Зараження дітей відбувається в віці від 1 до 14 років , рідше хворіють підлітки 15-17 років. При захворюванні дорослих відмічається пораження тільки гладкої шкіри. Нігтьові пластинки мікроспорумами , як правило, не поражається.

Найбільше випадків захворювання припадає на літньо – осінній період.

За наявності антропофільної мікроспорії гладкої шкіри вогнища ураження мають вигляд чітко окреслених кіл, на яких розміщені пухирці , вузлики та кірочки. Кола можуть розташовуватись одне в одному , можуть зливатись між собою. Див.додаток 4.

Іржавий мікроспорум нерідко поражає тільки гладку шкіру без втягування в процес волосистої частини голови , але з пораженням пушкового волосся , що погіршує процес лікування.

При пораженні волосистої частини голови відмічається велика кількість малих вогнищ неправельної форми , схильні до злиття й утворенню одного великого вогнища з поліциклічними краями , помірним лущенням , застійно- розового кольору. Для цієї форми мікроспорії характерне таке розміщення вогнища : одна частина вогнища знаходиться на гладкій шкірі , а друга – в районі волосистої частини голови. Запальна реакція майже відсутня. Частина волосся обламується на рівні 6-8 мм над рівнем шкіри. У вогнищі все волосся поражене. Суб’єктивні розлади хворих не турбують.

У разі зоофільної мікроспорії гладкої шкіри виникають один або декілька вогнищ овальної чи круглої форми з підвищенням по периферії за рахунок злитих пухирців , вузликів і кірочок , що нагадує поверхневу трихофітію.

Мікроспорія волосистої ділянки голови проявляється утворенням одного чи двох великих і кількох дрібних вогнищ ураження круглої форми з чіткими межами. Уражена шкіра блідо – рожевого кольору , покрита дрібними сіруватими лусочками. На ділянці вогнищ усе волосся обламане на висоті 3-6 мм від поверхні шкіри; “пеньки” волосся дещо потовщені , мають сірувато- білий колір (за рахунок чохлика зі спор гриба) , легко висмикується пінцетом.

Велике значення для діагностики має люмінісцентний метод- при освітленні лампою Вуда уражені волосини мають зеленувате свічення.

3.3 Клініко – морфологічні зміни в шкірі при трихофітіях.

На відміну від мікроспорії , трихофітії зустрічаються рідше. |

Трихофітія |

Мікроспорія

По місту

Івано-Франківську

за 2006 р. | Всього | В т.ч. діти | Всього | В т.ч. діти

19

| 5 | 65 | 44

Всього |

В т.ч. діти |

Всього | В т. ч. діти

2007 р.

28 |

6 | 120 | 79

2008 р. | Всього |

В т. ч. діти | Всього | В т.ч. діти

25 |

4 | 108 | 68

Трихофітія ( Trichohytia ) – захворювання шкіри та її придатків , зумовлене проникненням у них антропофільних (паразитують лише у людей) , або зоофільних ( паразитують у людей і тварин ) грибів роду трихофітон.

Антропофільні гриби ( Trichophiton violaceum , Trichopiton crateriforme ) характеризуються тим , шо при пораженні волосся елементи гриба розміщуються переважно в середині волоса , не викликаючи різної запальної реакції зі сторони шкіри ( Trichophiton endothrix ). Пораження викликане ними носить поверхневий характер і відмічається підгострим чи хронічним протіканням процесу – так звана поверхнева трихофітія.

Зоофільні гриби ( Trichophiton gypseum , Trichophiton faviforme ) відмічаються відповідним розміщенням навкруг волоса і в епітелії внутрішнього волосяного фолікула ( Trichophiton ectothrix ). Викликає пораження шкіри – так звана

інфільтративно- нагнійна ( глибока ) трихофітія – характеризується утворенням перифолікулярного запального інфільтрату , що призводить до гнійного розплавлення волосяних мішечків.

Проявляється трихофітія по різному і залежить від особливостей збудника , локалізації процесу , його величини і розміщення.

Зустрічаються такі форми трихофітії :

поверхнева;

хронічна;

інфільтративно- нагнійна;

Дуже часто в диспансері зустрічається трихофітія гладкої шкіри , що характеризується утворенням на шкірі , переважно на відкритих частинах тіла , одного чи декількох чітко окреслених , злегка набряклих і припіднятих над рівнем шкіри розових вогнищ , які поступово збільшуються шляхом периферійного росту. На їх поверхні відмічаються лущення і окремі дрібні міхурці , підсихаючи з утворенням кірочок. По мірі периферійного росту в центрі вогнище набуває червоного кольору і форму колечка , яке може досягати великих розмірів. Інколи у центрі кільця в результаті аутоінокуляції виникає нове вогнище і утворюється кільце в кільці. При наявності декількох вогнищ вони розростаючись між собою утворюють великі вогнища з чіткими границями.

Найчастіше поверхнева трихофітія гладкої шкіри зустрічається у дітей.

Поверхнева трихофітія волосистої частини голови найчастіше зустрічається у дітей дошкільного чи шкільного віку. В період статевого дозрівання захворювання проходить самостійно. Ця форма характеризується утворенням декількох невеличких вогнищ круглої форми. Шкіра на уражених ділянках має блідо – рожевий колір і покрита сірувато – білими лусочками.

Уражене волосся обламується на висоті 2-3 мм від поверхні шкіри , іноді обламування відбувається на рівні шкіри , де залишаються “пеньки” або “чорні крапки”. Див.додаток 5.

Суб’єктивні відчуття відсутні , завдяки чому захворювання тривалий час може бути непоміченим. Без лікування захворювання може тягнутися роками. Після лікування волосся повністю відновлюється.

За нашими даними частіше хворіють хлопчики ніж дівчатка. В тих випадках , коли не успішно проходить самолікування , поверхнева трихофітія переходить у хронічну форму. Зустрічаються також випадки поверхневої трихофітії у чоловіків у ділянці бороди та вусів.

Хронічна трихофітія гладкої шкіри найчастіше зустрічається у жінок. Локалізується переважно на гомілках , сідницях , передпліччі , колінних і ліктьових суглобах. Вогнища нечітко відмежовані від здорової шкіри і мають розово – фіолетовий колір за розмірами з долоню дорослої людини ,