Первинні викиди, які виникають при виробництві цементу, це – аерозолі, які містять продукти згоряння палива, що використовується при розігріванні печі і в операціях сушіння, включаючи оксиди нітрогену і сульфуру.

Викид цементного пилу на заводах по виробництву цементу відбувається через нещільність в конвеєрній системі та з отворів бункерів. Величина виносу пилу змінюється в широких межах на різних заводах залежно від герметичності конвеєрів, бункерів і операцій вантаження. Середня величина виносу пилу складає приблизно 0,045 кг/т виробленого цементу. Хімічний склад викидів в атмосферу приблизно відповідає складу сировинних матеріалів [62].

Розділ 3

Матеріали й методи дослідження

3.1. Загальна характеристика території, матеріалів та методів дослідження.

Дослідження проводились у весняні періоди 2009-2010 рр у 10-кілометровій зоні впливу ВАТ «Івано-Франківськцемент», що знаходиться в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Тисменицький район розташований в самому центрі Івано-Франківщини навколо обласного центру, на Півночі межує з Галицьким районом, на Півдні – з Коломийським і Надвірнянським; з Тлумацьким – на сході, Богородчанським – на Південному заході. На північному сході є невелика смуга межі з Тернопільською областю [52] (Рис. 3.1).

Рис. 3.1. Карта-схема розташування території дослідження

Район локалізований в межах Східноєвропейської платформи (на Волино-Подільському) плато. Рельєф місцевості – горбистий, порізаний глибокими долинами річок. Найвища точка району знаходиться на рівні 435 м. н р.м. Переважаючий тип ґрунту – дерново-підзолистий [52].

Клімат району – помірно-континентальний. Середня температура липня сягає позначки +18° С, січня – -5° С.Середня річна кількість опадів складає 600-800 мм. Сніговий покрив – нестійкий (40-78 днів) [26].

На території району чергуються луги і широколистяні ліси, які мають, в основному, два яруси. Перший ярус переважно утворений ясенем, явором, кленом, а другий – дубом, грабом, липою, березою, черемхою, черешнею [52].

Поля високого і низького тисків визначають вітровий режим території, а відповідно, розподіл аерополютантів від джерела емісії [53] (Рис. 3.2).

Рис. 3.2. Основні напрямки переважаючих вітрів у зоні впливу ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Взимку характерними є західні і північно-західні вітри, зрідка – холодні східні. У літній період трапляються вітри південних напрямів. Вітрові потоки переважно слабкі, швидкість практично не перевищує 5 м/с улітку, а взимку складає 6-10 м/с [52].

Для здійснення оцінки гаметоцидного впливу викидів ВАТ «Івано-Франківськцемент» на деревні рослини обрано мережу моніторингових ділянок, різновіддалених від джерела емісії (Рис. 3.3).

Рис. 3.3. Карта-схема розташування моніторингових ділянок із зазначенням віддалі до джерела емісії

Аналізували вплив комплексу факторів на чоловічий гаметофіт деревних рослин зелених насаджень сіл Ямниця, Угринів, Павлівка, Вікторів і Підлужжя, а також на території промислової площадки ВАТ «Івано-Франківськцемент». В якості фонової обрано умовно чисту територію, близьку за природно-кліматичним умовами, але таку, що знаходиться поза зоною впливу ВАТ «Івано-Франківськцемент», а саме – селище Рожнятів Івано-Франківської області [57].

Гаметоцидний вплив викидів цементного виробництва оцінювали за реакцією пилку деревних рослин, представлених у достатній кількості насадженнями близькими за віком та санітарним станом: верба козяча (Salix caprea L.), тополя пірамідальна (Populus pyramidalis Roz.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill) та береза повисла (Betula pendula Roth). Визначення видів проводили за «Определителем высших растений Украины» [48]. Визначали стерильність, життєздатність та морфологічну різноякісність пилку. Всі дослідження виконані в умовах in situ синхронно на всій досліджуваній території

3.2. Біоекологічна характеристика видів-біоіндикаторів.

Береза повисла – (Відділ – Magnoliophyta; Клас – Dicotyledones; Підклас – Hamamelididae; Порядок – Fagales; Родина – Betulaceae; підродина – Betuloidae; рід – Betula; вид - Betula pendula Roth) – дерево заввишки 20 - 30 м із стовбуром 60 - 80 см в діаметрі із розлогою або яйцеподібною кроною часто із спрямованими донизу (пониклими) тонкими гілками (Рис. 3.4 а, б, в) [71].

Рис. 3. 4. Морфологічні особливості B. pendula | Листки від яйцепобібно-ромбічних до трикутно-яйцевидних, завдовжки до 7 см, із відтягнутою верхівкою із широко клиновидною або майже усіченою основою, по краю подвійногострозубчасті, гладкі, в молодому віці клейкі. Черешки голі, довжиною 2 - 3 см (Рис. 3.4.б). Цвіте зазвичай під час розпускання листків. Чоловічі та жіночі сережки розділені (Рис. 3.4.в). Плодушні сережки жовтіють в червні - серпні, вони циліндричні завдовжки 2,5 - 3 см.

Має надзвичайно широкий ареал по всій Європі (від тундри до степу), зростає у Західному Сибіру, на Алтаї, Кавказі. Утворює чисті насадження насіннєвого походження і входить до складу мішаних посадок разом із осикою, дубом, березою пухнастою, із хвойними породами: сосною, ялиною, кедром. Кора біла, із віком у нижній частині стовбура розтріскується, утворює шар грубої кірки чорного кольору.

Пагони зазвичай повислі (Рис. 3.4.а – 1), іноді дуже довгі, вкриті дрібними залозками («бородавками») (Рис. 3.4.а – 2).

Криючі лусочки завдовжки і завширшки близько 5 мм, по краю війчасті. Бічні лопаті широкі, тупі, середня маленька яйцевидна. Плоди - горішки із широкими крилами. Сережки розсипаються поступово протягом осені та зими. Береза повисла мало вибаглива до ґрунтів і може зростати на бідних піщаних та кам'янистих ґрунтах і на проточних болотах. Дає великі прирости на теплих супіщаних та легко суглинистих ґрунтах . росте швидко, легко займає спустошені землі (кинуті поля, згарища, лісосіки тощо), є піонером. Під її покривом оселяються більш довговічні хвойні породи, такі як ялина, сосна, котрі після загибелі берези займають пануюче місце. Граничний вік березових насаджень близько 100 - 150 років, але окремі дерева живуть 400 - 500 років. Широко використовується береза у полезахисному лісорозведенні, при обсадці доріг. Непогано зростає у