Курсова робота

Гормони

ПЛАН

Вступ

1.1 Загальна характеристика гормонів та гормоноподібних речовин

1.2 Класифікація гормонів

1.3 Зберігання гомонів

1.4 Гормони щитоподібної залози. Загальна характеристика

1.5 Гормони підшлункової залози. Загальна характеристика

1.6 Гомони паращитовидної залози. Загальна характеристика

Висновок

Література

ВСТУП

Актуальність теми: в організмі нараховується приблизно 100 трильйонів клітин різної будови і призначення, які формують цілий ряд високоспеціалізованих тканин, органів і систем.

Термін « гормон» походить від грецького hormao, що означає «збуджувати», « приводити в рух». Назва введена Бейлісом і Старлінгом у 1905 році. Ендокринна і нервова система разом забезпечують постійність внутрішнього середовища, гомеостаз. Гормони беруть участь у всіх важливих процесах життєдіяльності організму , зокрема у розмноженні , рості, диференціації і розвитку, адаптації до змін надходження поживних речовин , рідини, електролітів.

Синтезують гормони у спеціалізованих клітинах ендокринних залоз, декретуються із них у кров у відповідь на специфічні сигнали, доставляються кров? ю до тканин – мішеней, де викликають специфічну біологічну чи фізіологічну активність. Концентрація гормонів в кров дуже низька, але кількість молекул трильйон у літрі крові. Ця величезна кількість молекул гормонів робить можливим їх вплив на кожну окрему клітину організму. Але гормони діють не на всі клітини, а лише на клітини – мішені, що містять специфічні білки – рецептори, які зв ? язують молекули гормонів із високою вибірковістю. Час життя гормонів у крові невеликий, причому для гормонів різних груп різний і складає, як правило, хвилини чи години, а для тиреоїдних гормонів щитовидної залози – дні. Час, за який гормони викликають певну біологічну чи фізіологічну відповідь, також різний.

Крім гормонів, які виділяються в кров і діють на тканини, що віддалені від місця утворення, є гормони, проявляють свою дію у тому ж органі, в якому вони синтезуються. До гормонів місцевої дії відносять гормони шлунково – кишкового тракту, простагландини, тромбоксани і лейкотрієни, серотонін і гістамін.

Основною метою курсової роботи є вивчення дії гормонів на організм людини, їхнє застосування, властивості, якісне та кількісне визначення кожного з гормоноподібних препаратів.

Завдання

- Становити актуальність теми і мету даної курсової роботи

- Проаналізувати та описати гормони та гормоноподібні препарати

- Дослідити їхню фармакологічну активність без застосування

- Визначити об’єктивні способи кількісного та якісного визначення

1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОРМОНІВ ТА ГОРМОНОПОДІБНИХ РЕЧОВИН

Гормони – біологічно активні речовини, які продукуються залозами внутрішньої секреції в малих кількостях і регулюють усі життєво важливі процеси, що протікають в організмі. Тільки статеві гормони мають найбільший вплив на 120 функцій організму та більше.

Процес вироблення гормонів регулює гіпоталамус – частина головного мозку, яка знаходиться під зоровими горбиками. Дія гормонів тісно взаємопов’язана між собою і управляється діяльністю центральної нервової системи, яка в свою бере на себе вплив гормонів.

На сьогоднішній час в ендокринології відомо близько 50 гормонів. В якості лікарських засобів використовують галенові препарати та індивідуальні гормони, які одержують із ендокринних залоз великої рогатої худоби, а також синтетичні аналоги природних гормонів.

Гормони як фізіологічно активні речовини, що надходять з ендокринної залози до загальної циркуляції згаданих рідин і здійснюють свій вплив на відстані від місця утворення. Їм властива висока специфічність біологічної дії , яка до того ж виявляється в надзвичайно малих концентраціях.

Вони є універсальними регуляторами життєвої діяльності організму. Вони контролюють процеси розмноження, росту, Індивідуального розвитку, клітинної диференціації, обмін речовин та енергії, гомеостаз. Вони здатні також регулювати активності залоз внутрішньої секреції. Тропні гормони аденогіпофіза регулюють синтез і секрецію гормонів надниркових, статевих, щитоподібної залози. Гормони впливають на клітини мішені як безпосередньо, так і шляхом посилення або послаблення продукування інших гуморальних регуляторів. Деякі гормони не тільки самостійно контролюють фізіологічні процеси, але й виконують

пермісивну функцію стосовно інших гормонів, тобто створюють передумови для повноцінної дії останніх.

Коли гормон, що знаходиться в крові, досягає клітин - мішеней, він вступає у взаємодію із специфічними рецепторами; рецептори"прочитують послання" організму, і в клітині починають відбуватися певні зміни. Кожному конкретному гормону відповідають виключно свої рецептори, що знаходяться в конкретних органах і тканинах, - тільки при взаємодії гормону з ними утворюється гормон - рецепторний комплекс. Механізми дії гормонів можуть бути різними. Одну з груп складають гормони, які з'єднуються з рецепторами, що знаходяться усередині кліток, - як правило, в цитоплазмі. До них відносяться гормони з ліпофільними властивостями - наприклад, стероїдні гормони (статеві, глюко - і мінералокортикоїди), а також гормони щитовидної залози. Будучи жиророзчинними, ці гормони легко проникають через клітинну мембрану і починають взаємодіяти з рецепторами в цитоплазмі або ядрі. Вони слабо розчинні у воді, при транспорті по крові зв'язуються з білками-носіями. Вважається, що в цій групі гормонів гормон-рецепторний комплекс виконує роль своєрідного внутрішньоклітинного реле - утворившись в клітці, він починає взаємодіяти з хроматином, який знаходиться в клітинних ядрах і складається з ДНК і білка, і тим самим прискорює або уповільнює роботу тих або інших генів. Вибірково впливаючи на конкретний ген, гормон змінює концентрацію відповідною РНК і білка, і разом з тим коректує процеси метаболізму.

Біологічний результат дії кожного гормону вельми специфічний. Хоча в клітці-мішені гормони змінюють зазвичай менше 1% білків і РНК, цього виявляється цілком достатньо для отримання відповідного