Всі дослідження виконані в умовах in situ синхронно на всій досліджуваній території у осінній період 2009 року. Схематична структура проведеного дослідження представлена на рис. .3.

Рис. 2.3. Алгоритм-схема проведеного дослідження

У кожному районі та на фоновій території у внутрішньо квартальних насадженнях відбирали по п’ять типових особин виду однієї вікової групи у задовільному санітарному стані [22]. Відбір зразків листя здійснювали в кінці вегетаційного періоду з гілок, розташованих на висоті 1 – 2 м над поверхнею ґрунту (використовували 3 – 5 листок пагона) з підвітряного боку дерева за методикою Г.І. Маргайлик [39].

При відборі проб рослинного матеріалу враховували [48]:

· належність дерев до одного виду;

· положення листків у кроні (збирати листки необхідно з других

гілок знизу, причому передостанні два листки на пагоні);

· вік дерев (об'єкти повинні бути приблизно одного віку, який визначали

за допомогою вимірювання діаметра стовбура);

· розмір листків (листки приблизно одного розміру: в

ширину - не більше 6 см, а по довжині 8 см);

· рівень пошкодження листків (усі листки повинні бути без видимих

уражень, одного кольору, без плям, не ушкоджені комахами);

2.2. Визначення площі листкових пластинок Betula pendula Roth.

Визначення площі листкових пластинок дослідних особин деревних рослин здійснювали ваговим методом з модифікацією Л.В. Дорогань із установленням перевідного коефіцієнта який розраховували за формулою [48]:

K = Sл / Sкв, де

K – перевідний коефіцієнт;

Sл – площа листка, см2;

Sкв – площа квадрата паперу см2.

Встановлення перевідного коефіцієнта базується на порівнянні маси квадрата паперу з масою листка, який має таку ж довжину і ширину. Для цього на міліметровому папері окреслюють прямокутник зі сторонами, рівними довжині і ширині листка. Потім на ньому з максимальною акуратністю обмальовують контур листка.

Для визначення площі відбирали по 20 -25 листків з кожного дерева з нижньої частини з південно-східного боку. Далі розрахунки проводили за формулою:

Sл = Pл ? Sкв / Pкв, де

Sл – площа листка см2;

Sкв – площа квадрата паперу см2;

Pл – маса листа паперу, мг;

Pкв – маса квадрата паперу, мг.

Вимірювали довжину та ширину кожного листка. Розрахунок площі проводили за формулою:

S = A ? B ? K, де

А – довжина листка, см;

В – ширина листка, см;

К – перевідний коефіцієнт.

Повторність дослідів п’ятикратна; статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми Statist.

2.3. Визначення рівня некротичного (дехромаційного) ураження листкової пластинки

Відсоток некрозів визначали за загальноприйнятою методикою [22, 48].

Для обчислення відсотка ураженої тканини листка, відібрані листки розпрямляли, вирізали з кальки фігуру, яка за довжиною і шириною відповідала розмірам листка. Кальку зважували, листок обкреслювали по контурах на кальці і вирізали його силует. Цю частину кальки також зважували . Площу листка визначали за формулою:.

Sл = Pл ? Sкв / Pкв ,де

Sл – площа листка, см2;

Pл – маса листа паперу, мг;

Sкв – площа квадрата паперу, см2;

Pкв – маса квадрата паперу, мг.

Застосування кальки зумовлено її прозорістю, що необхідно для подальшої роботи.

Контури листка на кальці суміщали із листком і обкреслювали всі пошкоджені зони, вирізали і зважували. Відсоток пошкодженої тканини вираховували за формулою [48]:

Sпом. = Sл. ? Pпом. / Pл. ? 100, де

Sпом. – відсоток пошкодженої тканини;

Pпом – маса пошкоджених тканин листків, мг.

2.4. Визначення величини флуктуючої асиметрії листків берези.

Для визначення величини флуктуючої асиметрії вимірюванню піддавали наступні фоліарні показники [18]:

· ширина половини листка;

· довжина другої від основи листка жилки другого порядку;

· віддаль між основою 1-ї та 2-ї жилок 2-го порядку;

· віддаль між кінцями 1-ї та 2-ї жилок 2-го порядку;

· кут між основною і другою від основи листка жилками 2-го

порядку;

Значення виміру ознаки з лівого та з правого боку позначали як Хл та Хп. Для кожного листка визначали відносну відмінність у вимірах кожної з 5-ти ознак з обох сторін листка за