Круп’яні культури (гречка, просо). Значення, походження, поширення. Ботанічна і біологічна їх характеристика, особливості технології вирощування.

Гречка.

Культура гречки походить з південного Китаю провінції Юннань.

Гречка - одна з найцінніших круп'яних і медоносних культур, які вирощують в Україні. За ідентичністю використання головного продукту гречка належить до групи зернових культур, хоч вона відрізняється від них багатьма морфологічними ознаками.

Вирощують гречку, головним чином, для одержання зерна, а переробляючи його, одержують крупу та борошно. Гречана крупа має високі харчові і дієтичні властивості.

Гречка — однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. Вибаглива до температурного режиму й освітлення. Насіння починає проростати при температурі 6-7°С. Сходи гинуть при мінус 1,5-2°С. Вимоглива до вологи, особливо з початком цвітіння. Перехреснозапильна рослина.Гречка належить до роду Fagopyrum Gaertn. родини гречкових - Polygonaceae.

Piд Fagopyrum об'єднує три види: гречку культурну, або звичайну, - F. esculentum Moench (2n-16), гречку татарську - F. tataricum та гречку напівчагарникову - F. suffruticosum F. Schmidt.

Господарську цінність має гречка звичайна (2n-16). Сорти гречки, які вирощують в Україні, належать до підвиду vulgare St. Багатолиста гречка поширена на Далекому Сході (Росія).

Гречка посівна - однорічна трав'яниста рослина.

Коренева система стрижнева, має багато бічних тонких корінців, які проникають у грунт на глибину 90-100 см. Стебло поздовжньоребристе, всередині порожнисте, гілкується. Висота його 40-110, товщина - 2-10 мм. Листки на нижній частині стебла черешкові, з серцеподібною основою, на верхній - сидячі, серцеподібно-стрілоподібні, голі, забарвлення зелене.Квітки утворюють на верхівках стебел суцвіття щиток, або напівзонтик, на бічних гілках - пазушні китиці. Квітки перехреснозапильні.

Попередники. Досвід показує, що для одержання високих урожаїв гречку треба розміщувати на родючих, чистих від бур`янів полях. Кращі для неї просапні – картопля, буряки, кукурудза, які удобрювались і за якими здійснювався належний догляд. Гірші — ярі зернові, соняшник, сорго.Кращими попередниками у Лісостепу є цукрові буряки, картопля, зернобобові, кукурудза на силос, удобрена озима пшениця. У Поліських районах гречку сіють після люпину, льону, картоплі, озимих зернових. У Степу розміщують після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур. При сівбі гречки після вівса чи ячменю урожайність зменшується на 15-40%.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватися на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні слідом за збиранням урожаю на полях, засмічених однорічними бур`янами, дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур’янами (пирій, свинорий) — у двох напрямах на глибину 10-12 см, коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова тощо) — на глибину 12-14 см безполицевими лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями. Через 12-14 днів після масового проростання бур`янів поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах — на глибину орного шару (18-20 см).

Підготовка насіння. Насіння очищають, сортують. Перед сівбою насіння прогрівають на сонці впродовж 4-6 днів, розстеляючи його шаром товщиною не більше 10 см. Щоб запобігти ураженню рослин хворобами насіння протруюють. Гречка позитивно реагує на обробку насіння мікродобривами. Цей захід поєднують з протруюванням.

Удобрення. Під гречку не рекомендується вносити гній та аміачні форми мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречку використовують як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. У рядки під час сівби вносять по 50-80 кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив — N45-60Р45-60К45-60. На родючих ґрунтах дозу азоту зменшують.

Сівба.Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця або активним вентилюванням при температурі 35-38°С, а потім протруюють за методом інкрустування для захисту від сірої гнилі, борошнистої роси та інших хвороб з додаванням мікроелементів.Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби на Поліссі — 4-5, у Лісостепу — 3-4,5, Степу — 2,5-3,5 млн. схожих насінин на 1 га; при широкорядному — відповідно 2,2-2,5; 2,1-2,5; 1,9-2,2 млн. Глибина висіву насіння на легких ґрунтах — 4-5 см, а на важких — 2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1,5 см.Гречку висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається на 10-12°С і зменшується загроза приморозків. Орієнтовні строки сівби у зоні Лісостепу - перша декада травня; у зоні Полісся - друга декада травня. Гречку можна вирощувати як поукісну культуру після озимих зернових, озимої суріпиці і озимого ріпаку, що вирощується на зелений корм.

Догляд за посівами. За сухої погоди і недостатньої вологості ґрунту після сівби поле коткують котками ЗККШ-6, боронують боронами ЗБП-0,6А. На широкорядних посівах проводять 2-3 міжрядних розпушування культиваторами УСМК — 5,4А (Б) або іншими. Важливим заходом догляду за посівами є запилення гречки за допомогою бджіл. Для цього вивозять пасіки з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на 1 га. Відстань бджоловідвідування не повинна перевищувати 500 м.У зв'язку з тим, що гречка цінний дієтичний і лікувальний продукт, бажано не застосовувати на посівах засобів захисту рослин. Зрідка для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди. Вносять їх в ґрунт до сівби, або до появи сходів гречки, використовуючи дуал, 2,4 Д, 2М-4Х.Врожайність гречки підвищується на 3-5 ц/га при запиленні посівів бджолами (2-3 бджолині сім'ї на 1 га).Боротьба з шкідниками і хворобами здійснюється агротехнічними заходами: сівозміна, удобрення, обробіток ґрунту, протруювання насіння, якісна сівба і догляд за посівами.

Просо.

Серед основних круп’яних культур СНД найбільш поширеною є просо. Воно цінне своїм пшоном, яке відзначається високими харчовими якостями. Просо