зв'язку з екологічними умовами, величезне значення. Наприклад, самка тюленя після народження дитинчати залишається з ним на льоду 15—17 днів. В цей час вона абсолютно не харчується, і лактація здійснюється виключно за рахунок накопичених раніше резервів. Підраховано, що приріст ваги дитинчати на 1 кг відповідає втраті 2 кг ваги самкою.

Питання порівняльної біохімії лактації вивчені відносно мало. Зараз ще важко сказати, чи однакові шляхи синтезу основних компонентів молока у різних представників ссавців. Відомо, що жир молока у різних ссавців може синтезуватися абсолютно різними шляхами, з використанням довершених різних попередників. За даними лабораторії, зрізи молочної залози щура в інкубаційному середовищі, що містить глюкозу, розвивають дихальний коефіцієнт 1.54, а зрізи залози миші — навіть 1.94. При цьому 63 % вуглецю жиру, що синтезується, береться з глюкози. Інкубовані в аналогічних умовах зрізи молочної залози жуйних (кіз) виявляють дихальний коефіцієнт всього 0.86, і лише 3% жиру утворюють з глюкози; головним же джерелом вуглецю для синтезу молочного жиру є у цих тварин ацетат. Цей приклад ясно свідчить про наявність величезних порівняно-біохімічних відмінностей внутрішніх шляхів синтезу при відносній близькості його кінцевих результатів. Істотні відмінності можуть виявлятися і відносно деяких ферментів молочної залози. У молочній залозі щурів в найбільш активному періоді лактації різко наростає кількість аргінази, вона має відношення до ферментної системи, що забезпечує процеси неоглікогенеза, і якось пов'язана з вмістом безазотистих попередників молочного жиру і лактози. Дослідження аргінази в залозах лактації у різних тварин виявили істотні відмінності. Так, якщо прийняти вміст ферменту в молочній залозі щура за 100%, то для миші ця величина складе всього 62—35%, для морської свинки — всього 5—7%, для кролика — 1%, а для корови, кози і вівці — біля 1—3%. Подібні відмінності, поза сумнівом, свідчать про істотні особливості хімізму синтезу молока у різних тварин. Це важливе питання складає розділ порівняльної фізіології і біохімії лактації.

1.6 Особливості рухової функції молочної залози.

Істотні відмінності виявляються між окремими представниками ссавців і в механізмі спорожнення молочної залози. Загальний принцип рухової реакції, що забезпечує виділення молока під час смоктання, полягає в тому, що під впливом стимулів смоктання (або доїння) в нейрогіпофізі рефлекторно відділяється гормон окситоцин. Гормон переноситься кров'ю до залози, де викликає скорочення міоепітелія (корзинчатих кліток) альвеол. В результаті молоко виштовхується в протоки і цистерни (синуси) залози, звідки і висмоктується. Ця реакція супроводжується досить складними, часто рефлекторними змінами тонусу мускулатури проток і цистерн, що додатково сприяє спорожненню залози. У такій формі ця реакція спостерігається у всіх обстежених в цьому відношенні вищих ссавців. Проте невідоме, чи є вона у примітивніших форм — однопрохідних і сумчастих. Міоепітеліальні клітки виявляються і в молочних залозах однопрохідних. Окситоцин виявлений і в гіпофізі єхидни і у двох видів сумчастих. Правда, ця знахідка сама по собі ще не означає, що окситоцин грає у даних тварин в точності ту ж роль, що і у вищих ссавців; ті ж автори виявили його і в гіпофізі риби- меч.

У качконоса і єхидни, що не мають сосків, дитинчата не смокчуть, а злизують молоко, що виділяється з проток залоз і стікає по волоссю молочного поля. Проте самка качконоса перед годуванням проробляє глибокий масаж молочного поля дзьобом. Таку ж дію поштовхами своїх дзьобів надають і самі дитинчата. Але невідомо, чи обмежується тут справа тільки механічним витискуванням секрету або при цьому відбувається і рефлекторне збудження активного виведення молока. У сумчастих слабо розвинене дитинча відразу прикріпляється до соска і висить на нім безперервно. За деякими даними, молоко тут видавлюється в рот дитинчати незалежно від акту смоктання спеціальним підшкірним м'язом.

Можна думати, що цей механізм, відсутній, у вищих ссавців, народжуючих зріліших дитинчат, виражає адаптацію до недостатнього розвитку смоктального рефлексу у новонароджених дитинчат сумчастих. Цікаво, що такий же механізм витискування молока за допомогою спеціальних м'язів є у водних ссавців, що народжують щодо зрілих дитинчат; мабуть, це пристосування пов’язане з особливими умовами годування під водою. Не тільки у вельми віддалених видів, але і у щодо близьких форм зустрічаються деякі особливості регуляції виведення молока. Так, наприклад, у корови різко виражене рефлекторне розслаблення мускулатури цистерн в першій фазі молоковіддачі, передування вигнанню молока з альвеол і застережливе надмірне зростання тиску в долях вимені, що не піддаються спорожненню. У кіз цей рефлекс або відсутній, або виражений надзвичайно слабо. У романських овець, які не використовуються як молочна тварина, пристосовні зміни тонусу скоротливих елементів молочної залози виражені ще менше, ніж у кіз. Ці відмінності легко зрозуміти. У корови з чотиридольним вим'ям, що народжує, як правило, одного теля, значення такого охоронного рефлексу зрозуміле в умовах, коли теля висмоктує одну чверть, а інші три залишаються не спорожненими. У кози з дводольним вим'ям, народжуючій найчастіше двійнят, значущість цього релаксаційного рефлексу природно менше, ніж корови. У овець (особливо багатоплідних романських) постійний контакт з дитинчатами взагалі виключає можливість надмірного