При гіперфункції розвивається цукровий діабет.

Інсулін (від  insula — острів) —  пептидної природи, що утворюється в  острівців Лангерганса . Робить багатогранний вплив на  практично у всіх тканинах. Основна дія інсуліну полягає в зниженні концентрації в крові.

Інсулін збільшує проникність  для глюкози, активує ключові  , стимулює перетворення в  і глюкози на , підсилює синтез  і . Крім того, інсулін пригнічує активність ферментів, що розщеплюють глікоген і жири. Тобто, крім  дії, інсулін володіє також і антикатаболічним ефектом.

Порушення секреції інсуліну унаслідок деструкції бета-клетин — абсолютна недостатність інсуліну — є ключовою ланкою патогенезу. Порушення дії інсуліну на тканини — відносна інсулінова недостатність — має важливе місце в розвитку.

Мал. 3. Структура молекули інсуліну

Молекула інсуліну утворена двома поліпептіднимі ланцюжками, що містять 51  залишок: A-ланцюжок складається з 21 амінокислотного залишку, B-ланцюжок утворений 30 амінокислотними залишками. Поліпептідні ланцюжки з'єднуються двома  через залишки , третій дисульфідний зв'язок розташований в A-ланцюжку.

Первинна структура інсуліну у різних біологічних видів декілька розрізняється, як розрізняється і його важливість в регуляції обміну . Найбільш близьким до людського є інсулін, який розрізняється всього одним амінокислотним залишком: у 30 положенні B-ланцюжка свинячого інсуліну розташований , а в інсуліні людини — ;  інсулін відрізняється трьома амінокислотними залишками.

Інсулін для ін’єкцій – прозора, безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина кислої реакції ( рН 2,5 – 3,5 ) із запахом.

Емпірична формула її С254H337N65S6

Для визначення ідентифікації інсуліну використоаують реакцію утворення осаду при додаванні до інсуліну дуже розбавленого розчину їдкого лугу; при наступному підкисленні осад розчиняється.

Застосування : перш за все слід вказати, що інсулін - єдиний цукрознижуючий гормон. Після його введення в організм рівень глюкози в крові знижується, тобто виникає інсулінова гіпоглікемія, ступінь якої залежить значною мірою від дози гормону. Величину і тривалість зниження рівня глюкози визначає не тільки доза інсуліну, але і противорегуляторний ефект, що надається іншими гормонами, а також чутливість тканин до інсуліну. У основі гіпоглікемічної дії інсуліну лежить багато конкретних ефектів цього гормону. Так, він підсилює утилізацію глюкози в м'язах, печінці, жировій і інших тканинах; стимулює відкладення глікогену в м'язах і печінці і гальмує його розпад. У скелетних м'язах і міокарді сприяє накопиченню АТФ, тим самим підсилюючи їх енергетичний потенціал.

Зберігання : при зберіганні препаратів інсуліну необхідно дотримуватись загальних правил:

- препарати повинні бути розміщені таким чином, щоб до кожної упаковки був доступ охолодженого повітря;

- препарати повинні бути розміщені таким чином, щоб препарат, що має менший термін придатності, реалізовувався або використовувався в першу чергу;

- препарати зберігають при температурі, вказаній у інструкції з медичного застосування. При відсутності такої інформації у інструкції з медичного застосування, температурний режим зберігання встановлюється від 2 до 8 Со, забороняється переохолодження та заморожування.

Для зберігання препаратів інсуліну можуть використовуватися холодильні камери, шафи тощо. Для заготівлі необхідної кількості холодоелементів використовують морозильні камери.

Загальний об’єм холодильного обладнання для виробників препаратів інсуліну (1-й рівень системи холодового ланцюга) залежить від обсягу серії, що виробляється, зазначеної у технологічному регламенті.

Холодильне обладнання, призначене для зберігання препаратів інсуліну повинно використовуватися суворо за призначенням. Сумісне зберігання інших лікарських засобів може допускатися лише для 1 рівня системи холодового ланцюга за умови наявності холодильного обладнання достатнього