КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

«Азотний режим дерново-підзолистого грунту за вирощуванням квасолі»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1 Огляд літератури…………………………………………………...5

РОЗДІЛ 2 Об’єкт, умови та методика проведення досліджень…………...16

2.1. Характеристика об’єкта……………………………………………….16

2.2. Грунтовий покрив і його характеристика……………………………17

2.3. Схема і методика проведення досліджень…………………………...19

2.4. Погодні умови в роки досліджень і біологічні особливості квасолі.21

РОЗДІЛ 3 Експерементальна частина, результати досліджень……………24

3.1. Вплив застосування добрив на азотний режим дерново-підзолистого грунту…………………………………………………………………………..27

3.2. Продуктивність квасолі в залежності від агротехнічних заходів вирощування…………………………………………………………………...31

РОЗДІЛ 4 Охорона праці та навколишнього середовища при застосуванні добрив…………………………………………………………………………..34

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..41

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

У сучасних ринкових умовах значна увага приділяється пошуку шляхів заміни існуючої системи землеробства на нову, яка ґрунтується на максимальному використанні біологічних ресурсів агроценозів, особливостях сільськогосподарських культур і біоти, та дає змогу значно скоротити застосування хімічних засобів. Найістотнішим в розробці наукових основ землеробства є питання біологічного азоту у живленні рослин, джерелом якого є мікроорганізми. Домінуюче значення у мобілізації біологічного азоту в сільськогосподарському виробництві мають бобові рослини, а біологічний азот накопичений бобово-ризобіальними системами в рослинній продукції, позитивно впливає на родючість грунтів.

Біологічний азот-потужний фактор підвищення потенційної родючості грунту, значного заощадження мінеральних азотних добрив, зменшення забруднення навколишнього середовища шкідливими азотними сполуками. Отже, проблема азотного балансу грунтів і азотного живлення рослин - одна з центральних у ґрунтознавстві й агрохімії. Від її правильного вирішення залежить урожайність, збереження грунтової родючості.

Мета досліджень: вивчення азотного режиму дерновосередньопідзолистого грунту за вирощуванням квасолі.

Завдання досліджень: визначити вплив азотних добрив на формування урожаю квасолі та азотний режим грунту.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Інтерес до азотного живлення рослин проявився в XVІІІ ст. після відкриття в 1777 році азоту, як хімічного елемента. Перші фундаментальні досліди в органічному плані відносяться до середини ХІХ ст., коли в 1837 р. Буссенго розробив наукову теорію живлення рослин.

В середині 50-х років стало очевидно, що асиміляція мінерального азоту на відміну від асиміляції вуглецю може відбуватися, як в коренях так і в листях. Вміст загального азоту в орному шарі різних ґрунтів коливається в межах 0,05 – 0,3 %, і залежить від типу ґрунту, вмісту органічної речовини.

Роль азоту в ґрунтоутворенні родючості грунтів і живленні рослин охарактеризували Д.Н.Прянішніков [1] та І.В.Тюрін. Прянішніков Д.Н. відмічав що «головною умовою,яка визначає висоту врожаю в різні епохи був ступінь забезпечуваності сільськогосподарських культур азотом».

Азот – один з головних біологічних елементів. Він входить до складу основних полімерів будь-якої клітини – структурних білків і білків – ферментів, нуклеїнових і аденозинфосфорних кислот. Його перетворення в біосфері пов’язані з утворенням первинної рослинної продукції. На Землі основними формами є зв’язаний азот літосфери і газоподібний молекулярний азот (N2) атмосфери,що складає 75,6 % повітря по масі. Відповідно до підрахунків запаси азоту в атмосфері оцінюються величиною 4х1015 т. Стовп повітря над 1 м земної поверхні містить 8 т азоту. Однак молекулярний азот як такий не засвоюється вищими рослинами і може переходити в доступну для них форму тільки завдяки діяльності мікроорганізмів-азотофіксаторів.

Запаси зв’язаного азоту в літосфері також значні й оцінюються величиною 18х1015 т. Однак у грунті зосереджена мінімальна частина азоту Землі, і тільки 0,5-2% від цієї частини прямо доступна рослинам. 1 га орного чорнозему в середньому містить найбільше 200 кг доступного рослинам азоту, а на підзолистих грунтах його кількість в три-чотири рази менша.

Азот застосовується рослиною у вигляді аніонів – NО2-, NО3-, катіона NН4+. Значення N в житі рослин надзвичайно велике. При його недостачі в ґрунті порушуються всі найважливіші функції і розвиток рослин. Азот важливий органогенний елемент. Він не виводиться з організму, а використовується багатократно (реутилізується) – тобто при старінні листків звільняється в процесі розпаду цитоплазматичних білків і інших азотовмісних сполук, відтікає в молоді частини рослин. Зовні це проявляється в зміні забарвлення старіючих листків – від зеленого до жовтого, починаючи з верхньої більшої сторони їх частини. Подібні явища спостерігаються і при недостачі азоту в ґрунті. Листки дістають жовтий відтінок з червонуватими жилками. Крім того в рослині затримується ріст, зменшується розмір листків і плодів.

З врожаєм відбувається постійний винос азоту з ґрунту, що перевищує 100 млн т/рік. Виробництво мінеральних азотних добрив, яке досягає 60-70 млн т/рік, вимагає енерговитрат. У той же час коефіцієнт їхнього використання рослинами не перевищує 50%. Надлишок його викликають забруднення окремих екосистем і біосфери в цілому, що приводить до негативних наслідків. Таким чином, проблема азоту перетворюється в глобальну соціальну проблему.

Азот є важливим елементом живлення рослин і має велике загально біологічне значення. Без азоту не може бути білка, а без білка не може бути життя. На це вказував Ф.Єнгельс не випадково. Основоположник аргохімії Д.Н. Прянишнков на протязі свого життя вивчав азотне живлення рослин. Його роботи отримали світове визнання.

Особливе значення азоту у живленні рослин і в землеробстві визначається наступними причинами: по-перше, азот повітря не засвоюється вищими рослинами, за виключенням бобових культур, які можуть азотом живитися з повітря в симбіозі з бактеріями; по-друге в землі корі азоту дуже мало і в більшості ґрунтів, особливо у дерново-підзолистому ґрунті.

Азот в рослинах входить до складу амінокислот, амідів, а також нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), відіграючи виключно важливу роль у обміні речовин у рослин. Азот містить також в хлорофілі, фосфатидах, алкалоїдах, деяких вітамінах, ферментах і других органічних сполуках.

Загальний вміст азоту у орному шарі різних