Очищене насіння досушують до стандартної вологості й зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Вологість насіння бобових трав під час зберігання не повинна переви-щувати 13, а злакових — 15%.

Невеликі партії насіння зберігають у мішках, причому всередину вкладають етикетку, а другу — аналогічну — при-в'язують до мішка зовні. На етикетці вказують культуру, сорт, репродукцію, місце вирощування, рік урожаю, кондиційні якості (чистота, схожість тощо). Великі партії насіння збе-рігають у засіках. За насінням проводять систематичні спосте-реження. При виявленні зігрівання, нехарактерного запаху його необхідно просушити шляхом неодноразового пропус-кання через віялку, зернопульт або сушарку при температурі не вище 42 °С.

Втрати маси насіння з осені до весни не повинні переви-щувати 1%.

ЗБИРАННЯ НАСІННЯ ДИКОРОСЛИХ ТРАВ

На природних сіножатях і пасовищах нашої країни росте велика кількість цінних кормових трав. У різних ґрунтово-кліматичних умовах переважають ті чи інші види, рослинні угруповання, які часто займають великі площі, іноді утворюючи суцільні зарості. Особливо добре розвиваються дикорослі трави на заплавних та інших видах лук, і вони можуть бути викорис-тані для одержання значної кількості насіння, поповнити запаси насінного фонду господарств для розмноження, поверх-невого і докорінного поліпшення, підсівання зріджених місць.

Лучні трави добре пристосовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов і дуже часто урожайніші, ніж кращі селек-ційні сорти. Дикорослі трави витриваліші, ніж окультурені, менше пошкоджуються шкідниками й уражуються хвороба-ми. На жаль, у більшості районів кращі, урожайніші місцеві сінокісно-пасовищні трави ще недостатньо розмножуються.

Перед збиранням сіна на природних сіножатях виділяють ділянки, де росте один або переважаючий вид трав, і збирають насіння під час його достигання. На виділені ділянки злако-вих трав навесні потрібно вносити повне мінеральне добриво, а бобових — фосфорні й калійні.

Якщо на ділянках росте кілька видів трав, важливо, щоб строки достигання насіння домішок не збігалися з основним видом, або його легко можна відокремити. В деяких випадках у травостоях наявні два-три цінних види, які достигають одночасно. їх можна зібрати на насіння і використати суміш для залуження та підсівання природних травостоїв. Чисте насіння цінних трав використовують для селекційної роботи, а в господарствах — для закладання насінних ділянок.

Над вивченням насіннєвої продуктивності дикорослих рос-лин працювало багато дослідників. Найдетальніше її дослідив у Росії Т.А.Работнов, якому належить також узагальнення численних досліджень у цій галузі. В Україні над цими питан-нями працювали ВД.Горб, Т.К.Зеленчук, С.О.Гелемей та інші.

Дослідженнями Т.К.Зеленчука і С.О.Гелемей (1983) вста-новлено, що на низинних двохукісних луках Полісся утво-рюють насіння й обсіменяються близько 77% видів, які тут - зростають. З них приблизно 33% обсіменяються до першого скошування, 23% на цей час мають вже стигле насіння і в 15—21% видів насіння достигає під час сушіння сіна (в поко-сах і копицях). Внаслідок обсіменіння трав значна частина насіння, потрапляючи у сприятливі ґрунтові умови, може проростати і підвищувати щільність травостою. За даними Т.А.Роботнова (1984), на 1 м2 субальпійських лук Північного Кавказу загальна кількість сформованого і достиглого насіння може становити 7500—8000 шт., а на окремих масивах гір

ських біловусників Карпат (Малиновський К.А., 1980) — 26 900-33 900 і 43 000-67 200 шт. на 1 м2.

Щодо схожості, енергії проростання насіння дикорослих видів існують різні думки. Так, у дослідах А.К. Блейка пророс-тання насіння багатьох дикорослих злакових трав в умовах СІЛА становило 10—20% і лише в особливо сприятливих умовах деякі види дали понад 40% пророслого насіння. Від-мічалася низька схожість і насіння бобових трав.

Згідно з дослідженнями С.А.Маркової (Росія), схожість насін-ня дикорослих трав поступово підвищувалася від осені до весни.

За даними Т.К.Зеленчука і С.О.Гелемей, одержаними в умовах Львівської області, високу схожість насіння через 30—60 днів після збирання мали такі дикорослі трави: костри-ця лучна (90—98%), грястиця збірна (73—79%), райграс висо-кий (86—99%), лисохвіст лучний (88%), тимофіївка лучна (93%), райграс пасовищний (82%) і костриця червона (83%).

Тонконіг лучний і тонконіг звичайний, мітлиця велетен-ська, очеретянка, звичайна у рік збирання мали схожість лише 2—10%. У наступні роки схожість їх підвищувалася і була найвищою на другий—четвертий роки. Отже, у зв'язку з тривалим періодом післязбирального достигання цих трав їх не можна висівати відразу після збирання. Для закладання насінників даних видів слід використовувати насіння урожаю минулих років. Насіння дикорослих бобових (як свіжозібране, так і різних строків зберігання) з метою прискорення пророс-тання доцільно висівати після проведення скарифікації.

Спостереження показують, що насіння дикорослих видів збе-рігає схожість протягом більш тривалого часу порівняно з трава-ми, вирощеними на спеціально закладених насінних ділянках. Строки і способи збирання дикорослих трав повинні за-побігати втратам і сприяти одержанню високоякісного на-сіння. Способи збирання залежать від площі, біологічних особливостей культури, масової частки в ботанічному складі травостою тощо. Насіння можна збирати простими машина-ми, комбайнами, а для розмноження дефіцитних видів і селекційної роботи навіть вручну.

Зростаючи протягом тривалого часу на природних сіножатях і пасовищах, дикорослі кормові трави поступово складаються в популяції, пристосовані до місцевих умов, тому насіння таких популяцій забезпечує високі врожаї в умовах даної місцевості.

Саме використанням насіння дикорослих трав у минулому були введені в культуру тимофіївка лучна, стоколос безостий, житняк, еспарцет та інші види.

Отже, збирання насіння багаторічних лучних дикорослих трав є важливим заходом зміцнення кормової бази госпо-дарств, генофондом для введення в культуру високопродук-тивних видів та виведення нових селекційних