4. Горох, гречка  | 4. Пшениця озима 

5. Озимі на зелений корм + літній посів люцерни  | 5. Ячмінь, овес з підсівом еспарцету     

1. Люцерна  | 1. Еспарцет 

2. Люцерна  | 2. Пшениця озима 

3. Люцерна  | 3. Ячмінно-горохова сумішка на корм 

4. Пшениця озима  | 4. Пшениця озима 

5. Горох  | 5. Ячмінь, овес з підсівом еспарцету 

6. Ячмінь, овес з підсівом люцерни   

Схеми ґрунтозахисних сівозмін для третьої (схили до 7 градусів) еколого-технологічної групи земель

1. Люцерна або конюшина  | 1. Люцерна + злакові, буркун + злакові 

2. Люцерна або конюшина  | 2. Люцерна + злакові 

3. Люцерна або конюшина  | 3. Люцерна + злакові 

4. Овес, ячмінь з підсівом трав багаторічних  | 4. Озимі на зелений корм з літнім підсівом люцерни і злакових     

1. Сумішки злакових трав багаторічних   

2. Сумішки злакових трав багаторічних   

3. Сумішки злакових трав багаторічних   

4. Сумішки злакових трав багаторічних   

5. Озимі на зелений корм + літній посів сумішок трав багаторічних злакових або трави однорічні з підсівом трав багаторічних 

Примітка: Крім того, землі III еколого-технологічної групи можуть бути виведені з обробітку і зі складу орних з наступним залуженням, включаючи і природне, або залісненням.

Таблиця 3. Ротаційна таблиця з елементами освоєння сівозмін

Поле
сіво-
зміни  | Рік   

2008  | 2009  | 2010  | 2011   

культура  | культура  | культура  | культура 

1  | пшениця озима  | трави однорічні + підсів еспарцету  | еспарцет  | пшениця озима 

кукурудза на зерно 

2  | пшениця озима  | трави однорічні  | пшениця озима  | соя 

кукурудза на зерно  | кукурудза на силос   

горох 

3  | пшениця озима  | кукурудза на зерно  | соя  | ячмінь 

ячмінь  | кукурудза на силос  | озимі на зелений корм 

горох  | підсів люцерни або літній її посів 

4  | пшениця озима  | соя  | ячмінь   

кукурудза на силос  | озимі на зелений корм  | люцерна 

горох  | підсів люцерни   

5  | пшениця озима  | трави однорічні     

ячмінь  | люцерна  | люцерна 

підсів люцерни     

Примітка. Планове чергування культур у сівозміні: 1 - люцерна; 2 - люцерна; 3 - пшениця озима - 6 га, кукурудза на зерно - 4 га; 4 - соя - 2,5 га, кукурудза на силос - 4 га, горох - 3,5 га; 5 - озимі на зелений корм - 3,5 га, ячмінь - 6,5 га, літній посів і підсів люцерни - 10 га.

РОЗДІЛ 3

3.1.Характеристика зона Лісостепу

Зона Лісостепу тягнеться смугою від Карпат до східних кордонів України і займає площу понад 1 тис. км, що становить більше третини (33,6 %) її території, відзначається неоднорідністю ґрунтово-кліматичних і погодних умов. Ця неоднорідність зумовлює особливості складу і чергування культур у сівозмінах різних районів зони. Важливо при побудові сівозмін враховувати умови зволоження, від яких залежить вибір попередників, їхній вплив на водний режим ґрунту. Тому до побудови сівозмін у Лісостепу слід підходити диференційовано, залежно від його підзон із достатнім, нестійким і недостатнім зволоженням.

До підзони достатнього зволоження входять Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька (крім східних районів), Хмельницька і Житомирська області, північно-західні райони Вінницької та північні лісостепові райони Чернігівської та Сумської областей. Тут річна кількість опадів у середньому становить 570 - 600, за вегетаційний період - 380 - 450 мм. Сума температур понад 10° C досягає 2300 - 2500° C, ГТК-1,1-1,8. Підзона нестійкого зволоження є промідною між підзоною достатнього і недостатнього зволоженням. Це зумовлює значну різноманітність районів, які різняться між собою ґрунтовим покривом, забезпеченістю рослин вологою, температурним режимом тощо. Якщо в середньому за рік тут випадає близько 480 - 500 мм опадів, то в північній та центральній частинах менше 400 мм буває в 30 - 37 % років, у південній і східній частинах такі посушливі умови спостерігаються в 31 - 44 % років. До підзони входять Вінницька (крім північно-західних районів) і Черкаська області, східні райони Чернівецької, північні лісостепові райони Одеської і північно-західні лісостепові райони Кіровоградської області, лісостепові райони Київської, Чернігівської, Сумської (крім північних районів) і Харківської областей, а також північні і центральні райони Полтавської області. Підзона недостатнього зволоження. До неї входять південні лісостепові райони Одеської, південно-західні й північно-східні лісостепові райони Кіровоградської і південні райони Полтавської областей. За рік тут випадає 430 - 450 мм опадів, а за вегетаційний період - 300 - 340 мм, сума температур понад 10° становить 2600 - 2900° C, ГТК-0,9-1,2 кожен третій рік буває посушливий. За підвищених сонячної інсоляції і температури повітря та недостатньої кількості опадів першорядного значення набуває забезпеченість рослин вологою, а відтак зростає значення пару в підвищенні врожайності культур сівозміни.

До кращих попередників пшениці озимої в підзоні достатнього зволоження відносять багаторічні бобові трави на 1 - 2 укоси, однорічні вико- і горохо-вівсяну сумішки, горох на зерно, кукурудзу на зелений корм і ранній силос, ранню картоплю. Безперечно, гіршими є стерньові попередники, у тому числі й кукурудза молочно-воскової стиглості на силос. Дещо ризикованим попередником є соя, оскільки вона дуже чутлива до температурного режиму та умов зволоження під час вегетації. Тому оптимум насичення польових сівозмін основною зерновою культурою - пшеницею озимою - у підзоні достатнього зволоження перебуває в межах 20 - 30 %. Збільшення її частки до 40 % сприяє деякому зростанню збору власне продовольчого зерна, але далеко не завжди сприяє підвищенню врожайності інших зернових у сівозміні, а відтак і загального валового збору зерна в