Основи програмування врожаїв с.г. культур. Інтенсивні технології вирощування зернових культур.

Програмування врожаю сприяє оптимізації мов вирощування культури. Його завданням є теоретичне обґрунтування і практична реалізація можливого рівня використання сонячної енергії, грунтово-кліматичних ресурсів, генетичного потенціалу районованих і перспективних сортів з метою одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур з мінімальними матеріальними, грошовими і енергетичними витратами.

Основою програмування є ефективне використання сонячної енергії (ФАР), ресурсів тепла, вологи, вуглекислоти повітря, мінеральних речовин грунту та добрив, створення необхідних біологічних, агроекологічних, організаційно-господарських та енергетичних передумов одержання високих врожаїв з мінімальними витратами на одиницю продукції.

Процес програмування поділяють на декілька етапів:

Визначення рівнів врожайності культури та їх реально можливої величини в конкретних грунтово-кліматичних та матеріально-технічних умовах господарства;

Складання оптимального агрокомплексу стосовно конкретного сорту й агроекологічних умов поля;

розробка прогностичної програми продукційного процесу (моделі формування врожаю), програми коригування та ін.

Кожний з етапів програмування включає досить конкретні його елементи. Академік І.С. Шатілов виділив 10 рядів елементів програмування, які назвав принципами. Основна їх суть така:

розрахувати потенційну врожайність (ПУ) за використанням ФАР посівами;

розрахувати дійсно можливу, або кліматично забезпечену, врожайність (ДМУ, КУ) за природними ресурсами вологи і тепла;

спланувати реальну господарську врожайність (РПУ) за ресурсами, які є в господарстві;

розрахувати для спрогнозованої врожайності площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал (ФП) та інші фотометричні показники;

всебічно проаналізувати закони землеробства і рослинництва і правильно використати їх в конкретних умовах програмування;

розрахунки норм добрив і розробити систему найефективнішого їх використання;

скласти баланс вроди і для умов зрошення розробити систему повного забезпечення посівів водою по періодах вегетації;

розробити систему агротехнічних заходів виходячи з вимог вирощуваного сорту;

розробити систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур’янів;

скласти картку вихідних даних та використання ЕОМ для визначення оптимального варіанта агротехнічного комплексу по досягненні запрограмованої врожайності за величиною і якістю.

Для правильного обґрунтування запрограмованої врожайності треба врахувати господарські можливості та всебічно проаналізувати ресурси природних факторів урожайності, які в польових умовах суттєво майже не змінюються. Це насамперед сонячна радіація, тепло, волога, мінеральні сполуки грунту і добрив, вуглекислота повітря.

Умови і фактори програмування урожаю:

визначення лімітуючих факторів урожаю;

розрахунок доз добрив під запланований урожай

складання агротехнічних карт

планування своєчасного і якісного виконання технології вирощування

систематичний контроль за вегетуючими рослинами (діагностика вмісту N, Р, К, мікроелементами, пошкодження шкідниками і ураження хворобами)

облік урожаю.

Важливим резервом збільшення виробництва зерна є впровадження інтенсивних технологій його вирощування. Такі технології вимагають вкладення додаткових коштів (на використання добрив, пестицидів, нових сортів), внаслідок чого виробничі витрати на один гектар площі збільшувалися по озимій пшениці на 35,1%, озимому ячменю – 33,6%, ярому ячменю – 27,8 і кукурудзі – 22,1%. Внаслідок цього собівартість одного центнера зерна була дещо вищою за середні обласні показники. Разом з тим, завдяки зростанню рівня врожайності і ціни реалізації, за рахунок одержання більш якісної продукції, основні економічні показники були вищими. Так, вирощування зернових культур за інтенсивною технологією дозволило одержати наступні прирости врожайності до середнього обласного рівня: по озимій пшениці – 14,2%, озимому ячменю – 16,0%, ярому ячменю – 22,3 і кукурудзі – 14,4%. З економічних показників більшою мірою зростав чистий прибуток на один гектар площі і меншою мірою – рентабельність. Часка чистого прибутку за рахунок інтенсифікації в загальному чистому прибутку була більш високою в озимих зернових культур: у пшениці – 29,9%, ячменю – 44,8%. Найменшою вона була в кукурудзі – 20,5%.

Впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових, технічних, овочевих і плодових культур потребує застосування високоякісних органічних і мінеральних добрив, вміст і співвідношення елементів живлення в яких повинні максимально відповідати біологічним вимогам культур і агрохімічним властивостям грунтів. Нині цього можна досягти, застосовуючи суміші добрив, які, на відміну від односторонніх добрив, містять не фіксовану кількість поживних елементів, а ту, яка потрібна в грунті для отримання запланованого врожаю, якої потребують кліматичні умови і біологія культури.

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:

розміщення культур у сівозміні після науково обґрунтованих попередників;

висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;

застосування науково обґрунтованої системи удобрення відповідно до грунтово-кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю;

застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами;

застосування комплексу науково обґрунтованих меліоративних заходів;

здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;

виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.