Як уже зазначалось, зручним способом представлення даних щодо народжуваності та смертності особин в популяції на різних стадіях розвитку є складання таблиць виживання та вікових таблиць плодючості.

Таблиці виживання і вікові таблиці плодючості називають також когортними (чи “динамічними”, “горизонтальними”), тому що в них прослідкована історія існування однієї єдиної когорти особин від моменту появи її на світ до моменту загибелі останнього індивіда. Взагалі, когортою називають групу особин, які народились й проіснували протягом якогось невеликого проміжку часу.

При побудові таблиць виживання необхідно враховувати, який тип життєвого циклу характерний для організмів, для популяції яких складається дана когортна таблиця виживання [41].

Як відомо, майже всі організми упродовж свого життєвого циклу проходять через цілий ряд послідовних стадій. Слід зазначити, що такі організми можуть мати відмінності і, перебуваючи на одній стадії свого розвитку, (наприклад, відрізнятись за розмірами чи пропорціями тіла), проте на різних стадіях життєвого циклу особини підлягають впливу різних факторів, в тому числі і факторів антропогенного походження. Тому ці стадії необхідно виділяти і окремо підходити до кожної з них, що є особливо важливим при проведенні біоіндикаційних досліджень [20].

Особливості життєвого циклу організму в значній мірі відображають закономірності народжуваності, смертності і росту, на які, в свою чергу, істотний вплив можуть спричиняти різні фактори довкілля, включаючи ті, що є наслідком антропогенного пресингу на навколишнє природне середовище.

Взагалі, виділяють виділяють 5 типів життєвих циклів організмів:

q організми з безперервним багатократним розмноженням;

q організми з багатократним розмноженням і поколіннями, що перекриваються;

q організми з безперервним однократним розмноженням;

q організми з однократним розмноженням з поколіннями, що перекриваються;

q однорічники:

§ однорічники з однократним розмноженням;

§ однорічники з багатократним розмноженням;

§ ефимери з однократним розмноженням [5].

В ряді випадків статистичні таблиці виживання дозволяють намалювати криві виживання. Такі криві відображають зміну чисельності групи особин, що з’явились на світ (народились, вилупились) в один і той самий час. Таку криву можна вважати також і графіком, що показує ймовірність того, що типова новонароджена особина доживе до того чи іншого віку. Криві виживання будуються в напівлогарифмічному масштабі і є дуже інформативними, оскільки відображають загальний характер смертності в популяції. Крива виживання будується на графіку, де на вісь ОY відкладається кількість особин, що дожили до початку відповідної стадії, а на ОХ – інтервал часу [41].

Криві виживання поділяють на загальних типи, показані на рис.1.3:

Y

I

ІІ

ІІІ

IV

X

Рис.1.3. Типи кривих виживання організмів різних видів

Для дрозофіли характерний І тип, виражений експоненціальною кривою, яка означає, що у цього виду організмів смертність майже до кінця життєвого циклу залишається низькою, і різко зростає на останньому етапі.

ІІ тип (ступінчастий) кривої виживання характерний для видів, у яких виживаність сильно варіює на останніх стадіях життєвого циклу, як це часто буває у комах із повним перетворенням, наприклад у метеликів.

До ІІІ типу відносяться криві виживання для тих видів, у яких середня виживаність для кожної вікової групи є майже однаковою, так що криві виживання в напівлогарифмічному масштабі наближаються до діагоналей.

IV тип - сильно увігнута крива виживання, яка реалізовується у тому випадку, якщо смертність висока на ранніх етапах розвитку [20].

Дрозофіла належить до організмів з неперекривним циклом розвитку. Тобто, кожна особина даного виду, що входить в склад популяції бере участь в розмноженні, проте ще до настання нового періоду розмноження – гине. Перекривання поколінь можливе лише під час і одразу після розмноження, коли дорослі особини, що розмножуються співіснують зі своїм новонародженим потомством [21].

Прикладом когортної таблиці виживання може бути таблиця, складена вперше М. Річардсом і Р. Уолоффом для представника саранчевих – кобилки Chorthippus brunneus, широко поширеної в Європі (додаток Б). Кобилка є прикладом організму з однорічним життєвим циклом, для якого так само, як і для дрозофіли, характерним є неперекривання поколінь в життєвому циклі, тому на практиці майже аналогічну таблицю можна будувати також і для дрозофіли, вибраної нами в якості об’єкта дослідження [41].

В першому стовпчику когортної таблиці виживання перелічені і пронумеровані всі виділені стадії життєвого циклу. В другому – (ах), вказуються головні з отриманих Річардсом і Уолоффом вихідних даних: загальна чисельність популяції на кожній з вікових стадій. Його очолює значення l0, рівне 1,000; усі наступні значення lx отримані в результаті аналогічного перетворення. Кожне із значень lx краще всього інтерпретувати як частину когорти, що дожила до початку відповідної вікової стадії.

Щоб скласти більш конкретне уявлення про смертність, в окремому стовпчику вказуються величини dx, що показують, яка частина когорти гине протягом кожної із стадій. Розраховуються також і постадійні коефіцієнти смертності - (qx). Варто відмітити, що кожне з qx можна інтерпретувати як “середній шанс”, тобто вірогідність того, що протягом відповідної стадії особина загине. Відповідно, qx – це те ж, що і (1-px), де через px позначена вірогідність виживання на тій чи іншій стадії. Тобто, доля особин, що вижили, і тих, що загинули, в сумі має давати 1.

Перевага dx полягає в тому, що їх значення можна додавати. Недолік же їх полягає в тому, що окремі значення dx, взяті самі по собі, не дають ніякого уявлення про інтенсивність чи дійсну роль смертності на відповідній віковій стадії. Причина цьому полягає в наступному: чим більше особин, тим більше їх може померти і тим більшим, відповідно, можуть бути значення dx. З другого боку, значення qx – це хороший показник інтенсивності смертності. У значень qx є також