Для наступних рівнів холодового ланцюга (2 - 4-й рівні системи холодового ланцюга) загальний об'єм холодильного обладнання повинен забезпечувати належне зберігання всієї кількості препаратів інсуліну, що перебувають на даному рівні. Повинна бути передбачена наявність резервного холодильного обладнання на випадок надзвичайних ситуацій.

Бутамід ( Butamidum)

Властивості : білий кристалічний порошок, нерозчинний у воді, розчинний у спирті, а також у лугах з утворенням добре розчинних солей.

Ідентифікація : виявляють по утворенню бутилам іду, який має характерний запах. Препарат кип’ятять з розведеною сірчаною кислотою, після чого додають розчин їдкого натрію. При цьому на поверхні утворюються жирні краплі бутила міну :

Сульфогрупа опреділяється окисленням її до сульфату, який з хлоридом барію виділяє білий осад сульфату барію.

Кількісне визначення : проводять методом нейтралізації ( за рахунок кислотної дії сульфаніламідної групи ) :

Форма випуску : порошок і таблетки по 0.5 г. Зберігають в добре закупорених банках в сухому, захищеному вад світла місці. Список Б.

Добування : бутамід отримують взаємодією n-толуілсульфоуретилану з бутиламіном. Останній отримують шляхом відновного амінування масляного альдегіду:

бутамід

1.7. Гормони паращитоподібної залози

Прищитоподбні залози - периферійні органи ендокринної системи, які розташовані на задній поверхні  під спільною сполучнотканинною капсулою. Паренхіма залози представлена різної форми епітеліальними тяжами ( трабекулами ) та скупченнями клітин - паратироцитів, між якими розташовані . Всього в організмі людини є чотири прищитоподібних залози - парна верхня і парна нижня. ПЩЗ є життєво необхідним органом. Залози одержують іннервацію від шийних гангліїв ( симпатична ) і блукаючого нерва ( парасимпатична ).

Розміри кожної залози такі: довжина 4-8 мм, ширина 3-4 мм, товщина 2-3 мм. Загальна маса залоз становить в середньому близько 1 г. У дітей залоза блідо-рожевого кольору, у дорослих - жовто-коричневого. Залози мають власні волокнисті капсули, добре кровопостачаються за рахунок верхніх і нижніх щитовидних артерій та аналогічних вен.

Мал. 4. Паращитоподібна залоза

Паратироцити - залозисті клітини, які залежно від функціонального стану залози поділяються на: головні та ацидофільні.

Головні ( базофільні ) паратироцити

Утворюють основну частину паренхіми залози. Це дрібні полігональної форми з базофільною цитоплазмою, по периферії якої розсіяні скупчення вільних , добре розвинута гранулярна ендоплазмотична сітка, комплекс Гольджі, що свідчить про високу інтенсивність білкового синтезу. Серед головних паратироцитів розрізняють світлі та темні клітини, які віддзеркалюють стани функціональної активності прищитоподібних залоз. Темні клітини - активно функціонуючі клітини, цитоплазма яких містить добре розвинутий синтетичний апарат. В їх цитоплазмі багато лізосом та гранул глікогену. Співвідношення неактивних і активних головних паратироцитів зміщене у бік перших і складає 3:1.

Ацидофільні паратироцити

Рівномірно розподілені в паренхімі залози і розташовуються серед головних клітин. У цитоплазмі цих клітин містяться великі , слабко розвинутий комплекс Гольджі, помірно розвинута ендоплазматична сітка, секреторні гранули відсутні. Звіком кількість цих клітин збільшується.

Регуляція функції паращитовидної залози

Найважливішим регулятором рівня паратгормона є концентрація кальцію в крові. При гіпокальціємії продукція паратгормона збільшується, при гіперкальціємії розпочинається розпад синтезованого в клітинах гормона, зменшується його концентрація в кровіСтимуляція прищитовидних залоз відзначається і при збудженні адренергічної системи, посередники якої діють через альфа-адренорецептори клітинних мембран. Рівень кальцію в крові особливо важливий для функції збудливих структур. Його зниження супроводжується підвищенням збудливості нервово-м’язової системи, виникнення мимовільних тонічних скорочень скелетних м’язів. Спазматичні скорочення дихальних і глоткових м’язів можуть призвести до смерті. Цей синдром носить назву тетанії і є проявом гіпопаратиреозу.

Не менш важливе значення для організму має гормон пара щитовидних залоз – пара тиреоїдин. Регуляція продукції цього гормону залежить від рівня кальцію в крові. Фармакодинаміка полягає у регуляції обміну кальцію і фосфору. Органи-мішені – кістки, нирки, в яких є специфічні рецептори до паратгормону. Стимулюючий вплив на абсорбцію кальцію в кишках зумовлений підвищенням утворення його під впливом кальцитріолу. У ниркових канальцях паратгормон збільшує реабсорбцію кальцію і зменшує реабсорбцію фосфору.

Дигідромаксистерол (максістин) – за хімічною будовою близький до ергокальциферолу (вітамін Д2). Збільшує абсорбцію кальцію в кишках і виділення фосфору з сечею.

Показання: гіпокальціємічні конвульсії, спазмофілія, гіпопаратиреоїдизм.

Паратиреоїдин ( Parathyreoidinum )

Фармацевтичним препаратом е паратиреоїдин для ін’єкцій (Parathyreodinum pro injectionibus). За фізичними властивостях він являє собою прозору або злегка опалесцентну рідину бурого кольору кислої рекції рН 2,5 – 3,0.

Ідентифікацію встановлюють :

а) додаванням до препарату суміші оцтової кислоти і ацетату натрію, при цьому випадає осад світло – коричневого кольору.

б) додаванням до препарату пікринової кислоти – випадає осад світло- жовтого кольору.

Застосовують підшкірно та внутрішньомязево. Випускається в ампулах по 1 мл або у флаконах по 5 і 10 мл у закупорених резиновими пробками з металічною обкаткою.

Зберігання : зберігають у сухому, захищеному від світла місці при температурі від + 1? до + 10? .

Висновок

Отже, гормони - біологічно активні речовини, які в дуже малих концентраціях здатні значною мірою впливати на органи і тканини,а також організм загально.

Назва більшості гормонів визначається за їх дією (на-приклад, тиреотропний гормон, що стимулює щитоподібну залозу, — ТТГ), за місцем утворення (наприклад, гастрин), за хімічною будовою (наприклад, трийодтиронін). Для кож-ного гормону прийнято міжнародне визнане скорочення: гіпоталамічні активуючі рилізинг-гормони (RH) або активу-ючі фактори (RF), які мають закінчення «-ліберин» (напри-клад, кортиколіберин — кортикотропний активуючий фак-тор — CRF), гіпоталамічний інгібітор (НЕММ), гормон ІН із закінченням «-статин» (ІН соматотропного гормону — соматостатин — СН або SIF), а також гормони передньої част-ки гіпофіза, що мають закінчення «-тропін» (гормон рос-ту — соматотропін).

На організм людини гормони діють по-різному: зміню-ють інтенсивність обмінних процесів, активність фермент-них систем, впливають на гомеостаз,