Багаторічні трави накопичують у ґрунті багато органічної маси, під впливом якої покращуються його водно-фізичні властивості. Органічна маса трав є не тільки джерелом поживних речовин, але й допомагає зберегти легкорозчинні елементи живлення, які містяться в самому ґрунті, а також ті, які вносяться з мінеральними добривами. За даними Ф.І. Філатова (1952) багаторічні трави при врожаї сіна 20 ц/га нагромаджували в орному шарі грунту в середньому 46,3 ц/га коренів у перший, 85 ц/га на другому і 121 ц/га на третьому році користування.

З початку незалежності нашої Української держави відбулися істотні зміни в умовах сільськогосподарського використання меліорованих земель. Складне економічне становище, брак коштів і матеріальних ресурсів змушують виробників повсюдно переходити на застосування місцевих добрив, агротехнічних способів боротьби з бур’янами тощо. Розвиток ринкових відносин диктує свої вимоги до структури посівних площ і набору вирощуваних культур. Слід враховувати також дедалі зростаючі екологічні вимоги до виробництва.

Усі ці зміни намагалися врахувати Т.М. Коваленко, В.Р. Гімбражевський, В.С. Бистрицький, І.Т. Слюсар, С.М. Рижук, М.Д. Волощук, А.І. Мороз, С.В. Скрипниченко, Р.С. Трускавецький та інші, добираючи і подаючи перевірені практикою та доопрацьовані за результатами досліджень останніх років рекомендації з ефективного сільськогосподарського використання осушуваних земель гумідної зони України [6]. Однак на сьогодні вони є мало висвітлені і тому заслуговують на увагу. Тому обрана тема кваліфікаційної роботи допоможе заповнити прогалину і зможе вирішити ряд науково-практичних питань.

РОЗДІЛ 2.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Аналітичні роботи проводилися в лабораторії Державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунту та якості продукції. Були проведені такі аналізи:

1. Гумус методом Тюріна;

2. Лужно-гідролізований азот за методом Корнфілда;

3. Сума увібраних основ методом Каппена;

4. рН іонометрично;

5. Гідролітична кислотність за Каппеном;

6. Рухомий фосфор за Кірсановим;

7. Обмінний калій за Кірсановим;

8. Рухомих форм мікроелементів, мг./кг. грунту :

бору (за методом Берчером і Труогом);

молібден (за Грігом);

марганцю, кобальту, міді (за Пейве і Рінькісом);

цинк (за Крупським і Александровою).

Методи досліджень – картографічні, польові, лабораторні, математично-статистичні. Для визначення агрохімічних показників ґрунту було викопано розрізи і відібрано змішані зразки для лабораторних аналізів.

В лабораторії кафедри «Агрохімії і ґрунтознавства» нами було додатково проведено наступні аналізи:

структурно-агрегатний склад грунту визначався методом Н.І.Савінова в модифікації І.Б.Ревута у трьохкратній повторності через кожні 10 см до глибини 30 см;

об’ємна маса грунту методом ріжучого кільця за І.А.Качинським в 5-ти кратній повторності пошарово через кожні 5 см до глибини 30 см;

Визначення агрохімічних показників ґрунтів проводили за такими методиками: гумус – за Тюріним; лужно-гідролізований азот – за Корнфілдом; рухомий фосфор та обмінний калій – за Кірсановим.

Спостереження на меліорованих землях включає обстеження та оцінку осушених ґрунтів за наступними групами параметрів: 1) показники ранньої діагностики осушуваних земель (режим і баланс ґрунтових вод, вологозапаси в зоні аерації); 2) показники сезонних змін в меліоративній ситуації (режим та обсяг дренажного стоку); 3) показники, які характеризують вагомі зміни (хімсклад ґрунтових вод і ґрунтів, зміни водно-фізичних, фізико-хімічних та агрохімічних властивостей ґрунтів).

Для отримання цих показників проводилися польові та лабораторні роботи. Польові роботи включали в себе стаціонарні спостереження, відбір проб води та ґрунтів на аналізи.

РОЗДІЛ 3.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНІХ УМОВ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Територія дослідного господарства «Перемога» знаходиться у східній частині Тисменицького району і відноситься до Придністровської зони.

За господарством закріплено 3855,4 га земель, з них:

ріллі – 1544,2 га;

сіножаті – 354,3 га;

пасовища – 590,4 га;

лісу – 340 га;

деревно-чагарникові – 346,3 га;

інші землі – 680,2 га.

3.1. Кліматичні умови

Клімат району досліджень зумовлений, в основному, трьома факторами: географічним положенням, циркуляцією атмосфери, радіаційним режимом. Територія господарства розташована в межах правобережного підрайону Наддністрянського агрокліматичного району.

Тип клімату – помірно-континентальний. За даними Івано-Франківської метеостанції середня багаторічна сума температур становить 2200 – 2500?С. Середня тривалість вегетаційного періоду 200 – 210, безморозного – 160 –170 днів. Сума активних температур з літнього періоду до переходу середньодобової температури повітря восени нижче плюс 10?С становить 1500 – 1600?С. Кількість опадів за рік становить 570 – 800 мм. У холодний період року (листопад-березень) опадів випало лише 25 – 30% річної суми, що становить близько 140 мм.

Абсолютні мінімальні температури становлять –28 до –31?С, а максимальні температури повітря можуть підніматися до +31?С +32?С.

Диференціація пір року має виражений характер. В перехідні сезони (весною і восени) спостерігається порівняно різкі стрибки температури.

Найбільший приріст середніх місячних температур спостерігається від березня до квітня і від квітня до травня, коли різниця між ними більше 6?С. Значно знижуються середні температури восени – від жовтня до листопада. Різниця між ними –6?С, в решту сезонів коливання місячних температур порівняно поступове. Наприклад, влітку різниця між ними дорівнює 1 – 2?С, взимку – близько 2?С.

Дуже важливим для росту і розвитку трав є переходи середньодобових температур через 0?С, +5?С, +10?С, +15?С. Перша з них визначає початок весни і кінець осені. Перехід температури через 0?С спостерігається між 8 березня і 24 листопада. Тривалість цього періоду дорівнює 261 день.

Період активної вегетації починається з переходом середньодобової температури через +10?С. Він спостерігається для даної території між 26 квітня і 24 жовтня. Тривалість цього періоду становить 161 день, безморозного періоду – 150 днів, вегетаційного – 215 днів. Дати переходу середньодобових температур 0?С, +5?С, +10?С, +15?С і кількість днів з температурою, яка перевищує відповідні границі. Такі термічні ресурси