Кровопостачання молочної залози відбувається за рахунок гілок III-V міжреберних артерій, 3-5 перфоративних гілок внутрі-шньої грудної артерії, яка відхо-дить від підключичної артерії, а також за рахунок гілок зовніш-ньої грудної артерії, що є гілкою аксилярної артерії.

Венозні судини йдуть пара-лельно артеріальним і впадають в аксилярну і підключичну вени, а також у внутрішню грудну і вер-хню порожнисту вени.

Іннервація молочної залози здійснюється в основному за ра-хунок передніх гілок ІІ-V міжреберних нервів і задньо-бокових гілочок III - V міжреберних нервів, а також гілочок надключичних нервів. Найбільшу густину нервові сплетіння мають в зоні соска.

Лімфатична система молочної залози досить розвинута і тісно пов'язана з сусідніми лімфатичними басейнами. Внутрішньоорганна судинна сітка складається із поверхневого і глибокого сплетень судин. Поверхнева сітка зв'язана з лімфатичною сіткою шкіри і зливається разом з нею в параареолярне сплетення. Гли-бока сітка починається з внутрішньочасткових і міжчасткових лімфатичних сплетень, які прямують в радіальному напрямку вздовж молочних проток в зону ареоли.

Основним напрямком відтоку лімфи з молочної залози є аксилярний шлях, який починається 2-4 лімфатичними судинами із параареолярного сплетення і продовжується у вигляді магістраль-ної судини надфасціально і внутрішньофасціально по краю вели-кого грудного м'яза, вступаючи в аксилярні лімфатичні вузли.

Поряд з цим шляхом має важливе значення і другий - парастернальний, яким відтікає лімфа переважно з глибоких відділів мо-лочної залози, голов-ним чином, із медіаль-них її квадрантів.

Крім цих напрям-ків, лімфа з молочної залози може відтікати по додаткових шля-хах:

1) інтерпекторальному, який огинає зовнішній край вели-кого грудного м'яза і вступає між ним і ма-лим грудним м'язом в розташовані тут лімфатичні вузли і далі в підключечні лімфатичні вузли;

2) транспекторальному, який направляється крізь обидва грудних м'язи безпосередньо в підклю-чичні лімфатичні вузли;

3) в медіальному напрямку в аксилярні лімфатичні вузли протилежного боку;

4) в напрямку епігастральної ділянки - в лімфатичну сітку передочеревинної клітковини епігастральної ділянки, а звідти - в лімфатичні суди-ни зв'язок печінки.

1.2 Еволюційні аспекти будови і функції молочної залози.

Придбана колись ссавцями здатність вигодовувати дитинчат молоком лактація — являє собою приклад найважливішого еволюційного стрибка. "Подібного роду зміни, що визначають можливість подальшої прогресивної еволюції крупної таксономічної одиниці (класу), були позначені терміном ароморфоз. Лактація з'являється у найбільш абсолютно організованого класу хребетних — ссавців — як ланка в ланцюзі ароморфозів, що визначили прогресивну еволюцію хордових. Поза сумнівом, що лактація стала з живонароджуваністю одним з чинників, який забезпечив ссавцем ще в кінці мезозойської ери рішучу перевагу, дозволив їм виступити як могутній конкурент амфібій і рептилій.

Здатність стернувати молоко — це одне з важливих «досягнень» ссаців. При різкому скороченні кількості народжуваного потомства вона дає можливість забезпечити високу степінь виживання. Ссавці можуть вирощувати дитинчат з найбільшою в порівнянні з іншими класами невиношуваністю від умов зовнішнього середовища, оскільки потомство забезпечується природним, найбільш фізіологічним кормом, який здобувається не з природи, а надається організмом матері. [1]

Можна сказати, що лактація виявилася ново придбанням…. «настільки важливим біологічно, що з'явилася, корисного і потрібного, при вельми різноманітних змінах середовища», виявилася дійсно «ознакою вельми стійкою». В той же час лактація, будучи «стійкою» загальною систематичною ознакою ссавців, виявляє значні варіації у окремих представників цього класу.

Будова і функція молочних залоз у крупніших таксономічних груп, а іноді навіть у окремих видів одного роду можуть носити риси глибокої спеціалізації. Виникнення спеціалізованих проявів лактації свідчить про високу її пластичність. А висока пластичність, є характерною властивістю найбільш значних ароморфозів, появу яких забезпечує можливість виникнення множинних приватних пристосованих змін (ідіоадаптацій). Але наявність високої спеціалізації функції молочних залоз у окремих видів свідчить про те, що в процесі еволюції даного вигляду відбір працював над цією функцією жорстко. Всі відхилення її від «генеральної лінії» піддавалися строгій елімінації. З цим, ймовірно, і зв'язана наявність у сучасних ссавців такої великої кількості спеціалізованих проявів функції молочних залоз. Навряд чи можна назвати інший секреторний орган ссавців з так сильно вираженою еволюційною варіабельністю функції.

Висока еволюційна пластичність лактаційної функції має і практичне значення; вона забезпечує можливість змінювати цю функцію у сільськогосподарських тварин шляхом штучного відбору, забезпечуючи одночасно відповідні умови їх існування. Величезний досвід, накопичений тваринниками, вже зараз свідчить про широту цих можливостей. [1]

Лактація як систематична ознака

Спроба осмислити лактаційну функцію з позицій філогенезу зустрічає значні труднощі. Порівняльна анатомія молочних залоз вивчена відносно повно. Проте молочні залози — основна ознака, властива всім ссавцям, — зоологи не змогли використовувати при побудові системи класифікації цього класу хребетних. Звичайно, в окремих випадках порівняльно-анатомічні особливості молочних залоз можна пов'язати з екологією і біологією розмноження, а іноді і з історією розвитку даного вигляду. Так, наприклад, зрозуміла множинність молочних залоз у багатоплідних і обмеження їх кількості у малоплодових тварин. Наявність у останніх додаткових ембріональних зачатків залоз, що надалі не розвиваються, може бути свідоцтвом походження даного малоплодового вигляду від багатоплідних предків. У приматів зсув молочних залоз до переднього кінця черевної стінки поза сумнівом пов'язаний з древнім способом життя, а таке ж положення їх у людини побічно підтверджує його походження від древніх предків.

У деяких водних ссавців молочні залози також розташовані на грудному кінці тулуба, що пов'язане з годуванням дитинчати під водою, коли самка утримує його у грудей ластами. Проте, якщо взяти клас ссавців в цілому,