Мутагенну активність сумішей атмосферного повітря в індустріальних містах України досліджував А.М. Дуган і співробітники [23]. Результати їх тестування доводять, що вираженість ефектів підвищеної небезпеки залежить від якісного складу атмосферних полютантів.

Для просторової характеристики сукупного впливу мутагенів різної етіології використовується поняття «мутагенний фон» і розробляються основні критерії регіонального картування за цим показником. Головна увага звертається на розповсюдженість мутагенного впливу, його тривалість і вираженість мутагенних ефектів. На основі останнього критерію стан території може бути охарактеризований як сприятливий, конфліктний, критичний чи небезпечний [136, 47].

Розвиток цієї ідеї має місце в працях А.І. Горової і співавторів [17], які пропонують свій методологічний підхід щодо оцінки мутагенного фону й генетичного ризику для біоти при дії мутагенних екологічних факторів. Вони вважають, що ідеальною системою еколого-генетичного моніторингу могла би стати практика виявлення всіх типів мутацій в організмів на різних рівнях організації. Пошук і застосування різнорівневих біомоніторів із наступною екстраполяцією отриманих результатів на популяційні процеси визначається як найбільш перспективний напрям у системі біомоніторингу. Мутагенний фон згаданими авторами встановлюється за значенням інтегрального показника ушкодженості біоіндикаторів, який враховує часткові показники генних, хромосомних і функціональних порушень. Виходячи із цього параметра за спеціальною шкалою можна оцінити мутагенний фон і стан генофонду як сприятливий, насторожуючий, конфліктний, загрозливий, критичний чи небезпечний. Запропонований метод покладений в основу уніфікованої оціночної шкали, що характеризує стан об’єктів довкілля за токсико-мутагенним фоном [17].

Проаналізовані нами літературні джерела засвідчують, що на сьогоднішній день існує об’єктивна необхідність створення системи біоіндикаторів і біомаркерів для визначення інтенсивності мутагенного фону на урбанізованих територіях. Особливо цікавою є дана проблема для урбопромислових комплексів і малих міст Прикарпаття, у межах яких екогенетичний моніторинг, за винятком окремих фрагментарних досліджень, не проводився й став предметом наших досліджень.

Розділ 2

Екологічні аспекти діяльності

ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Техногенне забруднення – це сума процесів, які спричинюють перерозподіл хімічних елементів у довкіллі, що призводить до глибоких змін якісного та кількісного складу атмосферного повітря та значної шкоди біотичній складовій екологічних систем [2, 58].

На території Івано-Франківської області сформувались природно-територіальні комплекси з різним ступенем антропогенізації, серед яких помітне місце займають промислово-міські: Івано-Франківський, Калуський, Бурштинський, Надвірнянський, Коломийський [22, 26, 58].

За оцінками фахівців одним з найпотужніших забруднювачів навколишнього природного середовища на Прикарпатті є ВАТ «Івано-Франківськцемент» ( Рис. 2.1) [30].

Рис. 2.1. Вигляд ВАТ «Івано-Франківськцемент» з супутника [73]

Це потужне багатогалузеве підприємство, що виготовляє понад 300 найменувань продукції. Підприємство являє собою складний виробничий організм, у структуру якого входить колишній завод залізобетонних виробів і радгосп «Ямницький». Площа ВАТ «Івано-Франківськцемент» (без орендованих для сільськогосподарського виробництва земель) складає близько 200 га. Розгалужена сітка під’їзних залізничних колій складає поад 8 км, автодоріг – 14 км. Воно спеціалізується на виготовленні будівельних матеріалів – цементу, азбесту, шиферу тощо [26].

Підприємство працює круглорічно з безперервним циклом виробництва. Основним видом діяльності є виробництво будівельної продукції такої як портланд- та шлакопортландцементи, азбестоцементні вироби, матеріали, карбонатні породи, збірний залізобетон, будівельний та медичний гіпс, гіпсові медичні бинти, шиферні листи тощо. ВАТ «Івано-Франківськцемент» є найбільшим на Україні виробником азбоцементних труб та шиферу [30].

Дане підприємство знаходиться в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області на віддалі 7 км від обласного центру (м. Івано-Франківська) в центрі умовного півкола з відстанню 150 км до кордону з Польщею, 200 км – до словацького та угорського кордонів, 150 км – до румунського та молдовського [26].

ВАТ «Івано-Франківськцемент» спричинює забруднення атмосферного повітря та води. Основними забруднювачами, що містяться у викидах підприємства є:

§ речовини у вигляді суспендованих твердих часток (пил);

§ оксиди нітрогену (NxOx);

§ діоксид сульфуру (SO2);

§ диоксид та монооксид карбону (СО2 та СО).

Виробництво цементу й інших в’язких стінових матеріалів, азбестоцементних виробів, будівельної кераміки, тепло- і звукоізоляційних матеріалів, будівельного і технічного скла супроводжується викидами в атмосферу пилу і завислих речовин (57,1% від сумарного викиду), оксидів карбону (21,4%), сірчистого ангідриду (10,8%) і оксидів нітрогену (9%). Крім того у викидах присутні сірководень (0,03%), формальдегід (0,02%), толуол (0,02%), бензол (0,01%), п’ятиоксид ванадію (0,01%), ксилол (0,01%). Зазначені сполуки володіють значним біотоксичним і мутагенним ефектом, зокрема [13].

Виробництво цементу включає два ступені: перший – одержання клінкеру, другий – доведення клінкеру до порошкоподібного стану з додаванням до нього гіпсу або інших добавок.

Джерелами забруднення повітря є:

§ дробилки і подрібнювачі;

§ місця розвантаження вантажівок;

§ силоси;

§ млини грубого помолу і сушарки;

§ цементний сепаратор;

§ ділянка пакетування;

§ установки охолодження клінкеру;

§ охолоджувач клінкеру;

§ обпалювальна піч.

До складу клінкеру входять: оксид кальцію (CaO), кремнезем (SiO2), глинозем (Al2O3), оксиди феруму (Fe2O3), магнію (MgO), титану (TiO2), фосфору (P2O5), аліт (C3S), беліт (C2S), трьох кальцієвий алюмінат (Ca3Al2) і алюмоферит (C4AlFe). Ці речовини в процесі мокрої газо очистки потрапляють до складу стічних вод [62].

У атмосферу викидається пил і продукти згоряння, що містять NxOx і SO2 в кількостях, які визначаються видом палива і особливостями процесів випалювання, які використовуються в кожному конкретному технологічному прцесі.

SO2 – безбарвний газ з гострим запахом. При концентрації до 20-30 мг/м3 подразнює слизові оболонки ока і рота. Також SO2 володіє наркотичною дією і викликає головний біль, коньюктивіти, бронхіти і пневмонію. Відзначається значною фітотоксичністю.

NxOx – газ жовтого кольору. Отруєння ним починається з легкого кашлю, потім з’являються головний біль і блювота. Викликає токсикоз, фіброзні бронхіти, запалення верхніх дихальних шляхів, руйнування зубної емалі, серцеву недостатність. Експериментально доведеною є гаметоцидна дія кислих газів на рослини.

Пил цементу