Систематичне вивчення флори та рослинності Широколужанських заповідних масивів почалось лише в останні роки (Тасєнкевич, 1975, 1976, 1979, 1979а; Стойко, Тасєнкевич, 1979).

Угольський заповідний масив виявився цікавим для палеоботанічних, археологічних і спелеологічних досліджень. Спорово-пилковий аналіз карстового болота провели Л.Г. Безусько і Л.О. Тасєнкевич (1978), стоянку палеолітичної людини вивчали В.М. Гладилі та Г.О. Шашкевич (1977), сталактитові печери - І.В. Черниш (1966).

Дослідження біоти, що розгортаються останнім часом на базі обох масивів, визначають необхідність ознайомлення зі складом і структурою її автотрофного компоненту - флори та рослинності.

Найбільш повно і ґрунтовно описана флора і рослинність Широколужанського масиву у праці С.М. Стойка та Л.О. Тасєнкевич „Флора і рослинність Карпатського заповідника" (1982).

7

Літературні наукові дані, що стосуються родини Lamiaceae наведено в усіх визначниках рослин України (1965, 1987) та Українських Карпат (1977). Але найбільше заслуговує уваги морфологічний, еколого-географічний та систематичний аналіз родини губоцвітих, який подано в п'ятому томі „Жизнь растений”. “Цветковые растения” під редакцією А.Л. Тахтаджяна (1981). В цій праці подано філогенез родини Lamiaceae, детально описана будова квітки, процес запилення. Дана морфологічна характеристика найбільш поширених видів та подана систематика родини. Звернено увагу на декоративні і лікарські види, описано інтродуценти, які культивуються. Подано значення родини Жовтецевих в житті людини.

Щодо лікарських видів рослин із родини Lamiaceae, то вони описані в багатьох як зарубіжних, так і вітчизняних виданнях. Заслуговують на увагу такі наукові роботи, як енциклопедичний довідник „Лікарські рослини" під редакцією А.М. Гродзинського (1992), праця Івана Носаля „Від рослини до людини” (1992), праця В.І. Комендара „Лікарські рослини Карпат” (1971), „Лікування соками рослин" (Вензель, Олійник, 2003) та ряд інших.

8 РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО – ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ШИРОКОЛУЖАНСЬКОГО МАСИВУ КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

Територія дослідження та її клімат

Широколужанський масив займає частину Чорногірської геоморфологічної області, представленої районом середньовисотного нагірного рельєфу та районом скелястих гряд (Цись, 1962).

Широколужанський масив розташований у першому районі на відрогах південного макросхилу хребта Красна, що тягнеться невеликою дугою з північного заходу на південний схід. Його північно-західна межа проходить від полонини Кінець Менчула (1340 м над р. м.) по вододілу рік Теребля і Лужанка до полонини Топаш (1552 м над р. м.); північна і північно-східна - від Топаша до хребта полонини Щавна (1382 м над р. м.) і Щербан (1552 м над р. м.), східна - від Щербана під полонинами Гропа (1558 м над р. м.) і Ружа (1448 м над р. м.) до урочища Віднога і далі по вододілу рік Лужанки і Терешул. Південна межа масиву проходить по кордонах кварталів 31, 33. На півночі і південному заході він межує з Угольським заповідним масивом спочатку по вододілу рік Лужанки, а потім по полонині Менчул. Угольський масив розташований на південних макросхилах полонини Менчул - відрога другого порядку хребта Красна - і входить до складу геоморфологічного району скелястих гряд. Південна межа його збігається з тектонічною межею зони Мармароських стрімчаків (Кульчицький, 1967; Лазько, Резвой, 1962), а західна тягнеться по вододілу рік Мала Уголька і Теребля.

Ця територія займає площу 10450 га, з якої 4734 приходиться на Угольський масив, а 5616 га - на Широколужанський.

Особливості клімату заповідного комплексу зумовлені його розташуванням на південних макросхилах Полонинського хребта, який є потужним бар'єром на шляху холодних північних і північно-східних

9 повітряних течій. Тут значно проявляється вплив вологого повітря, яке приносять з Атлантичного океану пануючі західні і північно-західні вітри.

На території заповідного комплексу немає метеорологічних станцій, а для місцевостей, розташованих у безпосередньому сусідстві, наводяться лише фрагмент ні дані. (табл. 1).

Метеостанція |

І |

II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | В середньому

за рік | Річна

амплітуда

Середньомісячна температура

Уголька | -4,5 | -3,5 | 1,9 | 6,9 | 12,1 | 14,8 | 17,2 | 16,5 | 12,0 | 8,3 | 2,2 | -2,2 | 6,7 | 21,7

Середньомісячна сума опадів

Широкий

луг |

102 |

109 |

104 |

99 |

110 |

148 |

134 |

122 |

108 |

120 |

126 |

121 |

116,9 |

-

Таблиця 1. Кліматична характеристика Широколужанського масиву по місяцях

На обох масивах випадає в основному однакова кількість опадів (до 1300 мм. за рік), але температурою вони різняться: в Угольському масиві середньорічні температури вищі, період залягання сніжного покриву коротший, довший період з температурами, які перевищують 5°, що впливає на характер рослинного покриву.

Такі особливості клімату зумовлені геоморфологічною будовою місцевості. Хоч обидва заповідні масиви займають південні макросхили хребта Красна, територія Угольського відкрита теплим вітрам з угорської пушти, а Широколузький масив ізольований від такого впливу його відрогами.

Кліматична диференціація заповідної території досить чітко позначається на характері рослинного покриву: в Угольському масиві значна

10 кількість теплолюбних видів і угруповань, у Широкому Лузі, навпаки, збереглись осередки корінних смерекових, ялицевих та березових лісів.

Геологія

Геологічна будова, тектоніка і стратиграфія території Широколужанського заповідного масиву описана на основі літературних даних (Славин, Хаин, 1965; Гофштейн, Краснов, 1966; Чернов, 1968 а, б; Геологическое строение и горючие ископаемые Украинских Карпат, 1972; Круглов, Смирнов, 1974, та ін.).

За схемою тектонічного районування Українських Карпат через територію комплексу проходять кілька структурно-фаціальних зон: Дуклянська, Поркулецька, Рухівська - в межах Зовнішніх або Флішових Карпат; через південну частину Угольського