3.3. Ґрунтові і поверхневі води

Основними джерелами живлення ґрунтових вод є атмосферні опади і води річок та потоків. Ґрунтові води на території району досліджень залягають неглибоко. Вплив на залягання ґрунтових вод мають р. Ворона і води потоків. Поверхневі води відносяться до Дністровського водозбірного басейну. По своєму режиму р. Ворона відноситься до типу гірських річок змішаного живлення.

Внаслідок низького рівня терасових рівнин глибина залягання ґрунтових вод невелика, вона становить від 1,5 – 2 до 4 м. Причому рівень ґрунтових вод в період повеней значно підвищується. Заплава порізана рукавами річки, старицями і витягнутими замуленими пониженнями.

Ґрунтові і річкові води слабомінералізовані по хімічному складу, в основному, кальцієво-гідрокарбонатні із вмістом солей 0,5 – 0,6 г/л. Вони мають добрі питні властивості і широко використовуються для водопостачання по місту.

Вплив річкових вод зволоження земель обмежується заплавами. Але внаслідок доброї тренованості цих ґрунтів та легкому гранулометричному складу, близьке залягання ґрунтових вод не спричиняє перезволоження даних земель. Навпаки, землі високих заплав являються кращими для вирощування овочевих, цукрових буряків, конюшини.

3.4. Рослинність

Рослинний світ території дослідного господарства «Перемога» представлений деревною, чагарниковою та трав’яною рослинністю. З деревної та чагарникової рослинності поширені дуб, граб, береза, вільха чорна, верба, ліщина, калина, слива, груша, яблуня, черешня, вишня. Чагарникова рослинність поширена вздовж потічків та в пониженнях, заповнених водою, на терасовому уступі.

Внаслідок зрідженості лісової рослинності добре розвинений в лісі трав’яний покрив, який використовується як сінокоси і пасовища. Трав’яний покрив багатий на: волосисту і лісну осоки, мітлицю, райграс пасовищний, гребінник, лісову фіалку, тонконіг лучний, дзвіночки та інші. Із бобових: конюшина біла, люцерна хмелевидна, конюшина рожева, із різнотрав’я – гусячі лапки, подорожник ланцетолистий, деревій тисячолистий, кульбаба лікарська.

В понижених, надмірно зволожених місцях із ситникових поширені: ситник розгалужений, ситник жаб’ячий; з осокових: осока бліда, осока волохата, осока дрібнотравна. З культурної рослинності вирощують: ріпак, озиму пшеницю, ячмінь, картоплю, овес, озиме жито, кукурудзу. Найбільш поширеними бур’янами являються: осот рожевий, осот жовтий, хвощ польовий, пирій, мишій сизий, мишій зелений, редька дика, лобода біла, волошка синя та інші.

Сільськогосподарські угіддя розміщені по всій території господарства. Частина з них прилягає безпосередньо до границь населених пунктів.

Максимальна віддаленість їх від населених пунктів та виробничих центрів не перевищує 4 км. Організація сільськогосподарських угідь проведена з урахуванням рельєфу ґрунтового покриву, зволоження та економічної оцінки земель. Орні землі займають 52 % від площі сільськогосподарських угідь. Більша частина ріллі розміщена на рівнинних землях, де залягають, в основному, темно-сірі опідзолені ґрунти, оцінка яких по окупності затрат становить 39,47 балів.

В північній частині землекористування орні землі розташовані на схилах різної крутизни і експозиції з ґрунтами з нижчою природною родючістю, оцінка яких по окупності затрат становить 25,44 бали. Незначна частина ріллі розміщена на слабо та середньо змитих ґрунтах.

Сіножаті становлять 3 % сільськогосподарських угідь. Вони розташовані по всій території господарства біля лісових масивів, в лісах та в долинах річок Ворони та Бистриця Надвірнянська на рівнинних площах з крутизною до 5°.

Пасовища становлять 7,1% сільськогосподарських угідь. Вони розташовані по балках на крутих схилах та вздовж річок. Частина пасовища примикає до границь сіл, а також знаходяться в її межах. Ґрунти, в основному, сірі та ясно-сірі, оцінка яких по окупності затрат становить 36,40 балів. Основна частина пасовищ розміщена на схилах до 3°. На решті переважають схили до 7° і більше.

РОЗДІЛ 4.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

4.1. Характеристика ґрунтового покриву

Для розробки системи заходів покращення родючості осушених земель, організації на них високопродуктивних кормових угідь та їх використання вибрано і обґрунтовано меліоративну систему, яка охоплює балковий водозбір площею 350 га і займає частину схилу північно-західної експозиції дослідного господарства «Перемога» Тисменицького району Івано-Франківської області, де в 1978 році було проведено меліорацію перезволожених земель, які. до 1995 року використовувались в інтенсивних сівозмінах, а за період роздержавлення земель, проведено розпаювання і вони були переведені в кормові угіддя.

Основну частину водозбору займають темно-сірі опідзолені перезволожені ґрунти, окремими ареалами поширені заболоченні ґрунти, 75% території зайнято низькопродуктивними природними кормовими угіддями.

Перед закладкою досліду було проведено детальне ґрунтове обстеження, яке показало, що ґрунтовий покрив дослідного поля представлений темно-сірими опідзоленими поверхнево-оглеєними важкосуглинковими ґрунтами, які характеризуються слідуючим генетичним горизонтом (рис. 4.1.1.). В шарі 0-20 см на 100 г грунту міститься 2,12 % гумусу, 53 мг лужно-гідролізованого азоту, 22 мг рухомого фосфору, 67 мг обмінного калію, рН (сольове) – 4,8 (таблиця 4.1.1.).

Таблиця 4.1.1.

Агрохімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки

Показники стану ґрунту | Одиниці вимірювання | Середньозважені величини

Гідролітична кислотність | мг-екв/100 гр. | 2,92

рН – сольове | 4,8

Сума увібраних основ, (Ca+Mg) | мг-екв/100 гр | 15,4

Гумусу | % | 2,35

Лужно-гідролізованого азоту | мг/кг ґрунту | 35

Рухомого фосфору | -ІІ- | 83

Рухомого калію | -ІІ- | 69

Бору | -ІІ- | 0,85

Молібдену | -ІІ- | 0,22

Марганцю | -ІІ- | 48

Кобальту | -ІІ- | 0,12

Міді | -ІІ- | 8,4

Цинку | -ІІ- | 1,4

Кадмію | -ІІ- | 0.07

Свинцю | -ІІ- | 0,55

Ртуті | -ІІ- | 0,07

Цезієм-137 | Кі/км2 | 0.36

Стронцієм-90 | Кі/км2 | 0,03

Еколого-агрохімічна оцінка, в балах | 16

Розріз №1

He

HІlg

Іlg

Pilg

Pk

He (0 – 3 см)– гумусовий, елювіальний, слабо структурний (грубо грудкуватий, брилистий в орному шарі), збагачений на борошнисту крем,янку.

HІlg (3 –35 см) – гумусний перехідний до ілювіального, темно-бурий з сизуватими плямами, горіхувата чітко виражена, середньосуглинковий, щільний, нижня частина горизонту слабогумусована.

Іlg