Морфогенез молочної залози (маммогенез) може сильно варіювати у різних видів; істотні відмінності можливі і усередині одного вигляду, у різних порід, рас і ліній, як наприклад, у плодів корів астраханської (м'ясний) і буро-латвійської (молочної) породи. Можливі і значні індивідуальні варіації.

Кажучи про маммогенез, слід розрізняти розвиток паренхіми, тобто проток і альвеол, від розвитку опорної сполучної тканини і жиру, кровоносних судин, нервів, сосків і інших акцесорних частин залози, оскільки зростання перенхіми в окремі періоди може йти не зовсім синхронно з іншими структурами. Відомі труднощі зустрічає точне розмежування морфо-дієтичних процесів і секреції. Певні секреторні феномени можуть виникати в залозі, що розвивається, іноді задовго до початку її інтенсивної функції, до пологів. Можливо, що ці початкові прояви секреції не байдужі для формування залози, подібно до того, як наприклад скорочення м'язів ембріона не байдужі для формування його рухового апарату. З'ясування взаємин між процесами розвитку структури молочної залози і початковими явищами секреції представляє не тільки приватний інтерес, але має і значення для загальних уявлень про онтогенетичне формування секреторної функції.

1.10 Основні етапи маммогенеза.

Якщо відвернутися від видових особливостей, розвиток молочної залози декілька схематично можна представити таким чином.

У ембріональному періоді на шкірі живота закладаються парні молочні смужки, з епітелію, шаруючи яких відособляються декілька парних молочних горбків; розростаючись, вони утворюють молочні нирки, що упроваджуються у вигляді колоподібних важелів в належну мезенхіму. Вона, також розростаючись, дає початок всьому майбутньому опорному каркасу молочної залози і її жирової тканини. Ці мезенхімальні структури мають не тільки механічні значення, але грають, мабуть, істотну роль і у зв'язку з функцією залози і в маммогенезі. Вже на стадії молочних нирок між ембріонами — самцями і самками є відмінності в співвідношенні епітеліальної частини зачатка і мезенхіми. У мишей розвиток зачатків молочних залоз до 12—14-го дня відбувається у обох статей однаково. З 5:—16-го дня у самок занурений в мезенхіму зачаток зберігає зв'язок з поверхнею тіла і далі, а у самців особливо каудальні нирки відшаровуються від епідермісу і ізолюються в мезенхімі. У великої рогатої худоби зачатки майбутньої жирової тканини з'являються у самок вже на другому місяці, причому жирові включення виявляються до 2.5 місяців, коли у всіх інших структурах тіла вони ще відсутні. У ембріонів-бичків зачатки жирової тканини в майбутній молочній залозі з’являються тільки до 3 місяців, і ніколи не досягають такого розвитку, як у теличок.

Подальший внутріутробний розвиток первинного епітеліального тяжа оближується появою декількох відростків. У деяких тварин, наприклад у корови. усередині центрального тяжа утворюється канал — майбутня цистерна, а також і канали у вторинних відростках — майбутні протоки . У цьому періоді в усякому разі у корови зростання і диференціювання опорного каркаса залози випереджає розвиток епітеліальної, паренхіматозної її частини; до моменту народження

сосків, зв'язковий апарат, міжчасткові перегородки в мініатюрі сформовані. У молочній залозі жінки розвиток також випереджає розвиток ембріона.

Місце відсутньої паренхіми зайняте жировою тканиною, яка, мабуть, має спеціальне значення для процесів маммогенеза і подальшій функції залози, у телиць, наприклад, ця тканина, розвинена більше, ніж у бичків. Мабуть, існують ще невияснені кореляції між диференціюванням епітеліального зачатка і що оточує його сполучною тканиною. У культурах молочної залози миші епітелій дає органотипічне зростання і утворює трубки тільки у присутності фібробластів. Трудність повноцінної стимуляції розвитку молочної залози екзогенними гормонами у самців жуйних (на відміну від самців щурів, мишей, кроликів і ін.) зв’язується з відсутністю у них пахової жирової подушки. Є дані, що вростання елементів паренхіми в жирову і сполучну тканину пов'язане з якоюсь речовиною, хімічна природа якої не уточнена, але вона відмінна від гіалуронідази і релаксину. Це початок виявлений у морських свинок, щурів, мишей і кроликів. Його подальше вивчення представляє інтерес не тільки для нормального розвитку залози, але і відносно явищ зростання атипії, пухлин, що виникають з нею.

В окремих випадках молочні залози до моменту народження можуть виявляти значну активність. Наприклад, у людини це явище у вигляді напухання молочних залоз і виділення «відьминого молока» спостерігається досить часто. Канальці таких залоз розтягнуті секретом і їх кінцеві нирки настільки розширені, що нагадують альвеоли. Передбачалося, що виникнення феномена пов'язане з проникненням з крові матері гормонів . Це правильно не для всіх випадків, так як виділення секрету іноді продовжується багато днів після пологів, причому це явище спостерігається тільки при вигодовуванні дитини грудним молоком.

Така секреція спостерігається іноді і у новонароджених телят, хоча секрет має швидше характер транссудату, і у ягнят.

У періоді від народження до статевого дозрівання в основному відбувається зростання прострумового апарату (прострумовий маммогенез), утворюються нарости первинних проток, іноді дихотомічні, іноді у вигляді