Мікроелементи

Для забезпечення оптимального режиму живлення рослин їх крім мікроелементів (азот, фосфор, калій) необхідні мікроелементи з певним наближенням модна вважати, що до мікроелементів належать такі хімічні елементи, як в рослинах містяться у кількостях від тисячних до десятитисячних часток відсотка.

Незважаючи на надзвичайно малий вміст мікроелементів у рослинах, роль їх дуже велика: під дією мікродобрив підвищується вміст хлорофілу в листі, зростає інтенсивність фотосинтезу, посилюється діяльність ферментативного комплексу, поліпшується дихання рослин, підвищується їхня стійкість проти хвороб.

Нестачу мікроелементів для живлення рослин поповнюють внесенням у грунт або нанесенням на насіння чи вегетативні органи рослин мікродобрив.

До мікроелементів відносять Mn, Fe, Co, Cu, Zn, B, Mo, V, Os, іноді Li, Ag, Ni. Відповідно до цього мікродобрива прийнято поділяти на марганцеві, мідні, цинкові, борні, молібденові тощо.

За агрегатним станом вони бувають тверді рідкі. Тверді мікродобрива відповідно до їх розчинності бувають водорозчинними, розчинними в органічних (лимонній, оцтовій_ та мінеральних кислотах).

Застосовують мікродобрива з урахуванням їх місту в грунті, сортогенетичних особливостей культур, способу внесення добрива.

Крім того, слід враховувати, що майже всі мікродобрива, які виробляються на основі природної сировини, містять домішки мікроелементів.

Борні мікродобрива представлені солями борної (Н3ВО3) або тетраборної (Н2В4О7) кислоти, які використовуються як індивідуальні сполуки або входять до складу мікродобрив.

Крім того, для сільськогосподарських потреб придатні такі сполуки бору, як бура – Na2B4O7-10H2O; сирі боратові руди – борацит та гідроборацити, борнодатолітове борошно; відходи хімічної промисловості – осаджений борат магнію та боратові шлаки.

Широкого розповсюдження набули борнодатолітове борошно та осаджений борат магнію, який містить 1,3-1,5% бору і 18-20% магнію в засвоюваній рослинами форму, їх вносять у грунт до сівби з такого розрахунку: під льон – 30-35 кг/га, під цукрові буряки, кормові коренеплоди, овочеві та плодово-ягідні культури – 50-60 кг/га під оранку чи культивацію та в рядки під час сівби 15-20 кг/га. Під огірки, суницю і вишні норми внесення борних добрив зменшують вдвічі.

Борні добрива можна використовувати для позакореневого підживлення.

Марганцеві мікродобрива. В грунті марганець входить до складу різних сполук, де його ступінь окислення становить +2, +3, +4. проте доступний для рослин тільки Mn2+. При кислій реакції грунту, поганій його аерації частка марганцю (ІІ) збільшується і може досягати токсичної межі. Багато мікроорганізмів окислюють Mn (II) до Mn (IV) і тому нестача рухомого марганцю виявляється в лужних, нейтральних та багатих на органічні речовини грунтах, а також у грунтах після вапнування.

Іони кальцію, заліза, магнію конкурують з іонами марганцю і можуть перешкоджати надходженню останніх у рослини. Марганець активує ферменти, особливо при фосфорилюванні. Бере участь у різних окисно-відновних реакція, завдяки здатності передавати електрони шляхом зміни своїх ступенів окислення. Марганець – учасник вуглеводного та білкового синтезів у рослинах.

Нестача марганцю виявляється на молодому листі (хлороз, бура плямистість, швидке відмирання листя.

Марганецьмісні добрива, що виробляються в СНД: суперфосфат простий, нітроамофоска, амофос, сульфат амонію технічний, шлаки фосфатних заводів та заводів феросплавів.

Основні типи марганецьвмісних добрив, що виробляються за кордоном: однобічні – водорозчинні (сульфат марганцю, хлорид марганцю, комплексонати марганцю, поліфлавоніди марганцю, метоксифенілпропан марганцю, подвійний суперфосфат марганецьвмісний), цитраторозчинні (оксид марганцю, карбонат карбонат марганцю); складні (NPK 12-24-18, NPK 6-12-12, NPK 16-16-16, NPK 18-46).

У сільськогосподарській практиці, крім марганцевих мікродобрив, що виробляються промисловістю, застосовуються як марганецьвмісні сполуки відходи металургійної промисловості. Зокрема марганцеві шлаки. Ці добрива вносяться під зяблеву оранку в нормі 1,5-4 ц/га та при підживленні в нормі 0,3-0,75 ц/га.

Молібденові добрива. Сполуки молібдену доступні для рослин лише у вигляді молібдатів (МоО42-). Ці іони адсорбуються гумусовими речовинами, глинистими мінералами, гідроксидами заліза ат алюмінію, що призводить до виникнення дефіциту рухомого молібдену в грунтах.

З підвищенням рН ґрунтового розчину доступність молібдену для рослин зростає.

Молібден впливає на процеси відновлення нітратів та біосинтез амінокислот, бере участь у вуглеводному обміні, синтезі вітамінів і хлорофілу. Рослини поглинають молібдат-іони через корені або листки. Фосфат-іони сприяють поглинанню молібдену, а сірка блокує його надходження у рослину..

Молібден є складовою частиною ферментів гідрогенази, альдегід оксидази та нітроредуктази. Тому при його недостачі в рослині накопичується нітратний азот, який шкідливий для тварин.

Для усунення нестачі молібдену у грунті рекомендують раз у 3-5 роки вносити молібденові добрива з розрахунку 0,5-3,0 кг Мо/га.

Основні види молібденових добрив: молібдат амонію (Na2MoO4*2H2O), молібдат амонію ((NH4)2MoO4 або (NH4)6Mo7O24*nH2O), оксид молібдену (VI) (MoO3), суперфосфат гранульований молібденовмісний ((NH4)6Mo7O24), нітроамофоска молібденовмісна (17-17-17-0,5) (NH4)6Mo7O24).

Мідні мікродобрива. В грунті мідь переважно входить до складу двовалентних сполук. Мідь у грунтах зв’язана з органічними речовинами, адсорбованими ґрунтовими колоїдами, входить до складу ґрунтових мінералів або нерозчинних солей фосфорної та вугільної кислот. У грунтах важкого механічного складу вміст міді завжди більший, ніж у грунтах легкого механічного складу. Нестача міді виявляється на карбонатних грунтах з високим вмістом органічної речовини та на грунтах, які утворилися на бідній на мідь материнській породі.

У рослинах мідь є складовою частиною ферментів окидази, пероксидази, поліфенолоксидази, цитохром оксидази. При нестачі міді порушується перехід рослин у репродуктивну фазу розвитку. Рослини. Що відчувають нестачу міді, в’януть, стають блідо-зеленими, сильно кущаться (внаслідок відмирання точки росту), кінчики листків біліють.

Мідь вмісні добрива: амофос з апатиту, з фосфориту Каратау, суперфосфат, подвійний суперфосфат, хлорид калію, сульфат міді, піритні недогарки.

Колчеданні (піритні) недогарки – це відходи сірчанокислотного та паперово-целюлозного виробництв, містять 0,3-1% міді та невелику кількість марганцю, кобальту, цинку. Вносять добриво у кількості 5-6 ц/га.

Мідний купорос (сульфат міді) містить близько 25% міді, використовується для передпосівної обробки