Зернобобові культури (горох, соя), сорти, технологія їх вирощування, строки та способи збирання урожаю.

До групи зернових бобових культур відносяться сільськогосподарські рослини, які широко використовують у продовольчих, кормових та технічних цілях.

Зерно бобових культур містить у 2-3 рази більше білку, ніж зерно хлібних злаків, що підкреслює їх цінність як продукту харчування людини та корму для тварин, багатого на білок. Крім того, в зерні бобових часто міститься багато жиру - соя - 17-26%, люпин - 5,5-20%. Зернобобові містять значну кількість вітамінів групи B, C, а також вітаміну A.

Горох

У посівах зернобобових культур в Україні переважає горох. Біологічні особливості. Серед зернобобових культур горох у нашій країні за площею посіву і валовими зборами зерна займає перше місце. Він менш вибагливий до тепла, ніж сочевиця, квасоля, чина, нут та інші зернобобові. Насіння його проростає при температурі плюс 2°С. Проте за таких умов сходи ослаблені, з’являються пізно (через 15-20 днів). Мінімальна температура, необхідна для нормального розвитку сходів і формування вегетативних органів — плюс 4-5°С. Сходи добре переносять короткочасні весняні заморозки до мінус 4-5°С. Оптимальна середньодобова температура повітря в період формування вегетативних органів 12-16°С, для формування генеративних органів і насіння 16-22°С. Температура вище плюс 26°С негативно впливає на кількість та якість урожаю гороху.

Горох більш вибагливий до вологи, ніж квасоля, сочевиця, чина, нут. Для набубнявіння і проростання насіння потребує 110-115% води від його маси. Критичний період до нестачі вологи досить тривалий — від закладання генеративних органів до повного цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт — 400-450. Оптимальна вологість ґрунту — 70-80% польової вологоємкості. До посухостійких культур не належить, тому в умовах посухи обпадають квітки, зменшуються кількість зав’язі бобів і насіння в них, та маса 1000 насінин.

Горох можна вирощувати на різних ґрунтах, за винятком солонців, легких піщаних і дуже кислих та заболочених (гранична pH для бульбочкових бактерій 4,7). Кращі для гороху — досить вологі, багаті на фосфор, калій і кальцій чорноземи та каштанові ґрунти з нейтральною або слаболужною реакцією (pH 6-7).

Сорти. В Україні районовано близько 50 сортів гороху. Найпоширеніші з них: Інтенсивний 97, Агат, Аграрій, Акціонер, Вінничанин, Дамир, Люлинецький короткостебловий, Надійний, Орендатор, Уладівський напівкарлик, Харківський 317, Харківський янтарний та ін.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Кращі попередники гороху — культури, які залишають поля чисті від бур’янів, із достатньою кількістю поживних речовин і вологи (озимі, картопля, коренеплоди, кукурудза та ін.). Горох погано виносить повторні посіви.

Обробіток ґрунту. При сівбі гороху після зернових необхідно злущити стерню, а через 2-3 тижні глибоко (25-27 см) зорати щоб створити сприятливі умови для життєдіяльності бульбочкових бактерій.

Удобрення. Для формування 1ц зерна і відповідної кількості соломи горох споживає 4,5-6 кг азоту, 1,7-2 — фосфору, 3,5-4 — калію, 2,5-3 — кальцію, 0,8-1,3 кг магнію та мікроелементів, в основному молібден і бор. Органічні добрива вносять, як правило, під попередник. Із мінеральних добрив під оранку дають фосфорні ( Р60-80 ) і калійні ( К50-60 ).Кислі ґрунти вапнують.

Сівба. Підготовка насіння до сівби включає три основні операції: протруювання, обробітку їх молібденовими і борними препаратами та нейтралізацію. При підвищеній вологості потрібна повітряно-теплова обробка. Горох сіють рано, одночасно з ранніми яровими хлібами, що зумовлено його біологічними особливостями (холодостійкий, потребує багато води для набубнявіння). Способи сівби гороху: вузькорядний і звичайний рядковий. Норми висіву гороху встановлюють залежно від кліматичних умов і сортових особливостей. Догляд за посівами починають із боронування їх до появи сходів упоперек напрямку рядків для знищення бур’янів та ґрунтової кірки. При появі бур’янів проводять також 1-2 післясходових боронування.

Найефективніше проти бур’янів поєднання агротехнічних і хімічних засобів боротьби. Захист рослин від хвороб і шкідників. В умовах України найбільш шкодочинні на посівах гороху кореневі гнилі, пероноспороз і аскохітоз. Проти кореневих гнилей і аскохітозу протруюють насіння за 3-4 тижні до сівби. Проти пероноспорозу, а також аскохітозу посіви гороху обробляють у фазі бутонізації 80%-м з.п. цинебу (2-4 кг/ га), танго 50%-м к.е. (0,6-0,8 кг/ га).

Шкідники гороху. На посівах гороху найпоширеніші бульбочкові довгоносики, попелиці, горохова плодожерка, вогнівки, трипси, гороховий комарик, горохова зернівка. Збирання врожаю. Основний спосіб збирання — роздільний. Горох скошують у валки при побурінні 60-75% бобів, коли вологість насіння досягне 35-40%, а колір буде типовий для сорту. Косять упоперек або під кутом 45° до полеглості гороху. Підбирають і обмолочують і валки при вологості насіння 16-19% (якщо вологість нижча насіння дуже подрібнюється, а якщо вища — пошкоджуються зародки). Зерно очищають, підсушують і зберігають при вологості 12-14%.

Соя

За посівними площами і валовими зборами зерна соя (Glycine hispada Maxim.) є головною зернобобовою культурою світу. Використовується як важлива продовольча, технічна і кормова культура. Висока цінність її пояснюється насамперед високим вмістом повноцінного білка.Соя – одна з давніх культур. В країнах Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Індія, Японія) була відома за 4 тис. р. до н.е.

Біологічні особливості.Соя — культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Оптимальна температура у вегетаційний період становить 18-22°С, під час формування репродуктивних органів — 22-24, цвітіння — 25-27, формування бобів — 20-22 і дозрівання — 18-20°С. Рослини досить легко переносять весняні заморозки до мінус 2,5°С, осінні ж до мінус 3°С негативно впливають на врожай насіння, заморозки мінус 4-4,5°С спричиняють сильне промерзання листків, а квітки і боби гинуть.

Соя на формування врожаю використовує