Стаття супроводжується ілюстрацією (малюнком) і картосхемою поширення виду в Україні. Подані на картосхемах знаки містять відповідну інформацію:

l — відомі місцезнаходження виду;

Ў — втрачені місцезнаходження виду;

? — ймовірні місцезнаходження виду або такі, що викликають сумніви.

Великі території суцільного поширення виду іноді подаються штриховкою.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів рослин і грибів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Характеристика кожної категорії подана в Положенні про Червону книгу України.

Книга є результатом праці колективу вчених Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (Київ), Інституту екології Карпат НАН України (Львів), Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського НАН України (Севастополь), Інституту клітинної біології та генетичної інженерії (Київ), Львівського та Ужгородського університетів, Українського педагогічного університету, Херсонського педінституту, Центрального (Київ) і Донецького ботанічних садів НАН України та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів України.

Списки рослин і грибів, відібраних для включення до Червоної книги України, було розповсюджено серед відповідних установ і фахівців. Зауваження і пропозиції узагальнювались на засіданнях спеціально створеної ботанічної підкомісії Міжвідомчої комісії з питань підготовки Червоної книги України (з 1992 р.— Національна комісія з питань Червоної книги України). Рішення про занесення видів рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

У книзі подано найважливіші офіційні документи, пов'язані з охороною рослинного світу. Вміщено Список видів судинних рослин флори України, занесених до Європейського Червоного списку, алфавітні покажчики українських та латинських назв рослин і грибів, українсько-російський словник назв рослин і грибів, занесених до Червоної книги України.

Упорядкування та загальну редакцію статей здійснили:

академік НАН України, доктор біологічних наук Ю. Р. Шеляг-Сосонко (відповідальний редактор видання), доктор біологічних наук, професор Б. В. Заверуха (заступник відповідального редактора, розділ Судинні рослини), кандидат біологічних наук Л. Я. Партика (Мохоподібні), кандидат біологічних наук В. П. Юнгер (Водорості), кандидат біологічних наук О. Б. Блюм (Лишайники), член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук С. П. Вассер та доктор біологічних наук І. О. Дудка (Гриби). Значну роботу виконав спеціаліст Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України П. О. Вавриш.

Приклад:

ДРІАДА ВОСЬМИПЕЛЮСТКОВА

Dryas octopetala L.

Судинні рослини

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Розові - Rosaceae

Наукове значення. Аркто-альпійський вид з диз`юнктивним ареалом.

Статус. I категорія.

Поширення. Українськi Карпати (масиви Свидовець i Чорногора) Вид поширений у Зх. i Сх. Європi, Малiй Азiї, Сибiру, Пн. Америцi.

Місця зростання. Високогiрнi луки, кам`янистi схили в субальпiйському та альпiйському поясах.

Чисельність. Популяції локальні, нечисленні.

Причини зміни чисельності. Своєрідні кліматичні умови високогір`їв, стенотопність виду.

Загальна характеристика. Вічнозелений півкущик заввишки 2- 10 см, зі сланким, дуже розгалуженим стеблом. Листки завдовжки 2-5 см, шкірясті, блискучі, зісподу волохатоопушені, яйцевидно-еліптичні, великозубчасті. Квітки білі, завдовжки до 3,5 см, одиничні. Плід - сім`янка завдовжки 2,5-4 мм. Цвіте у липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується вегетативно та насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Карпатському національному природному парку. Слід контролювати стан популяцій.

ОХОРОНА ФАУНИ

Вирішення проблеми покращання екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу — фауни. Біомаса тварин становить лише 2 % усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика.

Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин — у п'ять разів менше). Найбільш численною групою є без-хребетні. Цікаво, що в 1 га грунтів лісу середніх широт живе до 2,5 млн особин дощового черв'яка, до

6 млн комах, 1млн молюсків (загальна їх біомаса — близько 1 т). На нашій планеті на кожну людину одних лише комарів і мух припадає не менше

200 млн. У тайзі є райони, де на кож-ному гектарі живе до 5 кг комарів.

Відомі гігантські зграї сарани в Африці, які налічують мільярди особин. Біомаса диких копитних і гризунів у са-ванах і степах може досягати 250—400 кг на 1 га, раніше їх було ще більше.

Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший і найрізноманітніший клас тварин — комахи. Вони викону-ють функції опилення, є поживою для птахів, звірів, амфі-бій, рептилій, беруть участь у формуванні грунтів, розкла-данні тваринних решток і екскрементів, впливають на склад повітря, вод і грунтів. Наприклад, терміти під час перероб-ки клітковини виділяють у атмосферу 165 млн т метану на рік (майже половину всього, що надходить у біосферу), 55 млрд т СО2.

Безхребетні становлять до 95—99 % біомаси тварин на Землі; їх значення в біосфері величезне, особливо в круго-обігу речовин і трансформації енергії.

З давніх-давен тварини були для людей не лише основ-ним продуктом харчування, з їх шкіри виготовляли одяг, з кісток — знаряддя праці, «будівельні матеріали», а та-кож технічну, лікарську сировину, прикраси. За рахунок тварин (морських) утворювалися в минулому й формують-ся нині величезні товщі вапняків, крейди, діатомітів, кремнистих відкладів, фосфоритів та інших осадочних порід на дні океанів і морів. А коралові рифи (Великий Бар'єрний риф поблизу Австралії) за своїми розмірами перевищують Велику китайську стіну.

Величезною є роль тварин в утворенні й житті грунтів (в першу чергу -