2. Обмінна функція шкіри обумовлена участю шкіри у водному, мінеральному, вітамінному, вуглеводному, жировому та інших видах обміну речовин. Загальновідомо , що в шкірі під впливом ультрафіолетового опромінення синтезується вітамін D, який відіграє важливу роль у підтриманні кальцієвого і фосфорного гемостазу. Тут відбуваються біохімічні процеси, що обумовлюють синтез рогової речовини кератину, пігменту меланіну. Шкіра також є жировим депо , а її судини- своєрідним містким депо крові.

3. Терморегуляторна функція шкіри полягає у підтриманні сталої температури організму шляхом збалансування величини теплопродукції і тепловіддачі (95%

її припадає саме на шкіру ), яка здійснюється шляхом тепловипромінювання (44%), теплопровідності (31%), випаровування води з поверхні шкіри (20%). У

теплорегуляції основну роль відіграють рефлекторні механізми та теплорегулюючий центр гіпоталамуса.[12]

4. Видільна (секреторна) функція шкіри визначається наявністю у шкірі людини до 2 млн потових залоз, які в основному зосереджені під пахвами, на долонях, підошвах та у інших місцях. Впродовж доби вони виділяють 0,5- 1,0л поту, який на 99% складається із води, хоча містить органічні ( білки, амінокислоти, сечовина, креатин, аміак та інші) та неорганічні ( натрію і калію хлорид, сульфати, фосфати та інші) речовини.Секреторна функція шкіри зумовлена функціонуванням сальних залоз, які виділяють впродовж доби до 20 г складного за хімічним складом напіврідкого шкірного сала. Головним компонентом шкірного сала є жирні кислоти, які мають бактерицидні властивості. Змішуючись із потом, шкірне сало утворює кислотну мантію, яка відіграє суттєву роль у підтриманні її нормального фізіологічного стану.

5. Резорбтивна (всмоктувальна) функція шкіри. Водорозчинні речовини майже не проникають через неушкоджену шкіру, проте речовини які розчиняють жирову мантію шкіри проникають через неї значно легше. Всмоктування через шкіру ліків має практичне значення в дерматології. Вони можуть всмоктуватися трансдермально через роговий шар або проникнути через волосяні фолікули, сальні залози. Гідратація посилює всмоктування у 10- 100 разів. Цю властивість використовують при накладанні на уражені ділянки оклюзій них пов’язок, під якими, власне, і посилюється гідратація.[8]

6. Імунологічна функція шкіри. Основні функції шкіри, як органа імунної системи: розпізнавання антигену, його активація, проліферація імунокомпетентних клітин, їх диференціювання та регуляція. Імунокомпетентні клітини шкіри кератиноцити, клітини Лангерганса, клітини Гренштейна,

тканинні гістіоцити, Т- лімфоцити, гранулоцити синтезують багато біологічно активних речовин, що виконують різні фізіологічні функції.

Певна роль у процесах фагоцитозу належить тканинним гістіоцитам. Окрім макрофагів активну роль у забезпеченні імунної відповіді у шкірі відіграють тканинні базофіли, а також мігруючі в шкірі нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. Про імунологічну здатність шкіри свідчить її структурна схожість із загрудинною залозою- органом імунної системи, де утворюються Т- лімфоцити.

Шкіра є не тільки місцем реалізації імунологічних процесів, вона також бере активну участь у них , відіграючи одночасно роль центрального і периферичного органу імуногенезу.

7. Чутлива функція шкіри. Загальновідомо, що шкіра є органом відчуття. Вона насичена рецепторами, що забезпечують її зв’язок із центральною нервовою системою та внутрішніми органами. Розрізняють три види шкірної чутливості:

а) тактильна обумовлює відчуття дотику, тиску і найбільше виражена на кінчиках пальців, в ділянці статевих органів, сосків молочних залоз;

б) температурна – забезпечує відчуття тепла і холоду;

в) больова- обумовлює захист організму від згубного впливу різних надмірних подразників ( ушкоджень, запалення тощо).

Разом з тим людина повністю життєздатна і за умови відсутності больової чутливості. Існує природжена аналгезія і природжена больова нечутливість.[17]

1.3 Біохімія нормальної шкіри. Хімічний склад шкіри.

Крім шести основних елементів (вуглець, водень, азот, кисень, сірка і фосфор) із яких складаються білки, жири і вуглеводи, для існування людини необхідні багато інших хімічних макро- і мікроелементів- кальцій, натрій, калій, магній, хлор, мідь, фтор, йод, залізо, цинк і інші. Всі ці елементи беруть активну участь в регуляції водно- електролітного і кислотно- основного стану, відіграють роль каталізаторів чи інгібіторів хімічних реакцій. Також беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів, в газо- і теплообміні, в процесах тканинного дихання, проникності, клітинного ділення, імуногенезу.

Шкіра людини на 69- 73% складається із води ; в епідермісі- 10%, в базальному шарі- 71-72%, в ретикулярному шарі- 61%. Під дією факторів, які впливають на кількість води в організмі (голод,спрага,значний діурез, підсилене потовиділення), в першу чергу страдають запаси води у шкірі, хоча м’язи краще забезпечені водою.

Різноманітні біологічні функції води зв’язані з її фізичними і фізико- хімічними властивостями і вона являється розчинником низькомолекулярних субстанцій, складовою частиною макромолекул, продуктом ферментативних реакцій, виконує важливу роль у процесах терморегуляції.[13]

Хімічні елементи, як і вода, являються складовою частиною внутрішнього середовища організму. Сталість іонного складу і рH внутрішнього середовища організму являються необхідною умовою для нормальної життєдіяльності клітин. Велике знечення мають наступні іони: катіони- натрій, калій, кальцій і магній; аніони- хлорид і фосфат.

Натрій представляє собою основний внутріклітинний катіон в організмі людини. Разом з К+ він відіграє важливу роль в регуляції водно- електролітної і кислотно- основної рівноваги. В шкірі натрію в великій кількості, особливо в міжклітинному просторі, внутріклітинно його концентрація нища.

Калій є головним катіоном внутріклітинного простору. Його загальна концетрація в обезжиреній шкірі людини складає приблизно 25 мМоль на 1 кілограм маси тіла, причому більше в епідермісі, ніж в дермі. При запальних процесах в шкірі К+ виходить за межі клітини і швидко дифундує із міжклітинного простору,