Костриця червона ( Festuca rubra L.). Сорт: Калауцька.

Багаторічна низова трава кущової, кореневищної і кореневищно-нещільної форм. Стебла гладенькі, тонкі, завдовжки 20-60 см ( на заплавних луках до 1 м ), листки вузенькі. Волоть рідка і розлога, колоски багатоквіткові. Насіння дрібніше, ніж у костриці лучної, з короткими остюками. Розмножується також кореневищами й утворює добру дернину. У рік сівби розвивається повільно, тому сіють її рано. Повного розвитку досягає на третій рік після сівби і дає досить високі врожаї сіна або зеленого пасовищного корму протягом 4 – 8 років і більше.

До грунту костриця червона невибаглива. На супіщаних легких грунтах у травосумішках краще росте, ніж інші трави, дає досить поживний пасовищний корм. Росте також на неудобрених луках і пасовищах. Позитивно реагує на внесення добрив, але при великій нормі їх поступається місцем іншим травам. В Лісостепу поширена на заплавних і суходільних луках.

Вівсяниця червона Менчульська. Внесена до Реєстру сортів рослин України з 1999 року. Декоративно-пасовищна трава з 6 – 8 річним використанням у травостої. Виведений сорт шляхом масового добору з дикорослих форм, які заселяють карпатські подлонини. Низовий злак. Рослини з добре рорзвиненими повзучими пагонами утворюють щільну дернину з великим числом тонких вегетативних і генеративних пагонів. Суцвіття – розлога волоть, пагони гладенькі, ніжні, добре переносять затоптування, позитивно реагують на багаторазове підкошування. Для кормовиробництва найпродуктивніше висівати вівсяницю червону в сумішці з конюшиною, що забезпечує 25 – 30 ц/га кормових одиниць. Середній урожай насіння – 3 – 5 ц/га. Найвища продуктивність – на 3 – 4 роки життя.

Стоколос безостий Bromopsis inermis ( Leyss. ) Nolub. Сорт: Козаровицький.

Кореневищний багаторічний верховий злак. За сприятливих умов виростає до 150 см заввишки, дає багато великих листків. Вони широколінійні, плоскі, порівняно грубі. Волоть розлога, різної форми, подібна до волості костриці лучної. Колоски великі, насіння-плівчаста зернівка, широколанцетної форми, завдовжки 9-13 і завширшки 1,8-2 мм. Маса 1000 насінин 2,4-4,3 г.

Невибагливий до клімату і грунту. Коренева система сильно розвинена, проникає у грунт на глибину до 2 м і більше, утворює довгі підземні кореневища, які розгалужуються від материнського куща. Від них відростають численні високі, добре облистнені стебла.

На весні починає рано відростати. Урожайність першого року становить 50-80 ц/га сіна. 100 кг сіна за поживністю дорівнюють у середньому 48 к. од. і місять близько 3 кг білка. Скошувати на сіно треба під час повного викидання волотей. При сінокісному використанні у травостої тримається 10 років і більше.

Найпридатнішими грунтами для стоколосу безостого є легкі супіщані та чорноземи суглинкові. Тепер висівають його і на легких сухих малородючих грунтах. Заболочені й засолені грунти для нього непридатні. Добре відростає як після скошування, так і при пасовищному використанні, тому є цінним злаком для створення пасовищ навіть на малородючих грунтах. На пасовищах охоче поїдається великою рогатою худобою навесні та влітку до початку колосіння. Стоколос безостий використовується також у травосумішках: у Лісостепу – з люцерною, еспарцетом, райграсом високим.

Пажитниця багатоквіткова ( райграс багатоукісний, італійський ) Lolium multiftorum Lam. Сорт: Передгірний.

Верховий нещільно кущовий дворічний злак ярого типу розвитку заввишки до 100 см. Має багато довгих листків, м’які стебла. Стебла прямі і похилені, вузьковаті, шорохуваті під колосом. Листки вузькі, лінійні, шорохуваті. Суцвіття – колос прямий, рихлий 8 – 15 см завдовжки. Зернівка видовжена з виїмкою на внутрішньому боці, подібна до насіння однорічних форм, солом,яно-сіра або коричнева. Маса 1000 насінин – 2,3 – 3 г. Коренева система мичкувата, але густі купини. Не витримує морозів і посухи, а також застійних вод та затоплення весняними водами. Найкраще росте на водопроникних вологих родючих, глибоких, глинистих та багатих на вапно грунтах. В рік сівби інтенсивно росте і через 1,5 – 2 місяці дає повноцінний урожай. Швидко відростає після скошування. У травостої зберігається 2 – 3 роки. Найвищі урожаї сіна дає у перший – другий рік використання. Використовують на зелений корм і сіно. У 100 кг трави міститься до 20 корм. од. і 1,5 – 5,5 і 6,8. Придатний для створення короткострокових сіножатей і пасовищ, особливо в суміші з конюшиною лучною, а також для підсіву у зріджені посіви багаторічних бобових трав.

Райграс багатоукісний сорт Передгірний – 1. Виведений Івано-Франківським педінститутом і Коломийською дослідною станцією. Багаторічний, багатоукісний сінокісно-пасовищний, нещільнокущовий злак. Придатний як для польового травосіяння, так і для поліпшення лук і пасовищ. Цінною господарською особливістю є те, що швидко відростає і може давати декілька укосів. Дає добру отаву після збирання на насіння. Урожай: зеленої маси 400 – 450 ц/га, сіна 100 – 120 ц/га, насіння 6,0 – 8,0 ц/га.

4.4. Фази проходження розвитку трав

Багаторічні трави протягом життя проходять кілька фаз вегетації. У кожній фазі рослини різняться зовнішніми ознаками внаслідок утворення у них нових частин (органів). У луківництві розрізняють такі фази вегетації багаторічних трав: весняне відростання, кущіння (галуження), вихід у трубку, колосіння (бутонізація), цвітіння, плодоношення та осінній стан.

У перші дні весни при середньоденній температурі близько 3–5 °С починається відростання багаторічних трав, яке триває протягом 10–20 днів і довше залежно від погодних умов та рельєфу місцевості.

Кущіння багаторічних трав починається при температурі 5 °С після відростання і відбувається інтенсивніше при температурі 10–15 °С. Багаторічні злакові трави утворюють молоді пагони з вузлів кущіння, а бобові – з