У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
|
|
Магістерська робота - Біоекологічні особливості Betula pendula Roth. в умовах урбанізованого середовища (на прикладі міста Івано-Франківська) 36
із спрямованими донизу (пониклими) тонкими гілками. Має надзвичайно широкий ареал по всій Європі ( від тундри до степу ), зростає у Західному Сибіру, на Алтаї, Кавказі. Утворює чисті насадження насіннєвого походження і входить до складу мішаних посадок разом із осикою, дубом, березою пухнастою, із хвойними породами: сосною, ялиною, кедром. Кора біла, із віком у нижній частині стовбура розтріскується, утворює шар грубої кірки чорного кольору. Пагони зазвичай повислі, іноді дуже довгі, вкриті дрібними залозками. Листки від яйцепобібно-ромбічних до трикутно-яйцевидних, завдовжки до 7 см, із відтягнутою верхівкою із широко клиновидною або майже усіченою основою, по краю подвійногострозубчасті, гладкі, в молодому віці клейкі. Черешки голі, довжиною 2 - 3 см. Цвіте зазвичай під час розпускання листків. Чоловічі та жіночі сережки розділені. Плодушні сережки жовтіють в червні - серпні, вони циліндричні завдовжки 2,5 - 3 см. Криючі лусочки завдовжки і завширшки близько 5 мм, по краю війчасті. Бічні лопаті широкі, тупі, середня маленька яйцевидна. Плоди - горішки із широкими крилами. Сережки розсипаються поступово протягом осені та зими. Береза повисла мало вибаглива до ґрунтів і може зростати на бідних піщаних та кам'янистих ґрунтах і на проточних болотах. Дає великі прирости на теплих супіщаних та легко суглинистих ґрунтах . росте швидко, легко займає спустошені землі (кинуті поля, згарища, лісосіки тощо), є піонером. Під її покривом оселяються більш довговічні хвойні породи, такі як ялина, сосна, котрі після загибелі берези займають пануюче місце. Граничний вік березових насаджень близько 100 - 150 років, але окремі дерева живуть 400 - 500 років. Широко використовується береза у полезахисному лісорозведенні, при обсадці доріг. Непогано зростає у міських скверах та парках [6].
Всі дослідження виконані в умовах in situ синхронно на всій досліджуваній території у осінній період 2009 року. Схематична структура проведеного дослідження представлена на рис. .3. Рис. 2.3. Алгоритм-схема проведеного дослідження У кожному районі та на фоновій території у внутрішньо квартальних насадженнях відбирали по п’ять типових особин виду однієї вікової групи у задовільному санітарному стані [22]. Відбір зразків листя здійснювали в кінці вегетаційного періоду з гілок, розташованих на висоті 1 – 2 м над поверхнею ґрунту (використовували 3 – 5 листок пагона) з підвітряного боку дерева за методикою Г.І. Маргайлик [39]. При відборі проб рослинного матеріалу враховували [48]: · належність дерев до одного виду; · положення листків у кроні (збирати листки необхідно з других гілок знизу, причому передостанні два листки на пагоні); · вік дерев (об'єкти повинні бути приблизно одного віку, який визначали за допомогою вимірювання діаметра стовбура); · розмір листків (листки приблизно одного розміру: в ширину - не більше 6 см, а по довжині 8 см); · рівень пошкодження листків (усі листки повинні бути без видимих уражень, одного кольору, без плям, не ушкоджені комахами); 2.2. Визначення площі листкових пластинок Betula pendula Roth. Визначення площі листкових пластинок дослідних особин деревних рослин здійснювали ваговим методом з модифікацією Л.В. Дорогань із установленням перевідного коефіцієнта який розраховували за формулою [48]: K = Sл / Sкв, де K – перевідний коефіцієнт; Sл – площа листка, см2; Sкв – площа квадрата паперу см2. Встановлення перевідного коефіцієнта базується на порівнянні маси квадрата паперу з масою листка, який має таку ж довжину і ширину. Для цього на міліметровому папері окреслюють прямокутник зі сторонами, рівними довжині і ширині листка. Потім на ньому з максимальною акуратністю обмальовують контур листка. Для визначення площі відбирали по 20 -25 листків з кожного дерева з нижньої частини з південно-східного боку. Далі розрахунки проводили за формулою: Sл = Pл ? Sкв / Pкв, де Sл – площа листка см2; Sкв – площа квадрата паперу см2; Pл – маса листа паперу, мг; Pкв – маса квадрата паперу, мг. Вимірювали довжину та ширину кожного листка. Розрахунок площі проводили за формулою: S = A ? B ? K, де А – довжина листка, см; В – ширина листка, см; К – перевідний коефіцієнт. Повторність дослідів п’ятикратна; статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми Statist. 2.3. Визначення рівня некротичного (дехромаційного) ураження листкової пластинки Відсоток некрозів визначали за загальноприйнятою методикою [22, 48]. Для обчислення відсотка ураженої тканини листка, відібрані листки розпрямляли, вирізали з кальки фігуру, яка за довжиною і шириною відповідала розмірам листка. Кальку зважували, листок обкреслювали по контурах на кальці і вирізали його силует. Цю частину кальки також зважували . Площу листка визначали за формулою:. Sл = Pл ? Sкв / Pкв ,де Sл – площа листка, см2; Pл – маса листа паперу, мг; Sкв – площа квадрата паперу, см2; Pкв – маса квадрата паперу, мг. Застосування кальки зумовлено її прозорістю, що необхідно для подальшої роботи. Контури листка на кальці суміщали із листком і обкреслювали всі пошкоджені зони, вирізали і зважували. Відсоток пошкодженої тканини вираховували за формулою [48]: Sпом. = Sл. ? Pпом. / Pл. ? 100, де Sпом. – відсоток пошкодженої тканини; Pпом – маса пошкоджених тканин листків, мг. 2.4. Визначення величини флуктуючої асиметрії листків берези. Для визначення величини флуктуючої асиметрії вимірюванню піддавали наступні фоліарні показники [18]: · ширина половини листка; · довжина другої від основи листка жилки другого порядку; · віддаль між основою 1-ї та 2-ї жилок 2-го порядку; · віддаль між кінцями 1-ї та 2-ї жилок 2-го порядку; · кут між основною і другою від основи листка жилками 2-го порядку; Значення виміру ознаки з лівого та з правого боку позначали як Хл та Хп. Для кожного листка визначали відносну відмінність у вимірах кожної з 5-ти ознак з обох сторін листка за |