Курсова робота

на тему:

Вирощування багаторічних злакових трав на насіння

Виконала:

Зміст

Вирощування багаторічних злакових трав на насіння

Підготовка насінного матеріалу і вибір ділянок під насінники трав

Попередники та підготовка ґрунту до сівби

Удобрення

Строки, способи сівби і норми висіву

Догляд за насінниками трав

Збирання насіння багаторічних злакових трав

Сушіння, очищення та зберігання насіння

Вирощування багаторічних злакових трав на насіння

Для створення сіяних сіножатей і пасовищ та поверхневого поліпшення природних кормових угідь використовують на-сіння багаторічних злакових трав, що дають високі врожаї сіна, зеленого корму та насіння.

Насіння трав потрібне також для здійснення заходів бо-ротьби з водною і вітровою ерозією ґрунтів, а також для міського впорядкування (створення газонів, спортивних май-данчиків, озеленення парків тощо).

Насіння для закладання насінників, поверхневого чи докорінного поліпшення повинне мати високі посівні якос-ті й відповідати вимогам Державного стандарту України ДСТУ 2240-93.

Згідно з етапами насінництва посівний матеріал лучних трав, як і інших сільськогосподарських культур, поділяється на такі категорії: оригінальне насіння (ОН) — насіння пер-винних ланок насінництва, яке реалізується чи розподіля-ється між господарствами для наступного розмноження і одержання елітного насіння; елітне насіння (ЕН) — насіння, одержане від послідовного розмноження оригінального на-сіння в елітно-насінницьких та інших господарствах, внесених у Реєстр виробників насіння; репродукції насіння (РН-1-3 — перша, друга, третя; РН-4 — четверта та наступні) — насіння, одержане від послідовного пересівання елітного насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах (спецнасінгоспах).

Вирощене в спецнасінгоспах насіння доводять до посівних кондицій на спеціалізованих насінницьких станціях, заводах, які мають відповідну базу для його сушіння, очищення і зберігання до реалізації.

Однак вирощене в спецнасінгоспах насіння не може пов-ністю забезпечити потреби господарств для проведення робіт поверхневого і докорінного поліпшення сіножатей та пасо-вищ. Тому нині має велике значення організація виробництва насіння багаторічних трав у кожному господарстві — держав-ному сільськогосподарському підприємстві, фермерському, селянській спілці тощо. Реалізація невикористаних запасів насіння багаторічних трав дасть можливість господарству одержати значні прибутки.

Велике практичне значення має вирощування кращих сор-тів трав вітчизняної селекції, які реагують на високий агро-фон і дають в умовах зрошення до 100—150 ц/га сухої речо-вини. Великого поширення набули місцеві сорти люцерни, конюшини, стоколосу безостого, тимофіївки лучної, грястиці збірної, костриці лучної, тонконогу лучного та ін.

Про перевагу місцевого насіння багаторічних трав свідчать численні досліди. Завезені сорти злакових і бобових трав з південних та південно-західних районів з м'яким кліматом внаслідок пошкодження їх морозами і хворобами швидко випадають із травостою й дають низькі врожаї.

Підготовка насінного матеріалу і вибір ділянок під насінники трав

Насіння багаторічних злакових трав має бути чистим від домішок бур'янів та збудників хвороб, а також мати високу схожість. За добрих умов зберігання схожість його не втрачається протягом двох-трьох і більше років. Досить актуальним є також питання післязбирального дости-гання насіння. Післязбиральне достигання насіння — це процес фізіологічного достигання свіжозібраного насіння, що закінчується формуванням його структур і нагромадженням життєво необхідних речовин.

У деяких трав (тонконіг лучний і болотний, очеретянка звичайна та інші) максимальна схожість насіння настає лише на початку весни наступного року, тобто післязбиральний період достигання триває 7—8 місяців, іноді й більше.

Для бобових трав важливо виявити в насінному матеріалі кількість твердого насіння, яке не бубнявіє внаслідок водо-непроникності насінної оболонки. Якщо бобові трави містять понад 15% насіння з твердою шкіркою, за 1—2 місяці до сівби його пропускають через скарифікатори СКС-1, СТС-2 при частоті обертання 1500—2000 об./хв. Через ці самі скари-фікатори і через конюшинотерки для підвищення сипкості під час сівби пропускають насіння й злакових трав (райграс* високий і багатоукісний, лисохвіст лучний, тонконіг болот-ний та ін.).

Стандартна вологість для зберігання злакових трав стано-вить 15%. Якщо насіння перед сівбою має вищу вологість, а також свіжозібране, то його за 5—6 днів до сівби прогрівають на сонці, періодично перемішують або один-два рази пропускають через барабанну чи шахтну сушарку.

Перед сівбою або безпосередньо в день сівби бобові іноку-люють, обробляючи їх нітрагіном, ризоторфіном чи відпо-відними штамами бактерій, якщо на місці сівби трав дані види бобових не вирощували або вирощували давно. Одно-часно з інокуляцією або протруюванням насіння бобових обробляють мікроелементами. На 1 ц насіння витрачають 30—50 г борної кислоти, 500—600 г молібденовокислого амо-нію, розчинених у 1—2 л води.

Для протруювання насіння злакових трав проти пліснявіння, фузаріозу, ріжків тощо використовують бенлат, 50%-й з. п. (3—4 кг/т).

Насінники лучних трав розміщують на низинних і сухо-дільних луках, осушених торфовищах, а також на польових землях у кормових, ґрунтозахисних спеціальних сівозмінах та на запільних ділянках. Непридатні для вирощування високих урожаїв насіння піщані ґрунти на Поліссі, а в Степу — солонці й солончаки. Насінники бобових трав найкраще розміщувати в польових сівозмінах недалеко від лісу, лісо-смуг, де багато комах-запилювачів, а в Степу — переважно на зрошуваних землях.

На достатньо родючих ґрунтах вирощують грястицю збір-ну, стоколос безостий, які менше вилягають порівняно з іншими видами трав, а в заплавах — лисохвіст лучний, очере-тянку звичайну, стоколос безостий, тонконіг лучний, які витримують тривале затоплення весняними водами.

У понижених місцях не можна вирощувати грястицю збір-ну, лисохвіст лучний і тонконіг лучний, бо вони рано цвітуть і можуть пошкоджуватися нічними заморозками.

Попередники та підготовка ґрунту до сівби

На Поліссі та в Лісостепу насінники багаторічних злакових трав розміщують по чистих або зайнятих парах і після просапних культур — картоплі, буряків, кукурудзи, а також після озимих, які висівали по удобреному пару, після вико- та горохо-вівсяних сумішок, зернобобових культур, озимого ріпаку, конопель.

У