Зовнішньо - столову ложку суміші трави собачої кропиви п'ятилопатевої, листя подорожника великого і шавлії лікарської, коріння солодки голої, квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1

заливають 300 мл окропу, настоюють 1 годину і проціджують 1 використовують для обмивань і компресів при травматичних ушкодженнях.шкіри і при опіках.

Буквиця лікарська. Веtоnіса оffisinalis L.

Багаторічна, жорстко волосиста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, просте, або малорозгалужене, 20-80 см. заввишки. Листки супротивні, прості, видовженояйцевидні, зарубчасті, тупі, біля основи серцевидні; прикореневі - в розетці, довгочерешкові, стеблові - сидячі. Квітки зигоморфні, пурпурові, зібрані в зближені кільця, що утворюють щільне колосовидне суцвіття. Плід - з 4 горішків. Цвіте у червні - серпні.

49

Росте майже по всій території України у мішаних лісах, на галявинах, узліссях, луках, у чагарниках. Використовують траву (Негba Веtоnісае officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки рослини завдовжки 30 см. Беруть і прикореневі листки. Сушать під наметом

або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 25 %. Зберігають у сухих, провітрюваних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.

Трава буквиці лікарської містить дубильні речовини (близько 15%), стахідрин (1 % ), бетоніцин, турицин, холін, сапоніни, смолисті речовини, органічні кислоти, каротиноїди, сліди ефірної олії тощо.

Рослина виявляє протизапальну, жовчогінну, сечогінну, послаблюючу, седативну та знеболюючу дію, регулює артеріальний тиск, посилює кровообіг, поліпшує травлення і обмін речовин. Використання буквиці лікарської є ефективним при хронічному гломерулонефриті й пієлонефриті з явищами гіпертензії. У народній медицині буквицю лікарську використовують при трахеїті, туберкульозі легень, що супроводжується інтенсивним виділенням харкотиння, при стійкому кашлі з гнійним харкотинням, астмі, коклюші, шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гіперацидному гастриті, діареї, жовтяниці, гепатиті, запальних процесах у сечовивідних органах, при гіпертонічній хворобі, нервових захворюваннях, епілепсії, облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок, при подагрі та поліартриті.

Зовнішньо буквицю лікарську використовують при золотусі, варикозному розширенні вен з виразками, раку шкіри, пітливості ніг, для загоєння ран. Внутрішньо — настій трави (2—3 столові ложки трави на склянку окропу) по столовій ложці 3-4 рази на день; порошок трави по 1-3 г З-4 рази на день; настій трави (2 столові ложки на склянку окропу, додають 2 столові ложки портвейну, кип'ятять 5 хв., а потім ще запарюють 20 хв.) по 2 столові ложки зранку і ввечері при кровотечі легень.

50

Зовнішньо — ванни (500 г трави обшпарюють 5 л окропу) при пітливості ніг; припарки з відвару коріння буквиці лікарської - при раку шкіри; відвар трави для примочок і обмивань при золотусі, варикозних розширеннях вен з виразками, для загоювання ран.

51

ВИСНОВКИ

Ознайомившись із науково-технічною літературою по темі, та провівши відповідні дослідження, можна константувати наступне:

1. У флорі Широколужанського масиву Карпатського заповідника поширено 40 видів родини Lamiaceae, які належать до 21 роду.

2. Проведений еколого-ценотичний аналіз показує, що представники родини Lamiaceae поширені у всіх фітоценозах Широколужанського масиву і належать до п'яти флороценотипів: неморального, лучного, гігрофільного, рудерального та сегетального. Найбільш численним за кількістю видів є неморальний флороценотип (18 видів).

3. Вивчення поширення Lamiaceae та їх ботаніко-морфологічних особливостей показало, що найбільш поширені такі види як: материнка звичайна,( Огіgаnum vulgare L.) м’ята довголиста та м’ята перцева,( Меnthа рірегіtа L), собача кропива пятилопатева (Leonurius guinguelobatus), котяча м’ята справжня (Mentha-Naреtа cаtагіа L.), чабрець повзучий (Тhumus герtаns Кlок.), буквиця лікарська, (Веtоnіса оffiсinalis L.)які по заготівлі лікарської сировини досить продуктивні і використовуються протягом 5-6 років. Всі ці види доцільно рекомендувати для вирощування в умовах Карпат.

52

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акопов І.У. Найважливіші вітчизняні лікарські рослини і їх застосування. - Ташкент, - 1986. -

2. Андріанов М.С. Клімат // Природа Івано-Франківської області. - Львів, 1973.- 108 ст.

3. Барбарич А.І., М.Н. Брадіс, О.Д. Вісюліна та ін. Визначник рослин України. Київ: „Урожай", 1965. - 876 ст.

4. Вензель Л.В. та інші. Лікування соками рослин: фітодовідник. - Івано- Франківськ: Вид-во ІФДМА, 2003. - 180 ст.

5. Бродович Т.М., Бродович М.М. Атлас дерев та кущів заходу України. - Львів, 1973.-239 ст.

6. Векірчик К.М. Отруйні лікарські рослини. - Т: Навч. книга - Богдан, 1999.- 143 ст.

7. Визначник рослин України. - К., 1987. - 548 ст.

8. Визначник рослин Українських Карпат. - К., 1977. - 433 ст.

9. Геоботанічне районування Української РСР/ М.А. Голубець та ін. - К., 1977.-302 ст.

10. Гладун Я.Д. Лікарські рослини на пришкільній ділянці. - Івано- Франківськ: Симфонія форте, 2005. - 136 ст.

11. Гродзинський А.М.„Лікарські рослини", Київ. Укр. Вироб. - комерційний центр „Олімп", 1992.- 158 ст.

12. Дендрологічний парк „Дружба" ім.. З.Павлика. Довідник-путівник / За ред. В.К.Сельського. - Івано-Франківськ, Снятин: Фірма „Прут Принт", 1998.-94 ст.

13. Єлін Ю.Я. Рослини наших лісів. - Київ: Радянська школа, 1979.

14. Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини. - Київ: Урожай, 1971.

53

15. Катіна З.Ф., Івашин Д.С., Анісімова Н.І. Дикоростучі лікарські рослини УРСР. - Київ. - 1965. -

16. Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. - Ужгород: Карпати, 1971. -

247 ст.

17. Котуков Г.Н. Культивовані і дикоростучі лікарські рослини. Довідник.