Процеси клімактеричної інволюції, менш важливі для зоотехнічної фізіології, мають істотний медичний інтерес. Ця форма інволюції молочної залози відрізняється від лактаційної більшою глибиною атрофії альвеол і проток, причому значно редукуються і елементи строми. Явища інволюції починаються задовго до настання клімактеричної амінорреї, перші їх прояви можна виявити у жінок вже з 35-річного віку.

У ряді інших процесів, пов'язаних із зростанням і розвитком молочної залози, слід зупинитися також і на її регенерації після пошкоджень і вікарної гіпертрофії, після загибелі або видалення значних ділянок молочної залози. Так, в огляді літератури, присвяченому регенерації молочної залози, наводяться дані головним чином про сосок, який досить повно регенерує після експериментальних пошкоджень. Пошкоджені ділянки паренхіми також активно регенерують за наявності гормональних стимулів, необхідних і для нормального маммогенеза.

Часто молоко не може виділятися з регенеруючих комплексів, оскільки зв'язок із загальною системою проток виявляється порушеним. Можливість регенерації є додатковим доказом наявності в молочній залозі достатніх камбіальних резервів. Хоча з практики добре відомо, що навіть глибокі порушення функції однієї або навіть двох часток вимені можуть і не впливати кінець кінцем на величину сумарного удою, питання про компенсаторні можливості молочної залози експериментально мало вивчений. Було показано, що видалення однієї з половин вимені у кіз не впливає істотно на удій з половини, що залишилася. Проте подальші дослідження показали, що у кіз ампутація однієї частки вимені веде до вельми значного посилення функції частини, що залишилася, головним чином в результаті зростання паренхіми і у меншій мірі за рахунок збільшення секреції на грам ваги тканини. Відмінності в результатах даного і попередніх досліджень залежать, мабуть, тому, що в перших дослідженнях спостереження продовжувалися близько 2 місяців, тоді як для розвитку компенсації потрібний 3-4 місяці.

1.11 Патанатомія дисплазій і пухлин молочної залози.

На зрізі нормальної молочної залози жінок 20-35 років серед пухкої сполучної тканини є в значній кількості зрілі і незрілі часточки молочної залози. Альвеоли залоз і молочні протоки вкриті однорідним кубічним епітелієм, до якого із зовнішньго боку прилягають зірчасті міоепітеліоцити. Епітелій крупних молочних проток має призматичну форму. Після 35-40 років кількість часточок значно зменшується, визначаються молочні протоки і груба фіброзна тканина. У постклімактеричний період часточки атрофуються і зустрічаються рідко.

Гістологічну класифікацію пухлин молочної залози прий-нято ВООЗ в 1981 р.

I. епітеліальні пухлини.

1. Доброякісні (внутрішньопротокова папілома, аденома

соска, аденома та ін.).

2. Злоякісні:*

неінфільтруючі (внутрішньопротоковий рак, часточковий рак);*

інфільтруючі (інфільтруючий протоковий рак, інфільтрую-чий часточковий, слизовий, медулярний, папілярний, тубуляр-ний, аденокістозний, секреторний (юнацький), апокриновий рак, рак з метаплазією (плоскоклітинний, веретеноклітинний, хря-щовий і кістковий типи, змішаний та ін.

3. Рак Педжета.

II. Змішані сполучнотканинні та епітеліальні пухлини.

1. Фіброаденома.

2. Листоподібна пухлина (філоїдна кістозна саркома).

3. Карциносаркома.

III. Інші види пухлин .

IV. Некласифіковані пухлини.

V. Дисплазії молочної залози (фіброзно-кістозна хвороба).

VI. Пухлино подібні процеси.

1. Ектазія протоки.

2. Запальні псевдопухлини.

3. Гамартома.

4. Гінекомастія.

5. Інші.

Доброякісні дисплазія (фіброаденоматоз, мастопатія)

Гістологічна картина неоднорідна, характеризується ознака-ми фіброзу, атрофії, проліферації, кістозу і дистрофії. Залежно від переважання тих чи інших змін в тканині виділяють непроліфе-ративний (фіброзна, протокова, часточкова, кістозна форми) і про-ліферативний фіброаденоматоз. Кожна з форм має певну гісто-логічну картину і клітинний склад цитологічного препарату.

Фіброзна форма в гістологічних зрізах містить обширні ділянки фіброзної, місцями гіалінізованої тканини з невеликою кількістю залоз і розсіяними протоками. Цитологічні препара-ти зскрібка і пунктату бідні на клітини, їх основу складає одно-рідний залозистий епітелій, рідше зустрічаються фіброцити й уламки фіброзної тканини, іноді - молозивоподібні клітини і тканинні базофіли (опасисті клітини).

Однорідні клітини залозистого епітелію цитоморфологічно майже ідентичні з епітелієм нормальної молочної залози. Час-тина клітин є меншою від елементів залозистого епітелію нор-мальної молочної залози, їх цитоплазма багатша на дрібні гра-нули, ядра мають густу сітку хроматину.

Протокова форма. За даними гістологічного досліджен-ня, серед щільної фіброзної тканини переважають розширені звивисті протоки. Часточки молочної залози атрофовані, зустр-ічаються рідко. У цитологічних препаратах зскрібків і пунктатів виявляють клітини однорідного, рідше гіперплазованого залозистого епітелію. Останній подібний до нормального зало-зистого епітелію, розміщений компактніше, з менш чіткими межами цитоплазми.

Часточкова форма. Гістологічні препарати характеризу-ються наявністю великої кількості часточок молочної залози з ознаками гіперплазії і атрофії, розростанням фіброзної тканини, місцями з розширенням просвіту залозистих міхурців. Цито-логічні препарати зскрібка і пунктату при цій формі містять значну кількість клітин однорідного і гіперплазованого залози-стого епітелію. Розміщуються клітини в основному комплекса-ми, рідше - у вигляді залозистоподібних зліпків, іноді - відок-ремлено. У деяких спостереженнях виявляють клітини еозино-фільного (апокринізованого) епітелію. Є також фіброцити, міоепітеліоцити і їх голі ядра. Жирові краплі і дрібнозернис-тий детрит визначають у невеликій кількості.

Кістозна форма. У гістологічних зрізах визна--іаєть картину кістозу, атрофії, місцями гіперплазію часточок, фіброз, набряк, апокринізацію залозистого епітелію. В препара-тах простої кісти стінка вкрита приплюснутим епітелієм. На зрізах внутрішньокістозних папілом видно сосочки з клітин кубічного (призматичного) або еозинофільного епітелію. За-лежно від місця, з яко-го отримано зскрібок і пунктат, в цитологіч-них препаратах зустр-ічається різноманітний клітинний склад. Вели-чина клітин еозино-фільного епітелію не постійна. У зскрібках з різних ділянок однієї і тієї ж пухлини, навіть зі стінки однієї кісти, в одному пласті визначають послідовне збільшення розмірів клітин - від невеликих до значних. Форма елементів еозинофільного епітелію кубічна, при-зматична, багатогранна. Ядра круглі, розміщуються в основно-му в центрі або дещо зміщені.