Ранні ярі зернові культури (овес, ячмінь). Значення, походження, поширення. Ботанічна характеристика і біологія культури. Технологія вирощування.

До ранніх ярих зернових культур належать хлібні злаки першої групи: яра пшениця, яре жито, ярий ячмінь та тритікале.

Як правило, ярі хліба поступаються врожайністю озимим, але дають високоякісне продовольче та фуражне зерно, тому займають вагоме місце в сільськогосподарському виробництві.

Серед зазначених ярих культур найбільші площі та валовий збір у світі й Україні має ярий ячмінь. Так, за обсягом світового виробництва ячмінь посідає четверте місце. Його вирощують переважно в Європі та Північній Америці. Ячмінь – одна з найбільш давніх культур. У районах Близького Сходу (Ірак, Йорданія, Сирія) він був відомий близько 8 тис. р. до н.е.

Оптимальна площа ячменю в Україні складає близько 3,5 млн. га і сильно залежить від стану озимих культур. У Тернопільській області ярий ячмінь висівається на площі 90-120 тис. га і дає урожай зерна 25-27 ц/га.

Із зерна ячменю виготовляють крупи, які є цінним продуктом харчування. Ячмінне борошно використовується в хлібопекарській промисловості в суміші з борошном пшениці або жита. Найбільше значення ячмінь має у виготовленні комбікормів і дерті для годівлі тварин. Тваринам також згодовують ячмінну солому. Часто ячмінь висівають на зелений корм і сіно у суміші із зернобобовими культурами.

У пивоварній промисловості ячмінь використовується для одержання солоду.

Біологічні особливості. Ярий ячмінь - це найшвидше достигаюча культура - вегетаційний період 60-110 днів. Ячмінь пластичний до умов вирощування. Цвітіння і колосіння проходить практично одночасно. Ячмінь є самозапильною культурою.

Насіння проростає за температури 1-2°С. Оптимальна для росту температура 20-22°С. Ячмінь переносить заморозки до мінус 7-8°С, але в період цвітіння і наливу зерна пошкоджується вже за температури довкілля мінус 1,5-2°С. Таке морозобійне зерно втрачає схожість. Озимі форми ячменю недостатньо морозостійкі і тому часто гинуть у районах з суворою зимою. Низька зимостійкість ячменю є причиною того, що у виробництві більш поширені його ярі форми.

Ячмінь є рослиною довгого світлового дня.

Серед ранніх ярих ячмінь - сама посухостійка культура, особливо до суховіїв. Перевагою цієї культури є те, що вона дає найвищі урожаї за рахунок ефективнішого використання вологи, накопиченої у верхньому шарі ґрунту в осінньо-зимовий період.

Посіви ячменю доцільно розміщувати на родючих ґрунтах із нейтральною і слаболужною реакцією (pH 6,5-7,5). Найкращими ґрунтами для цього є чорноземи, але придатні й підзолисті ґрунти та окультурені торфовища. Серед зернових культур ячмінь є найбільш солестійким, що дає можливість культивувати його на засолених ґрунтах.

У сільськогосподарському виробництві України культивують два види ячменю: ячмінь звичайний або багаторядний (Hordeum vulgare L.) та ячмінь дворядний (Hordeum distichon L.).

Основними районованими сортами ячменю звичайного є Палідум 45, Палідум 65 і Палідум 107, а ячменю дворядного - Нутанс, Роланд, Подолян, Донецький 4, Донецький 9, Одеський 100, Одеський 115, Харківський 74 та ін, які виведені в Селекційно-генетичному інституті (м. Одеса), Інституті рослинництва УААН (м. Харків), мають закордонне походження тощо.

Агротехніка. Місце в сівозміні ярого ячменю враховує порівняно слабкий розвиток його кореневої системи і, відповідно, обмежену здатність до засвоєння поживних елементів. Кращими попередниками для ячменю є удобрені кукурудза та озимі зернові, а також зернобобові культури. За достатньої кількості вологи добрим попередником ячменю є цукрові буряки та картопля.

Обробіток ґрунту включає систему основного обробітку ґрунту і систему передпосівного обробітку.

Система основного, або зяблевого, обробітку ґрунту включає лущення і оранку.

Під час вирощування ячменю після стерньових попередників поле лущать на глибину 8-10 см із одночасним боронуванням. Сильно забур'янені поля через 15-20 днів повторно лущать. Після просапних попередників лущення не проводять.

Зяблеву оранку проводять на глибину 20-25 см.

Весняний передпосівний обробіток під ячмінь розпочинають якомога раніше. Поле боронують ("закривають вологу"), проводять передпосівну культивацію в 1-2 сліди з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8 см). Під час підсіву під ячмінь трав поле обов'язково культивують у два сліди з боронуванням, а також коткують.

Удобрення ґрунту. Ячмінь висівають другою культурою після внесення органічних добрив. Отже, безпосередньо під цю культуру вносять лише мінеральні добрива, ефективність використання яких - одна з найвищих серед сільськогосподарських культур.

Доза внесення мінеральних добрив залежить від типу ґрунту. В середньому на чорноземних ґрунтах під посіви ячменю вносять N30-45, P40-60, K40-50 кг/га. На малородючих ґрунтах дозу NPK збільшують до 60-90 кг/га.

Основну кількість добрив, особливо фосфорних і калійних, вносять під зяблеву оранку, а також у передпосівну культивацію і під час сівби у рядки - P15-20. На опідзолених ґрунтах під час сівби в рядки дають N5 P10 K5. Добре реагує ячмінь і на підживлення сходів азотом (N20).

Під час вирощування ячменю на осушених торфових ґрунтах, крім основного удобрення, обов'язковим є внесення мідних мікродобрив.

Сівба. Сіють ячмінь весною в самі ранні строки дозрівання ґрунту. У Лісостеповій зоні кращим способом сівби є вузькорядний і звичайний рядковий. Глибина загортання насіння на вологих ґрунтах становить 4-6 см, а на недостатньо зволожених - 7-8 см. Приблизна норма висіву для Лісостепу 4-5 млн. схожих зерен на га, або 160-180 кг/га.

Догляд за посівами. За нестачі вологи в ґрунті, відразу після посіву поле коткують. Сходи, для знищення ґрунтової кірки, боронують, за умови відсутності підсіву трав, а також підживлюють. Для боротьби з бур'янами посіви ячменю у фазу кущіння обробляють 2,4-Д натрієвою сіллю, 2,4-Д амінною сіллю. Для знищення клопа-черепашки застосовують метафос, волатон тощо.

Збирають ячмінь, залежно від фази дозрівання, роздільним або прямим