Також широко використовуються при лікуванні холециститу свіжі листки кульбаби лікарської.

Тирлич жовтий (Gentiana lutea L.)

З лікувальною метою використовують кореневища та корені тирличу. їх відвар застосовують при млявому травленні, при запорах, відсутності апетиту, подагрі, артритах і зовнішньо - для лікування застарілих гнійних ран.

Вважаючи на те, що водний відвар або напар кореневищ з коренями тирличу швидко псується, його виготовляють невеликими порціями, а ще кращим вважається виготовлення замість напару настойок на міцному вині, які приймають 2-3 чашки щодня.

При підвищенні кислотності шлунка із здуттям, печією і запорами готують настоянку на портвейні. Беруть по 10,0 г таких рослин: кореневищ з коренями тирличу, висушених апельсинових шкурок, кореневищ аїру, трави звіробою, бавовника, суцвіття пижмо, кореня валеріани і трави сухоцвіту болотяного. Суміш заливають 1 л вина і ставлять на вікно на сонячне світло на 21 день. Потім проціджують і приймають в ранці 2 столові ложки і стільки ж - перед сном.

Крім того, кореневища і корені тирличу застосовують при таких недугах: 1) гнійні рани посипають дрібним порошком коренів тирличу, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської; 2) народним засобом проти потіння ніг є щоденне вимочування ніг у досить гарячому міцному відварі з суміші: дубової кори (3 частини) і тирличу ( 1 частина). При цьому в народі рекомендують замість панчіх, шкарпеток застосовувати лляні або конопляні онучі з саморобного полотна.

Гірчак перцевий (Polygonum hydropiper L.)

Для виготовлення ліків використовують траву гірчака зібрану на початку цвітіння. Зрізають на висоті 10 - 15 см від землі. Сушать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розстеливши тонким шаром. Зберігають у паперових мішках.

Препарати гірчака мають кровоспинну, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу й антисептичну властивості. В науковій медицині препарати гірчака використовують в основному як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, гіпотонії матки в результаті запалень, при невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів шлунка і кишок. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами гісоп лікарський використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину використовують для місцевих ран при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи, виразки гомілки тощо.

Внутрішньо настій трави гірчака перцевого ( 20 г, або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3-4 рази на день; настойку трави ( у співвідношенні 1:4 на горілці) по 30 - 40 крапель 3-4 рази на день.

Зовнішньо свіжий сік трави гірчака для змащування виразки гомілки (1-2 рази на день); свіжу подрібнену траву прикладають до потилиці при нежиті або головному болі.

ВИСНОВКИ

1. На дослідженій території виявлено 82 види рослин, які входять до 29 родин.

2. Найбільшими за кількістю видів виявились родини: Asteraceae - 13 видів (Ambrozia artenisifolia, Achillea submillefolium, Centaurea jacea, Tussilago farfara, Artemisia absinth та ін.).

Rosaceae - 10 видів (Potentilla argentea, Alchimilla gracilis, Fragaria vesca, Rosa cinnamomea та ін.).

Родина Poaceae налічує 9 видів. Серед них: Poa annua, Anthoxanthum odoratum та ін.

3. Провели аналіз флори за рясністю: 39 % характеризуються рясністю Cop1 (Tussilago farfara, Matricaria arvensis, Taraxacum officinale), 34% – Sp, (Bellis perenis, Centaurea jacea, Mentha longifolia), 34,14% – Sol (Crataegus monogyna, Pyrus communis, Padus racemosa), 4,88% – Cop3 (Rubus caesius, Thymus serpillum, Equisetum arvense).

4. Здійснили аналіз флори за місцезростанням: 39% рослин зростають у посадках (Stenactis annua, Setaria viridis, fragaria vesca, rosa canina), по 20,7% зростають на березі і на луках (Mentha longifolia, ajuga repens, stellaria media, stellaria graminea) 19,5% - на дамбі (Achillea submillefolium, matricaria arvensis, thymus serpillum, prunella vulgaris).

5. На досліджуваній території виявлено велику кількість лікарських рослин (52 види). Серед них: Polygonum hydropiper, Gentiana lutea, Taraxacum officinale, Hypericum perforatum, Linaria vulgaris, Trifolium pratenze, Fragaria vesca, Tussilago farfara.

Література

Адаменко О. А., Приходько М.М. Регіональна екологія і природні ресурси . – Івано-Франківськ, 2000. – 308 с.

Альохін В.В. Географія рослин. - К.: Радянська Школа, 1952. - 395с.

Андрианов М.С. О циркуляционных факторах климата западных областей УССР. – Л.: Наука, 1951. – 428 с.

Андріанов М.С. Клімат/Природа Українських Карпат. - Львів: Видавництво Львів, ун-ту, 1968. – с. 87-101.

Андрієнко А. В. Природа України та її охорона. - К.: Політичне видавництво України, 1975. - 304 с.

Анненков H.H. Ботанический словарь. – М.: Наука, 1878. - 646 с.

Антонюк Н. Е., Бородина Р. М. Рідкісні рослини флори України в культурі. К.: Наукова думка, 1982. - 216 с.

Атлас Івано-Франківської області /За редакцією О.І.Шаблія. - Москва: Головне управління геодезії та картографії, 1990. – 32 с.

Афанасьєв Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки. – К.: Наукова думка, 1968. – 286 с.

Барбарис А. І., Брадіс Є. М., Верниченко Ю.В. Визначник рослин Українських Карпат. - Київ: Наукова думка, 1977. – 433 с.

Береговий П.М. Геоботаніка. - Київ: Радянська школа, 1966. – 176 с.

Богданов A.A. Рельєф Прикарпаття. — Київ: Либідь, 1969. – 215 с.

Бурда Р.Н. Антропогенна трансформація флори. - Київ: Наукова думка, 1991. – 169 с.

Ващенко П.Т. Природні ресурси західних областей. – К.: Наукова думка, 1959. – 318 с.

Визначник рослин Українських Карпат /За редакцією В. І. Чопина. - Київ: Наукова думка, 1977. – 436 с.

Воробей О. І. Українські Карпати. – К.: Наукова думка, 1982. – 298 с.

Генсірук