Більшість інших гормонів характеризуються трьома особливостями: вони розчиняються у воді, не зв'язуються з білками носіїв, починають гормональний процес, як тільки з'єднуються з рецептором, який може знаходитися в ядрі клітки, її цитоплазмі або розташовуватися на поверхні плазматичної мембрани.

У механізмі дії гормон-рецепторного комплексу таких гормонів обов'язково беруть участь посередники, які індукують відповідь клітини. Найбільш важливі з таких посередників - цамф (циклічний аденозінмонофосфат), інозітолтрифосфат, іони кальцію.

Так, в середовищі, позбавленому іонів кальцію, або в клітках з недостатньою їх кількістю, дія багатьох гормонів ослабляється; при застосуванні речовин, що збільшують внутрішньоклітинну концетрацію кальцію, виникають ефекти, ідентичні дії деяких гормонів.

Участь іонів кальцію, як посередника забезпечує вплив на клітки таких гормонів, як вазопресин і катехоламіни.

Проте є гормони, у яких внутрішньоклітинний посередник до цих пір не виявлений. З найбільш відомих таких гормонів можна назвати інсулін, у якого на роль посередника пропонували цамф і цгмф, а також іони кальцію і навіть перекис водню, але переконливих доказів на користь якої-небудь однієї речовини до цих пір немає. Багато дослідників вважають, що у такому разі посередниками можуть виступати хімічні з'єднання, структура яких повністю відрізняється від структури вже відомих науці посередників.

Виконавши своє завдання, гормони або розщеплюються в клітинах-мішенях, або в крові, або транспортуються в печінку, де розщеплюються, або, нарешті, видаляються з організму в основному з сечею (наприклад, адреналін).

Гормоноподібні речовини (гормоноїди, парагормони, тканинні гармони, гістогормони, гармони місцевої дії).

Істинні гармони - це біологічно активні сполуки, щи виконують роль сигналів в комунікації віддалених органов і тканин;

- синтезуються спеціалізованими клітинами в ендокринних зализах;

- секретуються безпосередньо в кров, лимфу, чи спинномозкову рідину;

- здійснюють свою дію на віддалені ограни –мішені, тобто мають дистантну дію;

- при порушеннях синтезу чи транспорту виникають характерні види патології.

Гормоноподібні речовини виконують роль сигналів міжклітинної комунікації між близько розташованими клітинами, тканинами, органами;

- мають нейроендокринне походження;

- синтезуються спеціалізованими клітинами печінки, нирок, , сполучної тканини, слизової шлунково – кишкового тракту, лімфатичної системи ;

- виділяються не в кров, а в міжклітинну рідину (деякі з них діють в мембранозв’язаному стані на поверхні ефекторної клітини);

- гормоноподобні речовини діють на клітини-мішені на місці свого утворення, тобто характеризуються місцевою (ізокринною) дією.

Існують такі різновиди ізокринної дії:

1.Аутокринна регуляція – це дія вільних розчинних форм регуляторних молекул на мембранні рецептора тієї ж клітини, що їх продукує.

2.Паракринна регуляція – це дія вільних розчинних форм регуляторних молекул, що синтезуються одними клітинами на мембрані рецептора кількох поряд розташованих клітин – мішеней.

Такою дією володіють фактори росту або некрозу, цитокініни, що продукуються лейкоцитами, лімфоцитами, макрофагами.

3.Юкстакринна регуляція – це взаємодія мембранозвязаної форми регулятора локалізованого на ефекторній клітині з мембранним рецептором сусідньої клітини – мішені.

Юкстакринна взаємодія відіграє важливу роль в регуляції гемопоезу шляхом специфічної взаємодії між гемопоетичними клітинами і клітинами строми.

4.Ретрокринна дія – це дія вільних форм рецепторів цитокінів, що відірвалися від ефекторної клітини, на мембранозв’язані форми цитокінінів розміщених клітин – мішеней.

Приклади гормоноподібних речовин:

1. Шлунково – кишкові гармони або гастроінтестінальні гістогормони:

Гормон розташування, основна дія

Гастрин - шлунок, 12-пала кишка, стимуляція секреція пепсину та кислоти;

Холецистокінін - 12-пала кишка, тонка кишка, стимуляція панкреатичної секреції та скорочень жовчного міхура;

Секретин - 12-пала кишка, тонка кишка, секреція бікарбонату підшлунковою залозою;

Гастроінгібіторний пептид (ГІП) - тонка кишка гальмування секреції шлункового соку

Судинно - кишковий пептид (ВІП) – підшлункова залоза стимулює секрецію бікарбонату;

Мотілін – тонка кишка, стимулює кишкову моторику;

Підшлунковий пептид (ПП) – підшлункова залоза гальмує секрецію бікарбонату і соку підшлункової залози;

Бомбензиноподібний пептид - шлунок,12-пала кишка стимуляція секреції гастрину;

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОРМОНІВ

Існують морфологічна, хімічна, фізіологічна класифікація гормонів. За морфологічною класифікацією гормони розділяють залежно від місця їх синтезу, наприклад гормони гіпофіза, підшлункової залози, надниркових залоз, статевих залоз.

Статеві гормони утворюються у різних місцях: статевих залозах, корі надниркових залоз. Деякі гормони гіпоталамуса наявні в інших відділах мозку, шишкоподібній залозі, підшлунковій залозі, шлунково – кишковому тракті. А головним є те, що не тільки в ендокринних залозах, а майже в усіх органах і тканинах організму є клітини, в яких синтезуються гормони. Ці клітини різних органів об ? єднаються в АПУД – систему і називаються апудоцитами. Апудоцити виробляють катехоламіни, гістаміни, серотоніни, деякі гормони гіпофіза, гастрин, секретин.

За хімічною природою гормони поділяються на такі групи:

1) білково-пептидні ( прості білки, складні білки, пептиди);

2) стероїдні;

3) похідні амінокислоти ( не пептидні).

Більшість гормонів відноситься до білково-пептидних. Стероїдну структуру мають гормони кори надниркових залоз і статеві гомони, а похідними амінокислот є тиреоїдині гормони щитовидної залози і гормони мозкового шару надниркових залоз. Можна виділити ще четверту групу гормонів – похідні арахідонової кислоти (простагландини, тромбоксани і лейкотрієни). Білково-пептидні гормони на відміну від інших гормонів, мають видову специфічність.

За біологічними функціями гормони ділять на такі групи:

1. Гормони, що регулюють обмін вуглеводів, жирів, амінокислот: інсулін, глюкагон, глюкокортикоїди, адреналін.

2. Гормони, що регулюють водно-сольовий обмн: альдостерон, вазопресин, ангіотензин, натрійуретичний фактор передсердя.

3. Гормони, що регулюють обмін кальцію і фосфатів: паратгормон, кальцитонін, активні форми вітаміну Д.

4. Гормони, що відповідають за репродуктивну функцію організму: андрогени, естрогени, прогестерон, гонадотропні гоомони, пролактин.

5. Гормони, що регулюють функції периферичних ендокринних залоз: гормони гіпоталамуса, тропні гормони гіпофіза.

У цій класифікації не враховується полі функціональність ряду гормонів. Наприклад, адреналін регулює не тільки обмін речовин, але й частоту серцевих скорочень, кров ? ний тиск, зменшує спазм бронхів. Деякі гормони не включені в класифікацію за функціями, оскільки викликають різні зміни, серед яких не виділено первинних(