Найвищий урожай насіння забезпечує один полив (700—800 м3/га) у фазі бутонізації, при осінньому або весня-ному вологозарядковому поливі — 1000—1200 м3/га.

У США, Польщі та інших країнах злакові трави на насіння вирощують з регульованим водним режимом ґрунту. Інститут тваринництва степових районів "Асканія-Нова" рекомендує при вирощуванні насіння злакових трав з підтримуванням вологості ґрунту 70—75% від повної вологоємкості та протя-гом сезону проводити два-три поливи з поливною нормою 600-800 м3/води.

9.6. ЗБИРАННЯ НАСІННЯ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ

Строки збирання. Важливою умовою одержання високих урожаїв насіння є своєчасне і правильне збирання його. При запізненні із строками та порушеннями технологічних про-цесів під час збирання можна втратити 50—75% біологічного урожаю. Насіння багаторічних трав достигає нерівномірно. Тому через 2—3 тижні після цвітіння треба щоденно оглядати травостій і в міру його достигання негайно починати збирання.

Розрізняють три фази стиглості насіння лучних трав: мо-лочну (насіння зелене), вміст насіння схожий на густе моло-ко; воскову, або жовту, коли насіння добре ріжеться нігтем, зовнішній колір зернівки стає сірим; повну стиглість — коли насіння стає твердим, воно сіре або світло-сіре.

У різних видів злаків неоднакова швидкість достигання і обсипання насіння. У деяких видів строки достигання дуже стислі, й від фази воскової до повної стиглості проходить лише один—три дні. Так, у костриці лучної, райграсу високо-го, райграсу пасовищного, очеретянки звичайної, лисохвосту лучного, житняків гребінчастого та пустельного, конюшини гібридної і лядвенцю рогатого насіння починає обсипатися у восковій стиглості; у тимофіївки лучної, тонконогу лучного, мітлиці велетенської — у повній стиглості.

Обсипання посилюється під впливом несприятливих ме-теорологічних умов.

Достигання злакових трав можна визначити за такими ознаками: колір суцвіть змінюється від зеленого до бурувато-сірого або солом'яного; стебло жовтіє по всій довжині або верхня частина його біля суцвіття має зелені вузли, стеблові листки засихають повністю або в нижній частині; при легкому стисненні суцвіття в руці чи несильному ударі на долоні залишається кілька насінин.

Насіння з основних злакових трав одержують з першого укосу протягом трьох-чотирьох років, починаючи з першого року використання.

Насінники бобових трав залежно від розвитку травостою збирають на першому або другому році використання. Три-валість збирання насіння з посівів конюшини лучної, гіб-ридної і повзучої — один-два роки, буркуну білого й лікар-ського — один рік, еспарцетів — два-три, люцерни та лядвенцю рогатого — три-чотири роки.

Насіння конюшини гібридної, повзучої, буркунів, еспар-цетів збирають з першого укосу; люцерни і лядвенцю рогатого залежно від зони, стану посівів, забезпечення посівів вологою — з першого або другого укосу. Насіння конюшини лучної двохукісної в основних конюшиносійних районах України необхідно збирати з другого укосу. Лише в північних і східних районах, де насіння з другого укосу може не достигнути, під насінники використовують перший укіс. Частину площ на-сінників (15—20%) слід залишати з першого укосу в перед-гірних і гірських районах Карпат.

Для одержання високих урожаїв насіння конюшини з другого укосу перший укіс треба скошувати у фазі бутонізації. Недобір урожаю сіна при ранньому скошуванні першого укосу компенсується високою поживністю одержаного корму і можливістю виготовлення з нього вітамінного сіна, трав'я-ного борошна, сінажу тощо.

При збиранні насіння з першого укосу рослини цвітуть у менш сприятливих умовах, оскільки в червні та липні бувають часті дощі, зливи, період цвітіння розтягується, зменшується

нагромадження нектару в квітках, а комахи-запилювачі краще відвідують квітучу лісову і лучну трав'янисту рослинність, акацію, липу та інші дерева.

Перший укіс, залишений на насіння, більш забур'янений, ніж другий, трави в більшій мірі уражуються хворобами і пошкоджуються шкідниками. Особливо великої шкоди посі-вам завдає конюшинний довгоносик (насіннєїд).

Насінники конюшини лучної збирають, коли більшість насіння стає блискучо-жовтого або жовто-фіолетового кольо-ру, у конюшини гібридної воно набуває темно-зеленого, а повзучої — світло-жовтого кольору.

Суцвіття в період достигання насінників буріють.

У кожному конкретному випадку строки збирання насін-ників як злакових, так і бобових трав уточнюють залежно від метеорологічних умов та способів збирання окремих культур.

Трави можна збирати роздільним способом, двофазним і прямим комбайнуванням. Злакові трави, які схильні до швид-кого обсипання, роздільно збирають за сухої погоди на почат-ку воскової стиглості, а які менше обсипаються — у восковій стиглості. Трави скошують на високому зрізі жатками або косарками з прикріпленими до них двосекційними валкоут-ворювачами для рівномірного укладання валків. Після підси-хання маси валки підбирають і обмолочують комбайнами СК-5 "Нива", СК-5А та ін. За сухої погоди та роздільного збирання одержують вищий урожай, ніж при прямому ком-байнуванні, але недоліком цього способу є те, що скошені трави довго сохнуть у валках, і в разі дощової погоди бувають великі втрати насіння.

Скошування трав на високому зрізі (висота 20—30 см) зумовлене наявністю в нижніх частинах стебел великої кіль-кості листків, неплодоносних пагонів, які сповільнюють ви-сушування скошеної маси і достигання насіння. Щоб зібрати чисте насіння, стеблостій, забур'янений у нижньому ярусі, скошують ще вище — лише суцвіття, тобто верхівки стебел. Солому після цього скошують і використовують на корм.

При двофазному комбайнуванні насінники скошують комбайнами у восковій або на початку повної стиглості на-сіння. Цей спосіб збирання доцільно застосовувати на полег-лих і нерівномірно достигаючих травостоях у суху, теплу погоду. Трави скошують комбайнами на висоті 40—50 см й обмолочують при частоті обертання барабана 800 об./хв та повністю опущеному підбарабанні (перша фаза). За такого способу обмолочується переважно достигле насіння, а стебла з недостиглим насінням складаються у