Істотний вплив на врожайність пшениці озимої має період її повернення на попереднє місце вирощування в сівозміні. Найкоротший період повернення, за якого не знижується врожайність пшениці, становить 2 роки. Озимі жито і ячмінь менш вибагливі до попередників і займають у підзоні порівняно невеликі площі. Добрими і практично рівнозначними попередниками для них є зернобобові, кукурудза на силос, картопля рання, пшениця озима, овес, гречка. Урожайність жита озимого не знижується при поверненні на попереднє місце вирощування через рік, а ячменю - через 2 роки. Кращими попередниками для ріпаку озимого є горох, конюшина, картопля рання, кукурудза на силос, пшениця озима. Сам ріпак є досить непоганим попередником для озимих і ярих культур. Без істотного зниження врожайності він витримує повторні посіви у сівозміні. Ріпак ярий (кользу) висівають по ярому клину, найкраще це робити після просапних (картоплі, бобових і коренеплодів), а також після озимих культур.

Збільшення частки ячменю ярого від 10 до 20 % на його врожайність не впливає, тоді як врожайність пшениці озимої у такій сівозміні знижується на 2 ц/га через гірший склад попередників та досить високе (до 50 %) насичення зерновими колосовими. Оптимальний для підзони показник насичення сівозмін зерновими колосовими - 40 %. Насичення їх зерновими до 60 - 80 % за рахунок вівса сприяє збільшенню збору фуражного зерна на 3 - 3,5 ц/га сівозмінної площі за незначного зниження загального збору кормових одиниць. Насичення сівозмін вівсом до 20 % негативно не впливає на врожайність пшениці та ячменю. Ячмінь розміщують після просапних культур. Ярі стерньові тут менш придатні. Урожайність ячменю ярого не знижується за його повернення на попереднє місце вирощування через 2 роки. Овес у підзоні достатнього зволоження найкраще вирощувати після просапних та озимих зернових культур, небажаним попередником є ячмінь ярий. Овес на попереднє місце вирощування можна повертати через рік.

Оптимальне насичення сівозмін цукровими буряками становить 20 %. Найкращим попередником для них є пшениця озима, яку розміщують у ланках з багаторічними травами, зернобобовими, озимими культурами, кукурудзою на зелений корм, гречкою. Цукрові буряки негативно реагують на зближення посівів у сівозміні. Так, за вирощування їх через два роки врожайність коренеплодів знижується на 55 ц/га, через рік після пшениці озимої чи ячменю - на 100 - 112 ц/га. Унаслідок цього врожайність повторного посіву становить лише 66 % від урожаю в кращих сівозмінних ланках. Оптимальний період повернення - 4, допустимий - 3 роки.

Кукурудзу на родючих ґрунтах і за внесення оптимальних доз добрив та хімічних засобів боротьби з бур'янами можна вирощувати повторно протягом двох і більше років підряд. Під кукурудзу на силос за потреби відводиться до 20 % сівозмінної площі. Кращими попередниками кукурудзи є конюшина на насіння, буряки цукрові, пшениця озима.

Найпоширенішою зернобобовою культурою в регіоні є горох - один із кращих попередників для озимих культур. Зближення періоду посівів гороху до двох років за насичення ним сівозмін від 10 до 20 % зумовлює зниження врожайності на 1,7 - 3,4 ц/га. При зростанні частки гороху до 30 % у сівозміні істотно знижується середня врожайність усіх зернових. У зв'язку з цим зернобобові можуть становити не більше 20 % сівозмінної площі. Кукурудза на зерно, буряки цукрові та пшениця озима, як попередники гороху забезпечують практично однакову врожайність зерна цієї культури.

Кращими попередниками сої є пшениця озима та кукурудза на зерно. Розміщення її після цукрових буряків призводить до істотного зниження врожайності зерна, особливо в посушливі роки. Разом з тим, соя є хорошим попередником для ярих культур, а її ранньостиглі сорти, особливо в південній частині Лісостепу, - і для пшениці озимої. Отже, на частині площ у традиційній ланці горох - пшениця озима - буряки цукрові, горох можна замінити соєю. Середня врожайність ланки при цьому дещо знижується, але прибутковість зростає. Підвищення попиту на зерно круп'яних культур викликало збільшення їх площі посіву, особливо гречки. Гречку і просо краще розміщувати в сівозмінах на чистих від бур'янів полях після цукрових буряків, кукурудзи, картоплі та озимих культур. Повертати гречку на попереднє місце вирощування доцільно не раніше як через рік, просо - через 3 роки.

Картоплю в сівозміні доцільно вирощувати після озимих зернових, цукрових буряків, післяукісних та післяжнивних посівів. За внесення достатньої кількості органічних добрив і дотримання всіх вимог технології вирощування картоплі в підзоні достатнього зволоження її можна розміщувати після цілої низки культур-попередників. На попереднє місце вирощування цю культуру можна повертати через 1 - 2 роки.

Найпоширенішими серед багаторічних трав у цій підзоні є конюшина, люцерна та їхні сумішки із злаковими травами. Посіви бобових багаторічних трав, цих незамінних кормових культур, - це екологічно безпечний засіб підвищення родючості ґрунтів за рахунок оптимізації їх гумусового та азотного режимів. Зокрема, конюшина забезпечує високі і сталі врожаї за 1 - 2 укоси при підсіванні її під однорічні злакові трави, ячмінь ярий, пшеницю озиму, не знижує продуктивності при поверненні на попереднє місце вирощування через 3 - 4 роки (як і люцерна та злакові трави). Еспарцет можна повертати через 2 - 3 роки. Для запобігання зближення посівів багаторічних трав у ґрунтозахисних та кормових сівозмінах слід чергувати культури з різними