поліпшення лук, їх удобрення, інокуляції складу травосумішок та розробці технології створення високопродуктивних кормових угідь на осушених землях західного Прикарпаття.

Розділ 1. Огляд літератури (Вплив бобово-злакових травосумішок на підвищення родючості осушених грунтів)

В Україні сіножаті і пасовища займають близько 7 млн. га, що складає більше 17 % сільськогосподарських угідь. Проте часто урожайність у середньому становить 12 – 16 ц/га, а пасовищ 5 6 ц/га сіна. Створення та використання культурних сіножатей і пасовищ дають можливість підвищити продуктивність [4].

У покращенні кормової бази тваринництва значна роль належить природним кормовим угіддям, які розміщенні на осушених ґрунтах. Однак, до останнього часу продуктивність їх у виробничих умовах низька, не перевищує 30-40 ц/га сіна, що в 3-4 рази менше потенційної можливості цих угідь. У комплексі ефективних заходів підвищення продуктивності природних кормових угідь на осушених ґрунтах важлива роль належить розробленню і впровадженню у сільське виробництво екологічно та економічно вигідних способів їх поліпшення.

Проблемі луківництва на меліорованих ґрунтах присвячено багато наукових праць, але вона і надалі залишається актуальною. Важливе значення має підбір відповідних травосумішок, які б забезпечували високу продуктивність травостою за доброї якості корму.

Інтенсифікація землеробства до останнього часу передбачала застосування високих доз мінеральних добрив і, перш за все, азотних. Проте, як показала практика сільськогосподарського виробництва, такий шлях не лише економічно невигідний, а й небезпечний для довкілля. Тому підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і отримання максимальної кількості високоякісної рослинної продукції за мінімальних затрат засобів і енергетичних ресурсів потребує поряд із внесенням азотних добрив всебічної інтенсифікації процесу біологічного накопичування азоту у грунті. У зв’язку з цим проблема використання молекулярного азоту, фіксованого з атмосфери ґрунтовою мікрофлорою, є найважливішою серед біологічних досліджень у всіх розвинутих країнах, незважаючи на їхню потужну промисловість із виробництва азотних туків [ ].

Підвищення ефективності бобово-ризобіального симбіозу – важливий резерв збільшення продуктивності бобових культур. Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення прогресивних засобів оптимізації