Молозивоподібні клітини (молозивні тільця) - кулеподібні утвори, зазвичай великі, в 3-10 разів більші від клітин кубічно-го залозистого епітелію, містять грубі гранули. У суправітально забарвленій суспензії клітин гранули прозорі, блискучі, а в за-барвлених фіксованих мазках видно світлі порожнини. Конту-ри цитоплазми нерівні.

Проліферативна форма. У гістологічних зрізах вогнища проліферації епітелію утворюють солідні, сосочкові, криброзні структури (епітеліальний варіант), в розширених про-токах і залозистих міхурцях - залозисто-папілярні розростан-ня, розташовані в кістах (фіброепітеліальний варіант - цистаденопапілома). Клітини, ядра, ядерця часто збільшені. Спостері-гають одночасне розростання клітин залозистого епітелію, зірчастих міоепітеліоцитів, сполучної тканини. Для склерозивного аденозу характерні стисненая і дезорганізація епітелію. В цитологічних препаратах пункт ату і зскрібка з вогнищ проліферації клітини проліферуючого епітелію час-то мають неправильну, кубічну і призматичну форми, незначно збільшені порівняно з однорідними залозис-тим епітелія. Ядра круглої, овальної, іноді овально-подовженої форми, з помітними пилоподібними частина-ми хроматину; ядерця (1-2) збільшені. Цитоплазма помірно розвинута, містить декіль-ка дрібних гранул, іноді 2-3 невеликі вакуолі. Розміщуються клітини в комплексах, тяжах і у вигляді сосочків різних розмірів, а також поодинці. Границі між клітинами нечіткі.

Малігнізована форма дисплазії (фіброаденоматозу). В гістологічних зрізах, незалежно від сформованих структур (со-сочкові, криброзні, солідні), привертають до себе увагу збільшені розміри клітин, ядер, ядерець при незначному їх поліморфізмі. Досить рідко видно мітози. У деяких спостереженнях відзнача-ють проростання мембран залоз, проток або стінки кісти з атипо-вими епітеліальними клітинами. У стромі вогнищ атипових проліфератів або поблизу них виявляються ознаки мукоїдизації. У цитологічних препаратах, поряд із клітинами гіперплазованого, проліферуючого та еозинофільного епітелію, видно атипові клітини, близькі за формою до кубічного і призматичного епітелію.

Фіброаденома. У гістологічних зрізах серед молодої спо-лучної тканини видно відокремлені міхурці, протоки з просвітами круглої і овальної (периканалікулярна фіброаденома), зірчастої (інтраканалікулярна фіброаденома) або тієї та іншої форм (змішана фіброаденома). У препаратах аденом велика кількість густо розташованих залозистих міхурців, встелених в основному одним шаром кубічного епітелію. Строма розвинута слабо. У цитологічних препаратах видно дещо збільшені епітелі-альні клітини, розміщені в комплексах і залозистоподібних зліпках. Ядра округлої форми. їх розміри незначно коли-ваються. Ядерця збіль-шені.

Клітинна внутрішньпротокова фіброаденома (листоподібна). У гістологічному препараті пухлина має будову інтраканалікулярної фіброаденоми з масив-ними широкими сосо-чками, вкритими приз-матичним або кубічним, часто збільшеним епі-телієм. Строма склада-ється з фібробластів з великими крупними яд-рами, іноді гіперхромни-ми і неправильної фор-ми. Відзначають явища набряку, мукоїдизації. У цитологічних препара-тах, поряд з гіперплазованими клітинами за-лозистого епітелію, ви-являють клітини типу фібробластів з ознака-ми поліморфізму. Ядра і ядерця збільшені. Роз-міщуються атипові клі-тини відокремлено, пуч-ками і в поєднанні з за-лозистим епітелієм.

Папілома протоки. У гістологічному препараті привертають до себе увагу сосочки, вкриті кубічним або при-зматичним епітелієм. їх строма часто набрякла. Цитологічні препарати містять гіперплазовані епітеліальні клітини, які нерідко розміщуються у вигляді

Злоякісні пухлини.

Рак молочної залози має різний клінічний перебіг залеж-но від мікроскопічної структури й імунологічної відповіді орган-ізму на пухлину. Розрізняють наступні гістологічні форми:

Часточковий неінфільтруючий рак (альвеолярний, ацинарний) виникає з епітелію кінцевих відділів і внутрішньочасточкових проток. Просвіти альвеол заповнені мономорфними, досить крупними клітинами зі світлим або гіперхромним яд-ром. У 15-30 % хворих зустрічається двосто-роннє ураження.

Внутрішньопротоковий неінфільт-руючий рак. При мік-роскопічному дослід-женні виявляють велику кількість кістозно розши-рених проток з розгалуженням справжніх і несправжніх (утворених з одного епіте-лію) сосочків. Епітеліальні клітини - середніх розмірів, з помірним поліморфізмом і гіперхроматозом ядер. Найбільш характерна оз-нака - порушення полярності клітин. При високодиференційованих варіантах будови неінфільтруючого сосочкового раку виника-ють значні труднощі в диференціальній діагностиці між раком і цистаденопапіломами у вогнищах проліферативної мастопатії. Стро-ма сосочків при раці дуже ніжна або відсутня, ніколи не має вог-нищ склерозивного аденозу, який характерний для мастопатії. Най-достовірнішою ознакою є інвазивний ріст, який частіше всього помітний біля основи сосочків.

Самостійною різновидністю внутрішньопротокової неінфільтруючої карциноми є так званий вугроподібний рак, який має характерну макроскопічну картину: тканина молочної залози в ділянці ураження пронизана жовтувато-сірими тяжами, утворе-ними з розширених проток. При розрізі з них виділяється кришкоподібна маса у вигляді пробок. Іноді це нечітко відмежовані вузли сіруватого кольору із зернистою поверхнею. Мікроскопі-чна картина представлена переважно солідними внутрішньопротоковими проліфератами з масивним некрозом у центрі. Кліти-ни поліморфніші, ніж при сосочковому раці, крупні, з гіперхромними ядрами і численними мітозами. Іноді клітини мають виражену еозинофільну цитоплазму.

Часточковий інфіль-труючий рак найпізнішою стадією раку . Інвазія мо-же здійснювались різ-ними шляхами. Іноді альвеолярні структури часточкового неінфіль-труючого раку збільшуються без порушен-ня базальної мембрани, поступово ніби злива-ються між собою, утво-рюючи гігантські часточки, розмежовані вузькими прошарками сполучної тканини. Має місце втрата органоспецифічності, і час-точки включаються у вогнища інвазивного росту. В інших пух-линах інвазивний ріст здійснюється окремими клітинними еле-ментами, які втрачають зв'язок з альвеолами. Клітини розташовані у вигляді ланцюжків у досить ніжній сполучній тканині: іноді лан-цюжки клітин утворюють характерні концентричні структури навкруги внутрішньочасточкових проток, які вбереглись. Нерідко клітини розташовуються дифузне, і тоді пухлина нагадуг скір. Часточкове походження раку в подібних випадках вдається виз-начити лише при виявленні типових альвеолярних структур час-точкового раку. Поряд із зазначеними варіантами інвазив-ного раку часточковий рак може бути джерелом розвит-ку інших різновидів інфільтруючого раку, втрачаючи при цьому свої специфічні ознаки.

Інфільтруючий рак. Ці пухлини класифікують на основі ступеня тканинної і клітинної атипії, при цьому враховують такі ознаки: утворення канальців, гіперхроматоз і мітози, поліморфізм ядер. Залежно від їх вираження умовно