1.7 Молочні залози самців.

Оцінюючи лактацію як прогресивну функцію, що виникла в процесі еволюції, не можна пройти повз одну обставину, що має, як нам здається, відомий інтерес з погляду філогенії молочних залоз. Зачатки молочних залоз закладаються у ембріонів, і самок і самців. В ході подальших онтогенетичних перетворень доля зачатка молочної залози у чоловічих особин різних видів тварин різна. У природних умовах він не досягає функціональної зрілості. Єдиним виключенням є деякі клоачні, наприклад качконіс, де повний розвиток молочних залоз спостерігається і у самців. Це тим більше вражаюче, що годує дитинчат тільки самка і дитинчата «не отримують вигоди» з лактації самця. У дуже багатьох ссавців молочні залози самців хоч і не досягають повного розвитку, але на певних етапах проявляють ознаки зростання і навіть секреторній активності. У ряду ссавців зачатки жіночих і чоловічих молочних залоз еквіпотентні і за певних експериментальних умов можуть почати майже повноцінно функціонувати. У людини чоловічі молочні залози можуть почати функціонувати при деяких ендокринних патологіях; описані також випадки чоловічої лактації, що виникла без видимих патологічних порушень, під впливом стимулів смоктання .

Чоловіча молочна залоза — це орган, який колись виник при обставинах, зараз непіддатливих обліку. З тих пір він зберігається у всіх видів ссавців, десятки мільйонів років позбавлений всякого біологічно корисного вчення, як прекрасна ілюстрація декілька банального положення про те, що не все в природі доцільно. Важко його розглядати навіть як рудимент; адже під рудиментами зазвичай мають на увазі властивості, що колись мали, а потім втратили значення і, що піддаються вторинному регресу. Немає підстав думати, що молочні залози самців несли функціональне навантаження у якогось невідомого предка сучасних ссавців. Що ж могло забезпечити цій біологічно непотрібній властивості таку стійкість? [7,11]

Одне з можливих пояснень полягає в наступному. Основний комплекс гормонів, гіпофізних і статевих, які надалі могли стати стимуляторами розвитку молочних залоз (маммогенами), виник ще до появи ссавців. Це припущення було висловлене свого часу ще в 1949. Взагалі є багато прикладів, коли появі гормону передує виникнення регульованої ним функції, по добре відомому виразу: сцена готується до спектаклю. На якомусь етапі філогенезу у предків ссавців відокремилася група залоз, особливо реактивних до маммогенів. Залози ці виникли як бісексуальна ознака. Можливо, що у первинних ссавців маммогенна спеціалізація статевих гормонів була менш строгою, чим у їх сучасних нащадків: відносно гіпофізних маммогенів це справедливо і для сучасних форм. Надалі оформилися чоловічі статеві стероїди, які пригноблювали розвиток статевого молочної залози, але не знищуючи його, тільки лишаючи можливість функціонального дозрівання. А оскільки чоловічі молочні залози — це ознака лише даремна, але не шкідлива, відбором він не елімінувався. Можливо, що виняткова варіабільність чоловічих молочних залоз як у різних представників ссавів, так і у окремих особин одного виду є виразом своєрідного «невтручання» природного відбору у формування філогенезу цієї ознаки. [9]

1.8 Лактація і природний відбір.

Наявність високої спеціалізації функції молочних залоз у окремих форм ссавців свідчить про те, що формування ідіоадаптацій молочних залоз протікало при жорсткому контролі шляхом природного відбору; всі біологічно недоцільні для даного виду відхилення повинні були елімінуватися.

Для розвитку уявлень про еволюцію лактаційної функції і для деяких питань сільськогосподарської і медичної практики особливий інтерес представляють випадки, коли природний відбір, як чинник, що визначив в історії розвитку даного виду особливості його лактації, перестає «працювати». Очевидно, в подібних випадках функція молочних залоз виходить з підпорядкування природному відбору. Ймовірно, єдині приклади подібного роду — це лактація у сільськогосподарських молочних тварин і лактація у самої людини.

У сільськогосподарських тварин, особливо у молочних корів, природний відбір поступився місцем штучному. За порівняно короткий час людина створила і продовжує створювати і удосконалювати породи тварин з високою молочною продуктивністю, яка у багато разів перевищує потреби власного дитинчати. Підбираючи тварин по молочності, вмісту в молоці жиру і інших компонентів молока, поєднуючи відбір по генетичних ознаках з раціональним тренуванням молочних залоз, тваринники вже зараз створили ряд порід, спеціалізованих залежно від їх господарського призначення. Є породи особливо рясно молочні або породи з високим вмістом жиру в молоці для районів з розвиненим олійництвом або породи з відносно високим відсотком білка для цілей сироваріння. І якщо врахувати, що ці результати з'явилися поки підсумком в основному стихійної роботи селекціонерів, легко представити, які можливості виникнуть, коли селекція молочної худоби будуватиметься на системі добре розроблених інтер'єрних, фізіологічних показників оцінки лактаційних потенцій тварини. Для подальшого успіху цієї роботи нам здається надзвичайно важливим детальне вивчення фізіології лактації не у високопродуктивних корів, але і у найпримітивніших, ближчих до результатних порідних форм. У них основні: іміологічні процеси можна ще спостерігати майже в тому вигляді, якими вони були до втручання людини. З цієї точки зору представляють інтерес і такі домашні тварини, як буйвіл, кінь, верблюд, як, північний олень, деякі породи овець і ін. Ці тварини, хоч і використовуються іноді для отримання молока, але по суті