У багатогалузевих господарствах різних форм власності найвищу загальну продуктивність забезпечують сівозміни з багаторічними травами. При цьому їх можна наситити зерновими до 50 - 60 % (у т. ч. пшеницею озимою - на 20 - 30 %, ячменем, горохом - на 10 %) і просапними до 40 % (з них 20 % цукрових буряків і 20 % кукурудзи). Такі сівозміни забезпечують збір з 1 га сівозмінної площі 28 - 29 ц зерна, 98 - 102 ц кормових одиниць за відносно низької собівартості виробництва.

Удосконалення структури посівів кормових культур здійснюється шляхом збільшення площ багаторічних бобових трав до 50 - 60 % у кормовій групі, передусім за рахунок скорочення посівів трудомістких однорічних трав. Адже саме багаторічні трави не лише забезпечують виробництво достатньої кількості кормів, вони є ще й важливим засобом збереження родючості ґрунтів. Високі та сталі врожаї озимої пшениці у підзоні нестійкого зволоження можна одержати після зайнятого однорічними культурами на зелений корм пару, після багаторічних трав на один укіс, гороху, а в південних районах, тобто в підзоні недостатнього зволоження - після чорного пару. Незадовільним попередником в обох підзонах є післяукісна кукурудза на силос, висіяна після озимих на зелений корм, і кукурудза на силос у суміші з соняшником. Після цих попередників гарантовані для одержання сходів пшениці озимої запаси вологи в ґрунті спостерігаються лише протягом п'яти років із десяти. Недоцільно за систематичного дефіциту вологи висівати пшеницю озиму після багаторічних трав на два укоси і повторного після озимої пшениці чи будь-яких інших стерньових попередників, бо це призводить до значного зниження її продуктивності.

Оптимальною часткою цукрових буряків у більшості районів підзони нестійкого зволоження на нееродованих землях у 4- і 8-пільній сівозмінах є 25 %, 9-пільній - 22 %, 10-пільній - 20 %. Одним з кращих попередників є пшениця озима після багаторічних трав на один укіс, вико-вівсяної сумішок на зелений корм, гороху на зерно, а також озимі і кукурудза на зелений корм, горох і картопля рання. Основною причиною зниження врожайності цукрових буряків є скорочення періоду їх повернення на попереднє поле до 2-х років і менше, що призводить до погіршення водного та фітосанітарного режимів ґрунту.

У підзоні з недостатнім зволоженням ґрунту рівень насичення польових сівозмін цукрових буряками цукровими не повинен перевищувати 10 %. Проте за оптимальної схеми чергування збільшення цього показника до 20 % не призводить до зниження продуктивності як самих цукрових буряків, так і інших культур. У цій підзоні буряки слід розміщувати в ланках з чорним і раннім зайнятим парами. Високі і сталі врожаї гороху в підзоні нестійкого зволоження забезпечує його розміщення після буряків цукрових, кукурудзи на зерно і силос, пшениці озимої, картоплі, гречки, ячменю ярого. За меншої кількості опадів у підзоні недостатнього зволоження кращими попередниками гороху є кукурудза на зерно і силос та пшениця озима. Його врожайність після цукрових буряків, як правило, на 4 - 5 ц/га нижча, ніж після кукурудзи і пшениці. Насичення сівозмін горохом понад 10 % (на 20 - 30 %) призводить до істотного зниження його врожайності. Найкращими попередниками ячменю ярого в підзонах нестійкого і недостатнього зволоження є кукурудза на зерно і силос, пшениця озима, картопля, післяжнивні культури. Розміщують його також і після цукрових буряків, проте в цьому випадку одержують порівняно нижчі врожаї.

Гречку в підзоні нестійкого зволоження можна висівати після багатьох удобрених культур, зокрема, пшениці озимої, бажано після зерно-бобових культур і багаторічних трав, які вирощувались на насіння. У підзоні недостатнього зволоження кращими попередниками є зернобобові культури, удобрені картопля, кукурудза та озимина після пару. У зв'язку з тим, що в цій підзоні цукрові буряки дуже висушують ґрунт, розміщувати після них гречку недоцільно, оскільки це призводить до зниження її врожайності, особливо в посушливі роки. Кращими попередниками проса в підзоні нестійкого зволоження є багаторічні трави, удобрені просапні (картопля, буряки цукрові, кукурудза), озимина і зернобобові культури. У підзоні недостатнього зволоження просо і гречку не варто розміщувати після культур, які дуже висушують ґрунт (буряки, соняшник, суданська трава), бо це спричиняє великий недобір урожаю. Істотно знижується врожайність проса за повторних посівів.

Кукурудзу за умов нестійкого зволоження найкраще вирощувати після гороху та пшениці озимої. Дещо гіршими попередниками для неї є кукурудза і буряки цукрові. Повторні посіви допустимі протягом двох-трьох років. В умовах недостатнього зволоження кукурудзу на зерно доцільно розміщувати на полях після пшениці озимої або повторно після кукурудзи, а кукурудзу на силос і зелений корм - після буряків. Серед пізніх однорічних кормових культур кукурудза є найпродуктивнішою за врожайністю зеленої маси і збором кормових одиниць. На зелений корм її доцільно вирощувати в суміші з бобовими травами. Багаторічні бобові трави (конюшину, еспарцет, люцерну) у підзонах нестійкого і недостатнього зволоження використовують здебільшого на один укіс. Найкращими покривними культурами для них є ячмінь та інші ярі колосові. У підзоні нестійкого зволоження - це насамперед ячмінь ярий після кукурудзи на зерно. При цьому врожайність трав є дещо вищою, ніж за підсівання під ячмінь після буряків цукрових. Однорічні бобово-злакові сумішки і кукурудзу на зелений корм, як кращі попередники пшениці озимої і наступної культури - цукрових буряків, потрібно вирощувати після зайнятих парів, а за недостатнього зволоження, коли вони не поступаються