Липа дрібнолиста (Відділ – Magnoliophyta; Клас – Dicotyledones; Порядок – Malvales; Родина – Tiliaceae; рід – Tilia; вид – Tilia cordata Mill) – дерево заввишки 20 - 30 м із широким ареалом лісовій та лісостеповій зонах Європи, Кавказу, Криму, Уралу та Західного Сибіру, зустрічається також в Малій Азії та Ірані. Часто є супутником дубу, ялини, зростаючи під їх покривом в ІІ ярусі. Крона шатроподібна, верхні гілки спрямовані вгору, нижні – звисають. Кора темно-сіра із червонуватим відтінком, до 30 - 40 років буріє і набуває глибоких борозен. Пагони зазвичай повислі, іноді дуже довгі, вкриті дрібними залозками (Рис. 3.5 а).

Рис. 3.2. Морфологічні особливості T. cordata [71]

Бруньки косо яйцеподібні, голі, із війчастими лусочками (Рис. 3.5. а – 1-2). Листки серцеподібні, з доволі дрібними округлими вгору притиснутими зубцями без яскраво вираженої гостроконечної верхівки, згори темно-зелені, голі, знизу матові з борознами рудуватих волосків по кутках жилок (Рис. 3.5. б – 1-2).

Квіти дрібні, жовто-білі, зібрані по 5 - 7 шт. Вони ароматні та медоносні. Цвіте в кінці червня - липні, плоди достигають в серпні – вересні (Рис. 3.6.) [72].

Рис. 3.6. Будова квітки T. cordata [71]

Плоди – горішки, кулеподібні або злегка видовжені, діаметром 0,5 - 0,7 см, тонкостінні, містять олію, що нагадує за смаком мигдальну або персикову. Зимостійкий вид, в спеку і літню посуху скидає листя. Добре покращує ґрунти (листки багаті на вапно, перешкоджають утворенню грубого гумусу). Довговічна порода. Дерева живуть до 300 - 400 років. Деревина м'яка, добре обробляється. Володіє значною тіневитривалістю, морозостійка. Чутлива до посухи і у посушливі періоди сильно знижує приріст. Вітростійка. Не володіє високою газостійкістю і зимостійкістю, проте задовільно росте у промислових районах. Широко розповсюджена в озелененні майже по всій Європі та в Західному Сибіру. Добре переносить стрижку, тому в містах і парках кронам надають різноманітної форми [10].

Тополя пірамідальна (Відділ – Magnoliophyta; Клас – Dicotyledones; Порядок – Salicales; Родина – Salicaceae; рід – Populus; вид – Populus pyramidalis Roz.) – високе дерево (15-30 м) з вузькопірамідальною компактною кроною. Листки дрібніші, ніж в осокора, широкотрикутні, загострені, сидять на червонуватих черешках, здебільшого поширені чоловічі екземпляри, а з маточковими квітками трапляються дуже рідко (Рис. 3.7). Культивують по всій Україні [71].

Рис. 3.7. Морфологічні особливості

P. pyramidalis [72] | Світлолюби вий вид, який погано переносить затінення. Вологолюб. Надає перевагу вологим грунтам, проте таким, на яких не спостерігається застій води. Добре росте на чорноземах і навіть засолених ґрунтах при достатньому вмісті вологи. Стійка до сухості повітря.

Тополя пірамідальна добре переносить міські умови такі як, запиленість, задимленість, переущільнення ґрунтів, асфальтне покриття субстрату, проте відзначається значною чутливістю репродуктивних структур, насамперед чоловічого гаметофіту [10].

Батьківщиною тополі пірамідальної вважають Афганістан, Малу Азію, Гімалаї. У зимові періоди цьому виду значної шкоди завдають морози. Відзначається вираженими фітомеліоративними властивостями [72].

Верба козяча (Відділ – Magnoliophyta; Клас – Dicotyledones; Порядок – Salicales; Родина – Salicaceae; рід – Salix; вид – Salix caprea L.) – невисоке деревце (5-10 м заввишки) з гладкою зеленувато-сірою корою. Річні пагони – зеленувато-сірі або жовтувато-бурі, злегка опушені (Рис. .8 а – 1). Квіткові бруньки – великі яйцевидні, 7-15 мм завдовжки і 3-6 мм завширшки, червонуваті чи каштанові, голі, з чашкоподібною верхівкою. Вегетативні брунь – менші за розміром (довжино 3-6 мм) (Рис. .8 а – 2). Листковий рубець з 3-ома слідами. Деревина під корою червонувата, без валиків (на відміну від верба попелястої) [71].

Листки – яйцевидні чи еліптичні (6-18 см завдовжки, 4-8 см завширшки) з дуже виступаючими жилками (Рис. .8 б – 1-2).

Рис. 3.8. Морфологічні особливості S. caprea[71]

Квіти – сережки з 2-3-ома лусковидними листками. Розпускаються з генеративних бруньок до початку росту листків. Чоловічі квітки – округлі жовті і пухнасті (Рис. .5 б – 3); жіночі – подовгуваті, зеленувато-сірі (Рис. .8 б – 4) [71].

Росте в листяних і мішаних лісах. Цвіте у березні - травні. Характеризується широким ареалом поширення (поширена аж до полярного круга, а в горах – аж до альпійського поясу). Росте швидко. Морозостійка [10].

Невибаглива до трофності і вологості ґрунту, проте надає перевагу свіжим, багатим на поживні речовини ґрунтам [72].

Габітус дерева мінливий і визначається впливом абіотичних факторів (вологість, рівень освітленості тощо).

3.3. Аналіз стерильності та життєздатності чоловічого гаметофіту, морфометрія пилкових зерен деревних рослин

З метою виявлення гаметоцидного ефекту урботехногенних факторів середовища досліджували стерильність чоловічого гаметофіту деревних рослин-індикаторів. Пилок деревних рослин відбирали з квіткових суцвіть у період цвітіння з підвітряного боку дерева з нижнього ярусу крони з гілок одного порядку галуження за стандартною методикою [31].

Квіткові суцвіття фіксували в суміші Кларка (етиловий спирт : оцтова кислота = 3:1) при температурі 0 – 4°С протягом 24 годин і переносили у 80% етанол для зберігання. Кількість фертильних і стерильних пилкових зерен визначали на тимчасових давлених препаратах за йодним методом [200], що ґрунтується на визначенні крохмалю в складі пилкових зерен за допомогою йодної реакції, оскільки стерильні і фертильні пилкові зерна відрізняються за його вмістом.

Йодний розчин готували за рецептом Грама: 2 г йодистого калію розчиняли у 5 мл дистильованої води, а згодом додавали 1 г металічного йоду. Розчин доводили у колбі до 300 мл [50].

Стерильність встановлювали на тимчасових давлених препаратах. Переглядали по 600 – 1000 зерен від однієї особини кожного виду або 3000 – 5000 на досліджувану ділянку.

Життєздатність пилку оцінювали шляхом пророщення на