з сільськогосподарською продукцією. Значна частина мікроелементів повертається в грунт з органічними добривами і баластом мінеральних добрив. Наприклад, з кожної тонни якісного гною в грунт повертається 1,5 г бору,16,0 г марганцю, 12,0 г міді, 87,0 г цинку, 0,2 г молібдену і 0,1 г кобальту.
В одному центнері пічної золи міститься біля 30 г бору 0,3 г молібдену, 0,4 г міді 4 г цинку і 0,6 кобальту. З центнером калімагнезії в грунт поступає 40 мг марганцю, 10 мг бору і інші елементи. Але, як свідчать дані досліджень, в тому числі і проведених в господарствах нашої області, використання спеціальних мікродобрив значно покращує умови росту і розвитку сільськогосподарських культур. Вони або входять в склад ферментів, або активізують їх роботу. Тому мікроелементи іноді називають „каталізаторами” каталізаторів. До 20 відсотків всіх відомих в даний час ензимів належать до метало ферментів. До їх складу входять в першу чергу бор, марганець, мідь, молібден, цинк, кобальт. Якщо в поживному середовищі не вистачає цих елементів, то рослини погано ростуть і розвиваються або взагалі гинуть.
За даними агрохімічного обстеження темно-сірий грунт має різну забезпеченість мікроелементами: середньо – марганцем та молібденом, висока – міддю та бором, низька – цинком та кобальтом.
Таблиця 3
Агрохімічна характеристика темно-сірого опідзоленого грунту дослідної ділянки
Шар грунту см. | рН | Гумус, % | Азот лужно гідролі-зований | Р,(мл/кг) | К, (мл/кг) | Гідролітична кислотність мл.екв. на 100 гр. грунту | Сума вібраних основ, мл. екв. на 100 гр. грунту | Мікроелементи, мл/кг
Си | Zn | Mn | Co | Mo | B
0-3 | 4,8 | 2,35 | 28,0 | 79 | 74 | 4,23 | 16,6 | 5,6 | 0,6 | 51 | 0,66 | 0,12 | 0,80
3-35 | 5,1 | 2,00 | 30,8 | 36 | 52 | 3,26 | 19,8 | 6,0 | 0,8 | 17 | 0,56 | 0,14 | 0,80
35-48 | 5,2 | 2,02 | 30,8 | 31 | 92 | 3,19 | 25,4 | 5,4 | 0,6 | 21 | 0,56 | 0,09 | 0,70
48-85 | 5,2 | 1,53 | 33,6 | 25 | 74 | 3,19 | 22,4 | 4,7 | 0,5 | 24 | 0,40 | 0,09 | 0,65
85-120 | 5,0 | 0,85 | 106,4 | 20 | 58 | 4,14 | 23,4 | 3,6 | 0,3 | 24 | 0,32 | 0,05 | 0,50
Розділ 5. Охорона праці
Охорона праці у сільськогосподарському виробництві поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від підпорядкування та форми власності, на підприємців, фермерів та інших юридичних і фізичних осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції. Охорона праці встановлює вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів по вирощуванню, збиранню і первинній обробці сільськогосподарських культур.
У процесі виробництва на працівників можуть діяти небезпечні і шкідливі виробничі фактори згідно ГОСТ 12.0.003 [25].
Враховуючи тісний взаємозв’язок між здоров’ям працівників і станом навколишнього середовища, розробку технологій, проектування машин і обладнання, а також організацію виробничих процесів у сільському господарстві на всіх етапах потрібно здійснювати з урахуванням мінімальної негативної дії на навколишнє середовище і досягати за рахунок:
застосування технологій обробітку грунту з мінімальним його руйнуванням;
використання розфасованих у тару малого об’єму мінеральних добрив;
удосконалення способів зберігання пестицидів у підприємствах і запобігання їх попаданню до водойм;
усунення підтікання в з’єднаннях паливо- і маслопроводів машин і обладнання;
використання спеціальних накопичувачів для збирання і тимчасового зберігання відпрацьованих мастил.
Засоби захисту працівників повинні відповідати ГОСТ 12.4.011. Безпека праці при роботі зі шкідливими хімічними речовинами повинна забезпечуватися згідно з вимогами Типової інструкції з безпеки праці для працюючих зі шкідливими речовинами.
Технологічні процеси вирощування, збирання та первинної обробки продукції рослинництва повинні відповідати типовим технологіям, затвердженим власником.
У кожному підприємстві повинна бути проведена паспортизація земельних угідь із зазначенням крутості поздовжніх і поперечних схилів, земельних ділянок, перешкод, небезпечних місць та ін.
Механізовані роботи з обробітку грунту, посіву, садіння та догляду за посівами необхідно проводити відповідно до вимог технологічних карт, експлуатаційної документації.
При організації інструктажу з охорони праці на робочому місці повинні враховуватися стан культури, що збирається, погодні умови, стан збиральної техніки і транспортних засобів, кількість і кваліфікація працівників, а також інформація про виробничі небезпеки та випадки травмування під час збирання врожаю.
Під час роботи з добривами, так само як і при усіх інших процесах роботи потрібно дотримуватися правил техніки безпеки, які зазначені нижче.
Санітарно-захисна зона для складів мінеральних добрив повинна становити 200-300 м. До роботи з мінеральними добривами на складах, під час транспортування і в полі допускаються особи віком 18 років та старші, які обізнані з правилами експлуатації сільськогосподарських машин для внесення добрив і вивчили техніку безпеки. Механізаторів та інших працівників забезпечують спецодягом (рукавиці, захисні окуляри, респіратори, комбінезони, чоботи ).
Категорично забороняється перевозити людей, питну воду і продукти харчування в транспорті разом із мінеральними добривами. Всі операції (технічний огляд, завантаження, розвантаження, ремонт) проводять при повній зупинці агрегатів, сошники комбінованих сівалок очищають спеціальними щітками. Мінімальна віддаль від працюючих дискових розкидачів (МВД-0,5; РУМ-5;) повинні становити від 50 до 80 метрів [12].
Під час заправки машин аміачною водою можна стояти тільки з підвітряного боку, заправляти машини закритим способом. Працювати можна лише в респіраторі, рукавицях, фартуху з церати, який закриває ноги і груди. В цей час не можна палити, запалювати сірники,