Мідь вмісні добрива характеризуються високою післядією, тому їх рекомендують вносити раз у 5-8 років, тобто раз чи два за ротацію сівозміни, насамперед під ярі культури.

Цинкові мікродобрива. Вміст рухомого цинку в грунтовому розчині низький унаслідок того, що він міцно адсорбується ґрунтовими колоїдами як у катіонній (Zn2+), так і в аніонній формах ([Zn(OH)4]2-).

Цинк є складовою частиною ферментів карбоангідрази, екзопептидаз, глутамат- та лактатдегідрогенази. Нестача цинку зумовлює сповільнення синтезу триптофану, утворення ростових речовин, що призводить до карликового росту, деформації плодів, листків та стебел, розетковості плодових.

Цинковмісні добрива: амофос з апатитового концентрату, із фосфоритів Каратау, суперфосфат подвійний гранульований, сульфат цинку, нітроамофос.

Цинкові добрива використовують при основному внесенні, в рядки при підживленні рослин, для передпосівного оброблення насіння, позакореневого підживлення рослин.

У посушливих умовах цинкові мікродобрива ефективніші, ніж інші мікродобрива, що пов’язано з властивістю цинку сприяти нагромадженню органічних кислот, які підвищують стійкість рослин проти суховіїв.

Кобальтові та йодидні добрива.

Кобальт у рослинному організмі відіграє ряд специфічних та неспецифічних функцій. Стимулююча дія кобальту на ріст, розвиток та азотфіксацію у бобових рослин з’являються переважно за умов симбіозу з бульбочковими бактеріями. Нестача кобальту в кормах призводить до порушення обміну речовин у тваринному організмі.

Кобальтові мікродобрива або кобальтовмісні мікродобрива в СНД промисловістю не випускаються. Для потреб сільського господарства використовують технічні або реактивні солі кобальту – CoSO4*7H2O, з яких готують розчини для намочування насіння (0,01-0,05%) або для позакореневого підживлення (0,05% -й із розрахунку 100 л/га).

Роль йоду для життєдіяльності рослин чітко не встановлена. Відомо, що він входить до складу вільних амінокислот і відповідно білків.

Потребують йоду і тварини, особливо при їх годівлі гичкою, де міститься багато кальцію, надлишок якого викликає гіперфункцію щитовидної залози.

Дефіцит йоду в грунті компенсують внесенням добрив, серед яких відомо застосування йодиду Калю КІ та суміші йодиду та йодату калію КІО3, яку одержують взаємодією йоду з гідроксидом або карбонатом калію.

Мікроелементи та мікродобрива не тільки сприяють збільшенню урожаю рослин, а й поліпшують якість сільськогосподарської продукції. Тому зусилля вчених спрямовані на пошук нових видів та форм мікродобрив, які виявляють ефективну дію при мінімальних концентраціях металу – мікроелемента, що використовується. Це зумовлено тим, що більшість мікроелементів – важкі метали, які за певних концентрацій токсичні для живих організмів.