У косметичній практиці застосовують живильні маски з ягід суниці, сік - для виведення ластовиння і лишаїв.

Напар листків суниці — 50,0г на 1 л води - в народі вживають для очищення крові, при висипах, прищах, лишаях, при рахітах, золотусі, при подагрі, гастритах, катарі товстих кишок, Гомером жовтяниці. Крім того, при жовчнокам'яній і нирковокам’яній хворобах, підвищеному тискові крові, при гастритах, колітах. Напар цей приводить організм у норму як при запорах, так і поносах, дає позитивний лікувальний ефект при певних захворюваннях серця і при неврозах.

Конюшина лучна (Trifolium pratenze L.)

Для виготовлення ліків використовують головки - суцвіття. Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини.

Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну властивості. Найчастіше її застосовують як відхаркувальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Використовують рослину при бронхіальній астмі, анемії, циститі, дисменореї та хронічному ревматизмі. Настойку суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тиском. Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження. Місцево, у вигляді прикладок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах. Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.

Внутрішньо застосовують настій суцвіть. Беруть 3 чайні ложки сировини на 1 склянку окропу. П'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хвилин до їди. Курс лікування - 3 місяці з перервою на 10 днів, при необхідності курс лікування повторюють через 6 місяців.

Зовнішньо використовують відвар суцвіть. Беруть 20 г сировини на 200 мл окропу. Використовують для примочок і припарок.

Льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill.)

Для виготовлення ліків використовують траву льонку, яку збирають в період цвітіння рослини.

Комплекс хімічних речовин, що містяться в льонку звичайному, забезпечує йому багатобічні терапевтичні властивості. Експериментальними спостереженнями встановлено, що алкалоїд пеганін знижує артеріальний тиск, збільшує наповнення пульсу, уповільнює серцеві скорочення, підвищує тонус і збільшує амплітуду скорочень гладеньких м'язів кишечника і матки та виявляє жовчогінну й послаблюючу дію. Застосування пеганіну в клінічних в клінічних умовах дає позитивні наслідки при лікуванні хворих з атонією паралічною кишковою непрохідністю, розвиненою внаслідок тяжких оперативних втручань, та хворих на прогресуючу м'язову дистрофію й міопатію. Рідкий спиртовий екстракт льонку має проносні властивості й дає добрий терапевтичний ефект при атонії кишок, метеоризмі й тривалих запорах. Спиртовий екстракт виявляє й сечогінні властивості. У побуті льонок звичайний приймають усередину у вигляді настою при задишці, головному з блюванням, при жовтяниці різного походження різного походження, запаленні жовчних шляхів, метеоризмі, запорах, хронічному коліті й геморої, від глистів, для лікування енурезу й запалень сечового міхура, у разі запалення й гіпертрофії простати, при затримці менструації та при хронічних шкірних хворобах. Місцево відвар льонку звичайного застосовують при геморої, фурункульозі, виразках, вуграх, гноячках і висипах. Виготовлену з трави мазь використовують для лікування геморою, екземи та лишаїв. У гомеопатії льонок звичайний застосовують у вигляді есенції при діареї та енурезі.

Внутрішньо використовують настій трави, беруть 1 столову ложку сировини і настоюють 2 години на двох склянках окропу. Вживають по півсклянки 3 рази на день до їди.

Зовнішньо використовують відвар трави , беруть 20 г сировини на 500 мл води або молока, кип'ятять 20 - 25 хв для обмивань і компресів; мазі для лікування геморою та шкірних хвороб, беруть 2 частини сухої трави льонку звичайного обприскують 1 чайною 70%-ного спирту, витримують кілька годин у закритій посудині в теплому місці, додають 10 частин свинячого смальцю, нагрівають у відкритій посудині на водяній бані, поки весь спирт не випарується, проціджують і віджимають.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.)

Найголовніша лікарська рослина з усіх нам відомих.

Вважають, що на організм людини діє як в'яжуче, збуджує апетит, поліпшує апетит, поліпшує функцію кишечника, як сечогінне і загоюючи.

Hypericum perforatum використовують і при лікуванні кам'яної хвороби печінки, розладів шлунка і кишечника, сечового міхура, ряду жіночих хвороб, захворювань легень, запальних процесів, наривів, виразок, чиряків, висипів на тілі, ревматизму.

При хворобах печінки і при жовчних каменях змішують: звіробою -40,0г, споришу - 30,0г, цмину - 30,0г, ромашки - 10,0г і кори крушини — 20,0г. Чотири столові ложки суміші заливають 1 л сирої води, а вранці кип'ятять 7 -10хв. Випивають за день, за 4 прийоми (за годину після їжі). При цьому - дієта печінкових хвороб, грілка на печінку.

При гострому і хронічному запаленні нирок застосовують суміш: листків суниці - 40,0г, бруньок берези - 30,0г, трави грижниці - 20,0г, кореня бузини трав'янистої - 20,0г, трави хвоща польового - 30,0г, споришу — 20,0г, квіток материнки - 20,0г, ромашки лікарської - 15,0г. При запорах додають ще 300г кори крушини. Готується і вживається як суміш описана вище.

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.)

З лікувальною метою використовують корені рослини, які краще викопувати пізно весною, оскільки тоді містить багато інуліну. Корінь кульбаби лікарської поліпшує травлення, має жовчогінну, діуретичну та проносну дію. Це легко проносний і сечогінний, кровоочисний і відхаркувальний засіб. Як проносне вживають при хронічних запорах, геморої. У відварі корінь приймають у дозі: 30,0г на 1 л води, приймають по півсклянки тричі на день за хвилин 20 - 30 до їжі. Знаходить також Taraxacum officinale застосування при