Реферат

на тему:

«Біологія порожнини рота»

У порожнині рота міститься найбільша кількість видів мікроорганізмів порівняно з іншими порожнинами організму людини, включаючи шлунково-кишковий тракт. За даними різних авторів кількість видів бактерій, включаючи анаеробні, коки - міститься від 100 до 160.

Резидентна (постійна) мікрофлора порожнини рота утворює досить складну і стабільну екосистему, видовий склад якої практично не змінюється протягом життя людини.

На формування екосистеми порожнини рота істотний вплив справляють конкретні фізіологічні особливості хазяїна в цілому і особливо порожнини рота — такі як морфологічна будова порожнини рота, склад і антибактерійні влстивості слини, інтенсивність її утворення, характер харчування, наявність шкідливих звичок, спадковість і т.д.

За даними різних авторів, кількість бактерій у слині коливається від 43 млн. до 5,5 млрд. на 1 мл, тобто в середньому становить 750 млн. на 1 мл. Мікробна концентрація у бляшках та (гінгівальній) борозні майже у 100 разів вища — приблизно *(К) млрд. клітин на 1 г проби (у якій близько 80% води).

Бактерії, які перебувають у порожнині рота як резиденти, уеримуються в ній завдяки адгезії зі структурами порожнини рота або іншими мікроорганізмами чи в результаті механічної ретенції.

Адгезія може бути наслідком синтезу мікробом позаклітинних полімерів, таких як декстрин. Інша можливість адгезії — специфічна взаємодія між поверхневими шарами мікроорганізмів різних видів. Природа такої Адгезії та її детермінанти невідомі. Мікроорганізми, які не мають адгезивних структур, можуть затримуватись у порожнині рота ме-ханічно — в проміжках між зубами, в гінгівальній борозні і т.п. Наприклад, малий коефіцієнт (адгезія) лактобактерій до поверхні зуба може свідчити про те, що їх присутність у каріозних порожнинах є результатом механічної затримки. На кількісний склад мікрофлори порожнини рота справляють пилив такі чинники, як вік, стать, дієта тощо.

Субстратами живлення мікробної флори можуть бути амінокислоти і протеїни слини. Деякі (бактерії отримують ряд метаболітів від інших бактерій, наприклад, мурашина та молочна кислоти, продуковані бактеріями, можуть бути і джерелом енергії для Уеііопеііа аіеаіеьсет.

Виражений вплив на кількісне, а деякою мірою і видове представництво мікроорганізмів справляють гігієнічні заходи (прийом Фруктів, полоскання рота після їди і т.п.); при недотриманні правил гігієни порожнини рота різко збільшується кількість бактерій, особливо анаеробів та гнійних бактерій. Кількість мікроорганізмів у порожнині рота змінюється протягом доби, при цьому керівну роль відіграє продукція слини, яка кількісно знижується у нічний час. Втрата зубів також приводить до зменшення чисельності мікробної флори. Існують також фактори, які викликають тимчасові або постійні зміни вмісту окремих представників флори, а саме: вживання антибіотиків, зміна дієти, ліквідація усіх каріозних уражень зубів та видалення зруйнованих зубів. Кожний антибіотик впливає на певні групи мікробів, в результаті чого виникає дисбактеріоз. Дієта із високим вмістом білка сприяє збільшенню кількості факультативних грампозитивних паличок більше, ніж у два рази. Багато бактерій мають певну потребу у вітамінах, тому зміна їх надходження викликає зміну складу мікрофлори. На склад і кількість мікрофлори, безперечно, впливають також різні соматичні захворювання, проте це питання вивчене недостатньо. Наприклад, С.аіЬіат набагато частіше зустрічається у хворих на діабет (80%), ніж у здорових (50%). Багато дослідників зазначають збільшення кількості лактобацил при виникненні карієсу та значне зменшення її після лікування. Показано, що дріжджі, лактобацили та спірохети зникають або їх кількість значно зменшується при повній втраті зубів, а вміст.

Протягом перших двох тижнів після вста- новлення протезів зберігається високий рівень стрептококів, у той час як кількість лактобацил і дріжджів значно зменшується; через 3-5 тижнів вміст лактобацил і дріжджів підвищується, а рівень стрептококів знижується до початкового. Кількість стрептококів у всі періоди життя значно не змінюється. У розвитку карієсу зубів вирішальна роль належить взаємодії зовнішніх чинників, таких, як мікроорганізми, фізичні та хімічні впливи, і системних факторів, із яких основне значення має спадковість, діяльність імунної та ендокринної систем.

Численні дослідження карієсогенної активності мікроорганізмів, незважаючи на суперечливість результатів, дозволяють зробити ряд висновків (Олійник І.І., 1991).

1. У дослідах на гнотобіонтних тваринах показано, що вирішальним фактором розвитку експериментального карієсу можуть бути мікроорганізми.

2. Головною умовою розвитку каріозного процесу може бути утворення зубної бляшки, що забезпечує місцеву демінералізуючу та протеолітичну дію мікробної флори, яка населяє зубну бляшку.

3. Виділені від тварин штами 5іг.тиіап8, які часто зустрічаються у складі зубних бляшок, є також високо карієсогенними для гнотобіонтних тварин за певних експериментальних умов.

4. Епідеміологічні дослідження карієсу у людей вказують на можливість зв'язку між наявністю Зіг.тиіапз у порожнині рота і ступенем каріозного ураження. Не було отримано переконливих свідчень кореляції між колонізацією 5іг.тиіап8 на певних поверхнях зубів і частотою ураження цих ділянок карієсом. *

6. Місцеву демінералізуючу активність мікроорганізмів стосовно емалі зуба пов'язують із здатністю деяких їх видів трансформувати цукри (особливо цукрозу), які надходять до порожнини рота, у високополімерні глюкани (декстрани і левани), що мають властивість приклеюватись до щільних тканин (емаль зуба). Цей висновок має значення тому, що він не лише відбиває можливий механізм * .каріозного ураження, але також вказує на велике значення дієти.

Література

1. О.І.Марченко, Р.В.Казакова, Є.Н.Дичко, М.М.Рожко, Н.О.Гевкалюк

«ЗАХВОРЮВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА У ДІТЕЙ» Івано-Франківськ 2004.

2. Виноградова Т.Ф «Атлас по стоматологіческім заболеваніям у детей» Москва 2007

3. Данилевський М.Ф «Терапевтична стоматологія» Київ 2006

4. Ресурси Інтернету.