Континентальність клімату найменша в порівнянні зі східними областями України. Із збільшенням висоти, континентальність різко зменшується.

Річні суми опадів 600-800мм. Річний коефіцієнт зволоження від 1,1 до 1,49 і є достатнім.

Передкарпаття – тепла термічна зона. У липні середня температура повітря 19-20 оС, у січні -4-5 оС. Це дозволяє успішно вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві і плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними формаціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно районувати детальніше.

2.7. Рослинний світ

На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30% території. Майже не збереглася у непорушному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільсько-господарські угіддя. Серед трав’янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах річок та серед лісів.

Лучна рослинність поширена на заплавах рік (надрічкові та заплавні луки) та по верхніх терасах і вододілах (суходольні луки). Вони утворюються в умовах постійного поверхневого і грунтового зволоження.

На найвищих ділянках річкових заплав особливо поширені тонкомітлицеві, дернистощучникові луки, лучнокострицеві та різнотравні луки. Травостій різнотравно-злаковий.

Тонкомітличники займають найсухіші ділянки з низьким рівнем грунтових вод.

Лучнокострицеві луки пов’язані з більш вологим місцезростанням. Травостій дрібно-злаковий. Флора 55-65 видів. Едифікатор таких лук – костриця лучна, субдомінанти – тонконіг лучний, конюшина лучна.

Дернистощучникові луки займають добре зволожені ділянки рельєфу. Травостої тут осоково-злакові зі значною участю (до 25%) кислих трав. У складі флори налічується 40-45 видів. Пануючі види: лучник дернистий, мітлиця собача, тонконіг болотний, родовик лікарський, підмареник болотний, ситник членистий, осоки просовидна і лисяча.

Серед різнотравних лук найпоширеніші злаково-різнотравні і бобово-злаково-різнотравні. Серед перших слід назвати луки, в травостоях яких панують буквиця лікарська і щучник дернистий. Флора (30-40 видів) – надзвичайно різноманітна.

Серед бобово-злаково-різнотравних особливо поширені луки, в травостоях яких домінує конюшина гірська. У складі їх флори налічується 40-45 видів.

Суходільні луки займають міжрічкові простори, високі річкові тераси і ділянки сучасних річкових заплав, які розміщені вище від паводкової межі. Серед суходільних лук розрізняють власне суходільні луки і луки низинні.

До власне суходільних лук належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв таких лук складають костриця лучна і червона, мітлиця тонка, гребінник звичайний, трясучка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна, деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд представників мезофільного різнотрав’я.

У травостоях низинних лук переважають щучник дернистий, очеретянка звичайна, осоки струнка, пухирчаста, звичайна, просяна і щетиниста, пухівка вузьколиста.

Лучно-тонконогові луки в своїх місцезростаннях пов’язані з торфовищами, які замулені зверху. Флора цих лук бідна (20-25 видів). Травостій різнотравно-злаковий. Пануючі види – тонконіг лучний, осот прибережний, щучник дернистий, костриця лучна і червона, чина лучна, осока лисяча, хвощ болотний, валеріана лікарська, калюжниця болотна та ін.

Луки середньотрясучкові пов’язані з низинними трфовищами. Травостій хвощово-злаковий. Багатство флори – 25-30 видів. Тут переважають трясучка середня, хвощ болотний, тонконіг лучний, костриця лучна, пухівка широколиста, осока жовта і просовидна, жовтець їдкий, гравілат річковий, калюжниця болотнаю

Найбільші площі займають луки осокові. За домінуючими видами серед них розрізняють луки осокові з пануванням осоки гостровидної, звичайної, осоки здутої, прибережної та ін. Флористичне багатство – 25-30 видів на площі 100 м2. Серед злаків на таких луках найрясніше ростуть костриця червона, костриця лучна, мітлиця тонка, трясучка середня, вівсюнець пухнастий.

Біловус – основа травостоїв більш поширених пустищних лук; інші злаки – костриця червона, мітлиця тонка, трясучка середня, пахуча трава звичайна, гребінник звичайний – займають другорядне місце. Серед різнотрав’я найбільшою рясністю відзначаються перстач золотистий, королиця круглолиста, самосил гайовий, подорожник ланцетовидний.

2.8. Тваринний світ

До складу фауни хребетних Івано-Франківщини належать 328 видів, зокрема: риб – 49, земноводних – 15, плазунів – 11, гніздових птахів – 187, звірів – 66.

Передгірно-карпатська зоогеографічна дільниця відзначається такими видами фауни: ящірка лучна, черепаха грецька, полоз лісовий, тетерев північноєвропейський, кулик-чорниш, шуліка чорний, підорлик малий, дятел білоспинний, завирушка лісова, норка європейська, хом’ячок сірий, сліпак буковинський.

З Передкарпатської батрахофауни високої чисельності досягають жовточеревна кумка, карпатський тритон.

Герпетофауна цікава такими видами: ящірка лучна, прудка, полоз лісовий, черепаха грецька.

Відсутність природних озер, боліт, гірський характер Бистриці зумовлює майже цілковиту відсутність різних видів мартинів, пастушків, куликів, качиних.

Представники цих групп періодично трапляються тут під час сезонних перельотів.

Лиш поодинокі водно-болотні птахи відмічені тут на гніздування (деркач, перевізник, чорниш, білий лелека та інші).

Найрізноманітніший за видовими складами є літній аспект, найбідніший – зимовий.

По долинах річки домінують ластівка берегова, біла та жовта плиска, польовий жайворонок, грак, перевізник, перепел.

В населених пунктах – горобці хатні, синиці, гаїчки, сороки, галки, ластівки, шпаки, стрижі чорні, лелеки білі.

Взимку на річці можна побачити: оляпку, в сільсько-господарських угіддях – щиглика, грака, сорокопуда сірого, снігура, синичку.

Фауна ссавців лучно-лісового Передкарпаття містить такі види: Косуля, лисиця, куниця, жовтогорлі миші, бурозубки, лісові полівки, полівка звичайна, хатня Миша, заєць-русак, сірий пацюк, ондатри, тхори, деякі колоніальні рукокрилі.

Розділ 3. Методика та об’єкти досліджень

Для дослідження даної території найперше був використаний маршрутний метод. Суть його полягає в тому, що вибирається певний маршрут по якому дослідник рухається вздовж і впоперек. Під час маршруту складається список видів рослин, їх рясність, визначаються фітоценотичні умови зростання, збирається гербарний матеріал.

Іншим використаним методом досліджень став метод профільних ліній, який дещо схожий на попередній. Для даного методу маршрут має вигляд паралельних ліній, що розміщенні на вибраній мною території. Крокуючи профільними лініями, дослідник, аналогічно попередньому