На насінних посівах багаторічних злакових трав в основ-ному використовують ті самі препарати, що й у посівах зернових культур. У фазі кущіння посіви обробляють таким гербіцидом, як амінна сіль 2,4-Д (1,8—2,5 кг/га).

Велику увагу приділяють боротьбі з шкідниками і хворобами сінокісно-пасовищних трав. Найпоширенішими шкідниками злакових багаторічних трав є колоскова муха, тимофіївковий довгоносик, стоколосовий комарик, а з бобових — люцерно-вий і конюшиновий довгоносики, люцерновий квітковий комарик та ін. Для боротьби з ними поєднують агротехнічні й хімічні заходи боротьби. Нові насінні посіви розміщують від старих на віддалі не менше як 4—5 км. Після обмолочування та очищення насіння знищують усі залишки, а солому і полову використовують на корм. На оздоровлення насінників трав позитивно впливає скошування післяжнивних решток і отави. Стерню й отаву скошують у кінці серпня — на початку вересня, після чого масу згрібають і вивозять з поля.

Для боротьби з борошнистою росою застосовують байлетон, 25%-й з.п. (0,6 кг/га). Травостої, уражені аскохітозом, іржею та різними плямистостями бобових, обприскують 0,2%-м роз-чином тілту, 25%-й к.е. (0,5—1 л/га). Проти листогризучих шкідників і клопів, товстоніжок, совок, довгоносиків та люцер-нового комарика в період вегетації рослин використовують один з таких препаратів: децис, 2,5%-й к.е. (0,5—1 л/га); карате, 5%-й к.е. (1,5 л/га); золон, 3,5%-й к.е. (З л/га); фостак, 10%-й к.е. (0,15-0,20 л/га); Бі-58 новий, 40%-й к.е. (0,5-1 л/га). Норми витрати робочої рідини — 400—500 л/га.

Обприскувати посіви бобових інсектицидами під час цві-тіння трав суворо забороняється. В кожному конкретному випадку дотримуються інструкції застосування того чи іншого препарату для окремих видів бобових чи злакових трав і охорони праці під час роботи з пестицидами.

Насінники щороку підживлюють мінеральними добрива-ми. На посівах бобових вносять Р4о_боК4о-бо> а ПІД злакові трави ще й азотні — 30—60 кг/га. На торфових ґрунтах протягом перших двох років насінники злакових трав азотни-ми добривами не підживлюють. Вони повинні бути забезпе-чені в достатній мірі калієм, фосфором, міддю.

Насінники найкраще підживлювати в два прийоми: одну половину добрив вносити восени, другу — навесні.

На другий рік та в наступні роки використання рано навесні насінники боронують в 1—2 сліди впоперек рядків або по діагоналі. Грунт у міжряддях у роки використання трав обробляють 2—3 рази за вегетацію. Перший раз навесні на глибину 8—10 см після внесення добрив і підсихання ґрунту культиваторами, обладнаними долотами, другий — у фазі виходу злакових трав у трубку та стеблування бобових а останній раз — після збирання насінників. На торфових ґрунтах, де рано навесні спостерігається внаслідок періодич-ного замерзання і розмерзання ґрунту випирання вузлів ку-щіння, проводять коткування важкими болотними котками. У літній період проводять апробацію насінних посівів згід-но з існуючими інструкціями і видове прополювання. Ос-таннє проводять у період повного колосіння злакових трав або масового цвітіння бобових, коли найлегше відрізнити окремі види за суцвіттями.

Злакові й бобові трави - перехреснозапильні рослини. Злакові запилюються переважно за допомогою вітру, а бобові- комахи, бджолами, джмелями тощо.

Такі трави, як тимофіївка, костриця лучна і червона, рай-грас високий та пасовищний, очеретянка звичайна, лисохвіст лучний, грястиця збірна, тонконіг лучний, починають цвісти й запилюватися з 3-ї год до 7—8-ї год ранку. Цвітіння продов-жується протягом тижня. Оскільки вранці найчастіше буває тиха погода, запилення трав відбувається недостатньо. Тому доцільно рано-вранці (до 8-ї год) проводити додаткове запи-лення, протягуючи мотузку по верхівках суцвіть. Протягом цвітіння додаткове штучне запилення проводять два рази; перший раз — на другий-третій день після початку цвітіння, другий — у період масового цвітіння. Додаткове запилення стоколосу безостого та житняку проводити недоцільно, бо вони цвітуть у другій половині дня і їх пилок достатньо добре переноситься вітром.

Для поліпшення запилення бобових рослин потрібно ство-рювати умови для поселення і розмноження диких комах. Найкращими запилювачами є джмелі й бджоли. Якщо поля бобових знаходяться поблизу посівів картоплі, озимого ріпаку та інших культур, обприскування їх отрутохімікатами необ-хідно проводили обережно в тиху погоду, щоб менше завдати шкоди корисній фауні.

Треба також дбати про охорону навколишнього середови-ща, оскільки його забруднення негативно впливає на посе-лення диких комах. Вчені єдиного центру біології Академії наук Болгарії дослідили, що крилаті трудівниці — бджоли — можуть дати набагато більше інформації про чистоту навко-лишнього середовища, ніж оснащені електронікою спеціальні контрольні служби. Потрібно стимулювати запилення квіток конюшини лучної домашніми бджолами, для чого на початку цвітіння насінників вивозять пасіку і розміщують її на від-стані не більше як 300—500 м від поля (табл. 32).

У степових районах із суворими зимами на насінниках багаторічних трав проводять снігозатримання. Іноді насінники трав, особливо у поліських та лісостепових районах і Прикар-патті, у сніжні зими випрівають та вимокають. Щоб запобігти цьому, на понижених місцях нарізують борозни для відведен-ня зайвої води.

Вплив віддалення насінників від пасіки на врожайність насіння конюшини гібридної

Віддаль насінників від пасіки | Урожайність насіння | Середня кількість бджіл на 100 м2 | Частина бджіл серед усіх комах запилювачів, %

ц/га |

%

Біля пасіки | 3,15 | 148 | 7,5 | 94,0

На віддалі 500 м | 3,03 | 142 | 29,3 | 95,7

На віддалі 1000 м | 2,63 | 123 | 20,6 | 93,9

На віддалі 1500-2000