1.3. ВЛАСТИВОСТІ ГОРМОНІВ

Основні властивості гормонів :

1) утворюються спеціалізованими клітинами ендокринних залоз;

2) секретуються в кров ( або інші циркулюючі рідини );

3) характеризуються специфічністю впливу, який пов ? язаний із існуванням клітин – мішеней, які мають особливі рецептори до конкретного гормону;

4) володіють високою біологічною активністю, оскільки проявляють свій вплив у дуже низьких концентраціях;

5) володіють дискантною дією, тобто впливають на клітини – мішені, які розташовуються на великій відстані від місця утворення гормонів;

За хімічними властивостями гормони розподіляють так:

1) стероїди (альдостерон, кортизол, прогестерон, естрадіол, тестостерон);

2) деривати амінокислот (тироксин, адреналін, мелатонін);

3) пептиди (окситоцин, вазопресин, активуючі рилізинг-гормони травного каналу);

4) поліпептиди (інсулін, глюкагон, паратгормон, пролактин);

5) глікопротеїди (фо-лікулостимулювальний гормон — фолітропін,

лютеїнізу-вальний — лютропін, лактотропний гормон — пролактин);

6) похідні жирних кислот (простагландини).

На організм людини гормони діють по-різному: змінюють інтенсивність обмінних процесів, активність ферментних систем, впливають на гомеостаз, будову та функції окремих органів тощо. Гормони справляють регулювальну дію не лише на ті чи ті органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію. Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має двобічний характер.

По-перше, залози добре іннервовані (мають безліч нервових закінчень)

автономною нервовою системою, по-друге, секрет залоз діє через кров на

нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію. Інтенсивність

інкреторного процесу в тій чи тій ендокринній залозі може бути

підвищеною, при цьому утворюється і виділяється в кров збільшена

кількість гормону (гіперфункція), або зниженою — продукція гормону

зменшена (гіпофункція). Порушення функціонального стану та діяльності ендокринних залоз призводить до розвитку ендокринних захворювань. Велике значення при цьому мають стресові ситуації, процеси, що відбуваються в період росту та розвитку організму, особливо в період статевого дозрівання.

1.4. ЗБЕРІГАННЯ ГОРМОНІВ

Гормони та гормоноподібні препарати які потребують дії світла слід зберігати в скляній тарі малої ємкості світлого скла на яскравому світлі. Лікарські засобів, які вимагають захисту від дії вологи не повинен перевищувати рівень, установлений Державною фармакопеєю та іншою нормативно-технічною документацією). Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії атмосферних парів води, слід зберігати в проолодному місці, в щільно запакованій тарі з матеріалів, що непроникливі для парів води. Лікарські засоби з виявленими гігроскопічними властивостями слід зберігати в сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною укупоркою. Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії підвищеної температури, слід зберігати при кімнатній температурі (18-20 град.С, прохолодній (12-15 град.С температурі)

Зберігання готових лікарських форм повинно відповіати вимогам Державної Фармакопеї та всім загальним вимогам данної інструкції, які ставляться до зберігання лікарських засобів з врахуванням властивостей енгрідієнтів, що входять до їх складу.
Всі готові лікарські форми повинні зберігатися в оригінальній упаковці, етикеткою назовні. На стелажах, полицях, шафах прикріпляється стелажна картка, на якій зазначається найменування препарату, серія, термін придатності, кількість.

1.5. Гормони щитоподібної залози. Загальна характеристика

Мал. 1. Хрящі та зв'язки гортані:

а — вигляд спереду; 1 — під'язикова кістка; 2 — верхній ріг щитоподібного хряща; 3 — пластинка щитоподібного хряща; 4 — нижній ріг щитоподібного хряща; 5 — дуга перснеподібного хряща; 6 — трахейні хрящі; 7 — верхня щитоподібна вирізка; 8 — щитопід'язикова перетинка; б — вигляд ззаду; 1 — надгортанник; 2 — великий ріг під'язикової кістки; 3 — верхній ріг щитоподібного хряща; 4 — права пластинка щитоподібного хряща; 5 — черпакуватий хрящ; 6, 10 — перснещитовий суглоб; 7 — трахейні хрящі; 8 — перетинчаста стінка трахії; 9 — пластинка перснеподібного хряща; 11— нижній ріг щитоподібного хряща; 12 — перснечерпакуватий суглоб; 13 — голосовий відросток; 14 — м'язовий відросток; 15 — щитопід'язикова перетинка.

Щитоподібна залоза — непарний, часто двохдольковий, орган, розташований на передній поверхні , попереду , і є периферійни

гіпофіззалежним органом , який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий  .

Гормони щитовидної залози продукуються тироцитами та нейроендокринними С клітинами.

Тиреоїдні гормони (йодтироніни) представлені похідними тирозину- дийодтироніном, трийодтироніном (Т3), тетрайодтироніном (Т4 або тироксин). В щитовидній залозі йодтироніни знаходяться в комплексі з глікопротеїном (йодтиреоглобуліном або колоїдом).

Біосинтез йде в кілька етапів:

1 етап - поглинання тироцитами йодидів з крові та окислення йод- пероксидазою до молекулярного йоду (2І- > І2);

2 етап - синтез глікопротеїну (тиреоглобуліну);

3 етап - йодування тирозинових залишків. Спочатку утворюється монойодтирозин, далі дийодтирозин, а потім тироксин (тетрайодтиронін);

4 етап - секреція йодтиреоглобуліну в просвіт фолікула і зберігання у складі колоїду;

5 етап - секреція Т3 та Т4 в кров після гідролізу йодтиреоглобуліну катепсинами.

Інактивація: здійснюється шляхом дейодування і дезамінування Т3 та Т4. Секреція гормонів регулюється через тиреоліберин гіпоталамуса та ТТГ гіпофіза за принципом прямого-зворотнього зв’язку.

Механізм дії: через цитозольні рецептори клітин-мішеней.

Біологічні ефекти тиреоїдних гормонів реалізуються на рівні мітохондрій, а також :

1) Підвищують основний обмін, посилюючи поглинання кисню і роз’єднують окислювальне фосфорилювання, гальмуючи генераці і синтез АТФ.

2) Стимулюють катаболізм білків, жирів, вуглеводів (підви-

щують вміст глюкози, жирних кислот і амінокислот в крові);

3) Стимулюють морфогенез - ріст тіла, розвиток і диференціацію мозку;

4) активують серцево-судинну діяльність;

Гіпофункція щитовидної залози з дитинства приводить до кретинізму, який проявляється психічною і фізичною недорозвиненістю. У дорослих гіпофункція проявляється гіпотиреозом (мікседема як крайній варіант), що супроводжується уповільненням катаболізму білків, жирів, вуглеводів (ожирінням, гіпоглікемією), зниженням основного обміну, набряками, сонливістю, апатією. Лікується гормонами щитовидної залози (замісна терапія). Ендемічний зоб – компенсаторне розростання щитовидної залози при недостатньому надходженні йоду з водою та їжею (частіше в гірських місцевостях). Лікують препаратами йоду, для профілактики вживається йодована сіль.

Гіперфункція проявляється - тиреотоксикозом або Базедовою хворобою. Причиною її є частіше посилення секреції ТТГ гіпофіза.