Pilg (58 – 85 см) – перехідний до материнської породи , буровато –палевий, безкарбонатний, дуже щільний, безструктурний, різко відділяється від материнської породи, з сизими плямами у вигляді затьоків.

Pk починається з гибини 85 см – звичайний карбонатний лесовидний суглинок ,закипає від НСl на глибині 110 см.

Рис. 4.1.1. Будова профілю осушеного темно-сірого опідзоленого поверхнево-оглеєного ґрунту.

4.2. Схема досліду

Дослідження проводились на закладеному меліоративному стаціонарі дослідного господарства «Перемога» Івано-Франківського АПВ, при чотирьох рівнях удобрення: контроль (без добрив) і N30P60K60, P60K60, Р90К120.

Розмір посівної ділянки – 180 м2.

Облікової ділянки – 25 м2.

При виборі сортів трав для створення травосумішок враховували: забезпечення елементами живлення ґрунтів, особливості кліматичних умов. Сорти були вибрані місцевої селекції та апробовані в умовах області, придатні для вирощування на осушених ґрунтах, високопродуктивні.

В схему досліду включені наступні сорти трав для залуження:

конюшина лучна (Дарунок)

вівсяниця червона (Менчульська)

пажитниця багатоквіткова (Передгірна)

люцерна посівна (Анді)

стоколос безостий (Козаровицький)

Нами було закладено дослід по корінному покращенню природних кормових угідь, в схему якого входили такі варіанти ( в співвідношенні злакових до бобових 50:50):

Контроль

Конюшина лучна + злаки (стоколос безостий + пажитниця багатоквіткова + костриця червона)

Конюшина лучна + N30Р60К60

Конюшина лучна + N30Р60К60 + штам

5. Конюшина лучна + Р60К60

Конюшина лучна + Р60К60 + штам

7. Конюшина лучна + Р90К120

8. Конюшина лучна + Р90К120 + штам

9. Люцерна посівна + злаки (стоколос безостий + пажитниця багатоквіткова + костриця червона)

10. Люцерна посівна + N30Р60К60

11 Люцерна посівна + N30Р60К60 + штам

12. Люцерна посівна + Р60К60

13. Люцерна посівна + Р60К60 + штам

14. Люцерна посівна + Р90К120

15. Люцерна посівна + Р90К120+ штам

Повторність досліду триразова. Попередником був ярий ріпак. За контроль був взятий варіант з існуючим природним травостоєм (рис.4.2.1.). Посів бобово-злакових травосумішок проводили 11 червня. Перед посівом були проведені такі роботи: дискування (БДТ-3), оранка (ПЛН-5-35), культивація та прикочування важкими котками (ЗКВГ-1,4). Спосіб сівби –звичайний, рядковий.

Добрива і штамами бульбочкових бактерій вносили одночасно з посівом травосумішок. Проводились фенологічні спостереження за ростом та розвитком бобових і злакових трав. Мінеральні добрива вносили вручну.

Агротехніка вирощування травосумішок. У дослідах застосовували рекомендовану для органогенних грунтів технологію вирощування багаторічних трав. Ділянки залужували в першій декаді червня такою сумішкою: конюшина лучна – 6, люцерна посівна – 6, пажитниця багатоквіткова – 8, вівсяниця червона – 4, стоколос безостий – 7 кг/га схожого насіння. Для боротьби з бурянами на посівах трав застосовували дворазове їх підкошування після появи сходів у літньо-осінній період.

1 | 1 | 1

60 | 0,5 3,5

2 | 2 | 2

3 | 3 | 3

4 | 4 | 4

5 | 5 | 5

6 | 6 | 6

7 | 7 | 7

8 | 8 | 8

9 | 9 | 9

10 | 10 | 10

11 | 11 | 11

12 | 12 | 12

13 | 13 | 13

14 | 14 | 14

15 | 15 | 15

30 1

92

Рис. 4.2.1. Схема досліду по корінному покращенню кормових угідь на осушених землях

4.3. Обгрунтування підбору травосумішок

Найкраще залуження проводити сумішками кількох багаторічних бобових і злакових трав. У багатьох дослідженнях доведено, що сумішки врожайніші і довговічніші, а врожай їх за роками використання більш вирівняний, ніж у чистих посівах. Сумішки повніше використовують сонячну енергію, поживні речовини і воду, ніж окремий вид. У несприятливих умовах, коли окремі рослини випадають з травостою, інші розвиваються краще. При випаданні бобових їх місце займають стійкіші і довговічніші злаки, а не бур'яни.

Основна маса коренів злакових і бобових трав розмішується в орному шарі ґрунту. Проте мичкувата система злаків розмішується мілкіше (хоч окремі корені проникають на глибину 1,5 м), і бере вологу та поживні речовини з верхніх шарів ґрунту. Тому злакові для свого росту і розвитку потребують більше вологи, ніж бобові.

Стрижнева коренева система бобових багаторічних трав проникає значно глибше (конюшини до 1 – 3 м, люцерни до 3 – 4 м), і значну частину поживних речовин та вологи засвоює з глибших шарів.

Бобово-злакові травостої не потребують азотних добрив, містять більше протеїну, макро- і мікроелементів, краще поїдаються худобою у пізніших фазах розвитку. Бобові трави містять естерогени, які позитивно впливають на приріст живої маси і запліднюваність корів. Проте бобові компоненти (особливо конюшина лучна) випадають уже через 2 – 3 роки, викликають захворювання тварин на тимпанію.

У зеленій масі злакових трав при підживлені азотними добривами підвищується вміст нітратного азоту, знижується вміст цукрів та засвоюваність тваринами мікроелементів. Злакові трави використовують порівняно з бобовими менше калію, фосфору і кальцію, але більше азоту, яким забезпечують їх частково бобові трави.

За даними науково-дослідних закладів, основу травосумішок для корів в Лісостепу повинні складати верхові злаки: тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, стоколос безостий. В умовах нормального зволоження їх можна доповнювати райграсом пасовищним. Із бобових трав включають люцерну посівну і конюшину лучну.

При підборі видів трав і визначенні частки кожного виду, враховували передбачуваний строк використання травосумішки. За короткочасного використання ( 2 – 3 роки ) травосумішки можуть бути простими 2 – 3 види. При середньотривалому використані луки (4 – 6 років) травосумішки складаються з 3 – 5 компонентів.

Конюшина лучна (T. pratense L.).