Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.
Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.
Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.
Важливим резервом збільшення виробництва зерна є впровадження інтенсивних технологій його вирощування. Такі технології вимагають вкладення додаткових коштів (на використання добрив, пестицидів, нових сортів), внаслідок чого виробничі витрати на один гектар площі збільшувалися по озимій пшениці на 35,1%, озимому ячменю – 33,6%, ярому ячменю – 27,8 і кукурудзі – 22,1%. Внаслідок цього собівартість одного центнера зерна була дещо вищою за середні обласні показники. Разом з тим, завдяки зростанню рівня врожайності і ціни реалізації, за рахунок одержання більш якісної продукції, основні економічні показники були вищими. Так, вирощування зернових культур за інтенсивною технологією дозволило одержати наступні прирости врожайності до середнього обласного рівня: по озимій пшениці – 14,2%, озимому ячменю – 16,0%, ярому ячменю – 22,3 і кукурудзі – 14,4%. З економічних показників більшою мірою зростав чистий прибуток на один гектар площі і меншою мірою – рентабельність. Часка чистого прибутку за рахунок інтенсифікації в загальному чистому прибутку була більш високою в озимих зернових культур: у пшениці – 29,9%, ячменю – 44,8%. Найменшою вона була в кукурудзі – 20,5%.
Впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових, технічних, овочевих і плодових культур потребує застосування високоякісних органічних і мінеральних добрив, вміст і співвідношення елементів живлення в яких повинні максимально відповідати біологічним вимогам культур і агрохімічним властивостям грунтів. Нині цього можна досягти, застосовуючи суміші добрив, які, на відміну від односторонніх добрив, містять не фіксовану кількість поживних елементів, а ту, яка потрібна в грунті для отримання запланованого врожаю, якої потребують кліматичні умови і біологія культури.
Технологічна колія.
Під час догляду за зерновими в процесі вегетації необхідно виконати певний обсяг робіт з внесенням добрив і обприскування посівів, які пов’язані з переміщенням наземних агрегатів по полю.
Колеса трактора і причіпної машини ущільнюють грунт і пошкоджують рослини. Так, один проїзд по рослинах висотою 40 см призводить до зниження їх врожаю на 4-8%.
Ущільнення грунту одноразовим проходом техніки викликає різке (у 1,5-2 рази) зниження продуктивності кущистості, довжини стебла і кількості зерен у ньому. Тільки через переущільнення грунту врожайність рослин зменшується до 20%. Крім того, механізаторам вадко дотримуватись необхідної відстані між проходами агрегатів. Це призводить до огріхів і накладок.
Пересування сільськогосподарської техніки по технологічній колії дозволяє своєчасно виконати операції догляду за посівами, зводить до мінімуму механічні пошкодження рослин і площу пол., що ущільнюється колесами машин. Забезпечується висока якість виконаних робіт за рахунок точного маркування поля і недопущення перекриття або пропусків по стиках, між проходами агрегатів. В кінцевому результаті це призводить до підвищення врожайності і якості зерна, а також продуктивності праці. Ширину колій і ходових доріжок, відстань між технологічними коліями встановлюють, виходячи з наявної у господарстві техніки для догляду за посівами. Параметри технологічної колії повинні співпадати з шириною захвату обприскувача і розкидача мінеральних добрив, з розмірами колії трактора та шириною гусениць чи коліс трактора і причіпного знаряддя.
Якщо в господарстві є сівалки марки СЗ-3,6 чи СЗА-3,6, розкидачі мінеральних добрив НРУ – 0,5 чи РМС-6, обприскувачі ОПШ-15 або ПОМ-630 і трактори МТЗ з вузькопрофільними шинами, то формують колі шириною 1350 мм з відстанню між ними 10,35 м і шириною ходових доріжок 300 мм. Для цього необхідно на середній сівалці присівалкового апарату закрити в насіннєвому ящику 8-й та 17-й висівні апарати.
У випадку застосування іншого набору техніки, зокрема розкидачів мінеральних добрив марки І-РМГ-4 чи РУМ-5, формують технологічні колії шириною 1800 мм, а ходові доріжки залишають шириною 450 мм. У цьому разі закривають 6 і 7-й та 18 і 19-й висівні апарати присівалкового апарату трисівалкового апарату, або перекривають їх через два проходи агрегати при сівбі однієї сівалкою.
При використанні широкозахватних агрегатів відстань між коліями можна збільшити до 18 м.
Складовою частиною ресурсозбереження є залишення однієї незасіяної доріжки замість двох. Відстань між такими орієнтирними доріжками дорівнює ширині захвату знарядь для догляд за посівами. Вони призначені для забезпечення рівномірності внесення добрив і пестицидів, але й для проходу одного колеса агрегату.