О.А. Маракаєвим [38] показано, що збільшення концентрації полютантів в атмосфері пригнічує ріст листків, підвищує кількість і ступінь їх некротичних пошкоджень, що супроводжується пониженням вмісту води в тканинах і збільшенням кількості в них золи.

С. Н. Смирновою [50] було встановлено, що у берези повислої (Betula pendula Roth.), при зростанні на відстані 10, 100 і 1000 м від різних промислових підприємств спостерігається зменшення площі листової пластинки та наявність великої кількості некрозів. Результати дослідження З.В. Грицая та З.В. Юсипіва [13] показали, що дія на рослини техногенних полютантів призводить до пригнічення процесів росту й розвитку пагона, зниження площі листків, їх кількості.

Наслідки впливу забруднюючих речовин, наявних у повітрі проявляються на рослинах у радіусі десятків і сотень кілометрів за межами промислових об’єктів [49]. Розрізняють дві групи пошкодження деревних рослин токсичними газами: зовнішні і приховані. Зовнішні ознаки пошкодження дерев мають різний характер від зміни забарвлення, некрозів асиміляційних органів до передчасного листопаду, недорозвинення пагонів, повної загибелі рослин. Також спостерігається деформація листя, утворення потворних виростів [8, 38]. Показником забруднення середовища виступає також відхилення в білатеральній симетрії листкових пластинок, та виникнення флуктуаційної асиметрії.

Симптоми ураження листків атмосферними токсикантами проявляються у різних видів по-різному і залежать від концентрації, часу впливу і токсичності діючих речовин [13]. Наприклад, у випадку гострого ураження листя сірчаним ангідридом (концентрація SO2 більше 2 мг/м3) вже через 1-2 години відбувається побуріння і загибель листової пластинки, найчастіше окремих її ділянок у вигляді плям з чітко вираженою межею між живими і відмерлими клітинами і тканинами. Постійне надходження у приземний шар атмосфери мінімальних концентрацій SO2 (менше 0,1 мг/м3) викликає деформацію листкових пластинок у вигляді зморшкуватості, скрученості але без помітної зміни забарвлення листя. Оксиди нітрогену у концентрації більше 2 мг/м3 викликають глибокі пошкодження листків. За зовнішнім виглядом вони подібні до пошкоджень SO2 [7, 50, 54].

Дослідженнями І.М. Кравкіної [30] показано неоднорідність реакції листків рослин і ділянок окремих листків на дію атмосферних забруднень, які зростають на значній віддалі від металургійного заводу в умовах забруднення атмосфери SO2, оксидами нітрогену та іншими газами. Автор, спостерігала пожовтіння і побуріння листків. Крім того, на листках багатьох рослин були наявні точкові некрози, які займали 80-90% листкової пластинки, зустрічалося листя з некротичними плямами, які складали до 50% і більше площі листка.

Автори відмічають, що зміна забарвлення листків – це в більшості випадків неспецифічна реакція на різні стресори. Неспецифічна реакція проявляється у вигляді [4]:

· хлорозів – бліде забарвлення листків між жилками;

· пожовтіння країв або певних ділянок листків;

· почервоніння – накопичення антоціана у вигляді плям на листках.

Побуріння або побронзовіння у листяних дерев, часто початкова стадія тяжких некротичних пошкоджень. Некрози – відмирання органічних ділянок тканини, являють собою важливі симптоми пошкоджень при індикації, іноді доволі специфічні. Розрізняють такі некрози [4]:

· точкові та плямисті – відмирання тканин листкової пластинки у вигляді точок або плям;

· міжжилкові некрози – відмирання листкової пластинки між боковими жилками першого порядку, часто при впливі SО2;

· крайові некрози – характерні, чітко відмежовані краї у листків лип, які пошкоджуються кухонною сіллю, що застосовується для танення льоду;

· "риб'ячий скелет" – поєднання міжжилкових і крайових некрозів;

· верхівкові некрози – характерні для однодольних та хвойних темно-бурі, різко відмежовані некрози, кінчиків хвої або верхівок листків;

· некрози оплодня, наприклад після впливу SО2 на сім'ячкові плоди, особливо поблизу квітів;

· при розвитку некрозів спочатку спостерігаються зміни в забарвленні (за дії SО2 найчастіше утворюються брудно-зелені, троксиацетилнітрату – просякнуті водою, кисню – металеві блискучі плями, хлоридів – хлорози) [27, 45, 46].

Окремі автори [30, 44] стверджують, що забруднення повітряного середовища полютантами, призводить до змін у морфології листка деревних рослин, що зазначалось вище – зменшується їх площа, збільшується кількість некротизації. Це пов’язано з тим, що акумуляція в тканинах полютантів призводить до дискоординації регуляторних механізмів, внаслідок чого спостерігається пригнічення росту клітин, тканин і органів. В більшості випадків першопричиною порушень синтезуючих і обмінних процесів токсичними газами є пригнічення синтезу АТФ і зміна активності ферментних систем [10].

С.П. Васфілов [7] вважає, що основними забруднювачами повітря, які негативно впливають на рослини є кислі гази такі як: SO2, NO, HF і HCl. Висока розчинність даних газів у воді призводить до значного зниження концентрації CO2 у водяній фазі апопласта листка відносно концентрації вище зазначених токсикантів. В результаті це може призводити до пониження швидкості фотосинтезу.

Значною мірою на деревні рослини впливають також і викиди автотранспорту. Дослідженнями Т.Я. Головинської [11] було показано, що рівень транспортного забруднення атмосфери впливає на такі морфометричні деревних рослин,