Трітікале. Значення, історія створення, поширення, характеристика основних показників. Технологія вирощування.

Тритикале - нова озима або яра злакова рослина, штучно створена селекціонерами схрещуванням жита з пшеницею. Вирощується як продовольча і зернофуражна культура.Назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв пшениці (Triticum L.) та жита (Secale L.).

Ботанічна характеристика.За сучасною класифікацією тритикале виділено у самостійний штучно створений селекціонерами рід Triticale.Залежно від особливостей створення "рід поділяють на три генетичних види: двовидове октаплоїдне тритикале - Triticale aestivumforme (2n-56), створене схрещуванням жита з м'якою пшеницею; двовидове гексапло'їдне - Triticale durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з твердою пшеницею; тривидове гексапло'їдне - Estivum - durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з м'якою та твердою пшеницею.
В Україні поширені в основному озимі форми тривидового тритикале, виведені професором А.Ф.Шулиндіним в Інституті Рослинництва ім. В.Я.Юр'єва УААН.
За морфологічною будовою органів тритикале подібне до жита і пшениці.

Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у грунт на глибину до 1,5 м і глибше. Стебло - порожниста соломина, заввишки 100-140, у кормового тритикале - до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом.Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами.Листки великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.Суцвіття - колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Тритикале - переважно самозапильна рослина.Плід - зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення. Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.Рекомендовані сорти озимого тритикале такі: зернового напряму - АДМ 4, АДМ 5, Амфідиплоїд 52, Зеніт одеський, Престо та ін., кормового - Амфідиплоїд 51, Простор, Ураган та ін., ярого - Аїст харківський, Крупільський.

Біологічні особливості. Тритикале - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита. Тому багато морфологічних ознак і біологічних властивостей у нього є проміжними між пшеницею і житом. В індивідуальному розвитку проходить такі ж етапи органегезу і фенологічні фази.

Коренева система добре розвинена, проникає в грунт на 1,5-2 м. Вона краще, ніж у пшениці засвоює елементи живлення. Добре кущиться, часто краще від пшениці і жита. Форми, виведені за участю багаторічного жита, мають необмежений в часі період кущіння. Зерно містить на 1,5-2% більше білка, ніж зерно пшениці, але клейковина дуже липуча, розтяжна, має гірші хлібопекарські і технологічні якості. Рослина переважно самозапильна, але у різних сортів перехресне запилення може досягати від 5-10 до 40%. Зернівки крупніші, ніж у жита і пшениці. Маса 1000 зернівок - 40-60г. При повному бубнявінні поглинає 55-60% води від власної маси.

Мінімальна температура проростання насіння 1-2 0С. Морозостійкість загартованих рослин близька до морозостійкості жита. Посухостійкість обумовлюється добрим розвитком кореневої системи, товстим шаром воскового нальоту на листках і стеблах, високою водоутримуючою здатністю клітин. ТК - 360-450. Особливо шкідливий дефіцит вологи за 5-8 днів до виколошування та під час формування і наливу зерна. У першому випадку спостерігається череззерниця в колосі та стерильність верхівки колоса, у другому - зменшення розмірів та виповненості зерна.На час дозрівання у деяких сортів колос стає ламким.

Кращі грунти - структурні чорноземи, окультурені сірі лісові середнього механічного складу з рН 5,6-7,5. В цілому до грунтів менш вибагливе, ніж пшениця. Погано росте на засолених, запливаючих глинистих, а також легких піщаних, заболочуваних грунтах. На 1 ц зерна виносить з грунту азоту 3,3-4 кг, фосфору - 1,1-1,4 кг, калію - 2-2,7 кг. Коефіцієнти засвоєння елементів живлення із грунту, органічних і мінеральних добрив такі як і у пшениці.

Технологія вирощування. Добрими попередниками для тритикале є чисті і зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох і інші зернобобові, льон, гречка. На родючих грунтах урожайність тритикале вища, ніж жита, а на бідних і по гірших попередниках - навпаки - урожайність вища, ніж пшениці.

Обробіток грунту під тритикале після однакових попередників і в однакових грунтово-кліматичних умовах такий же, як і під озиму пшеницю.

Удобрення. Тритикале добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Пряма дія органічних добрив мало переважає післядію. Органічні добрива (в Поліссі 30-35 т/га, в Лісостепу 20-25 т/га) слід вносити під основний обробіток грунту або під попередню культуру. Середні дози мінеральних добрив в Лісостепу, N80P60K60 - в Поліссі. Але краще розрахувати дози мінеральних добрив за плановою урожайністю і запасами елементів живлення в грунті.

Сівба. Сіяти тритикале слід у ті строки, що й пшеницю у відповідних зонах. До припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони. Основний спосіб сівби - звичайний рядковий, зерновими сівалками. Встановлюючи глибину сівби, потрібно враховувати, що із збільшенням глибини у тритикале більше, ніж пшениці, знижується схожість насіння. За достатнього зволоження грунту глибина сівби повинна на легких грунтах бути близько 4 см і за несприятливої погоди - 5-6 см. Посівне ложе повинно бути ущільненим.

При встановленні норми висіву слід враховувати те, що польова схожість насіння тритикале нижча, ніж у озимої пшениці і жита. Середніми нормами в Поліссі є 5,5-6,0 в Лісостепу - 5-5,5, в Степу - 4-5 млн лабораторно схожих насінин на 1 га.

Догляд за посівами. При сівбі за сухої погоди поле коткують кільчасто-шпоровими котками і боронують легкими боронами. На початку з'явлення сходів, щоб зменшити заселення прихованостебловими шкідниками на посівах,