Карбон. На древніх метаморфічних породах місцями залягає 50-100 метрова товща темнокольорових порід, представлених тонким переверстуванням дрібнозернистих пісковиків, вапняків та глинистих сланців, переповнених графітизованими рослинними рештками.

На території Передкарпаття відклади палеозою розкриті свердловинами тільки в Зовнішній зоні прогину [5].

Крейдові відклади виявлені морськими платформеними і геосинклінальними фаціями.

У межах поширення платформених фацій у розрізі крейди виділяються відклади верхнього альбу, сеноману, турону і сенону.

У кінці пізньокрейдового часу почалася перебудова флішового басейну, в результаті чого значно змінились умови осадко накопичення. У розрізі потужного і фаціально мінливого палеогенового флішу виділяється нижній комплекс, який об’єднує пісковикові і ритмічні строкаті та зеленувато-сірі породи палеоцену і еоцену.

В кінці олігену неосинклінальна область Карпат піднялася і стала сушею. Вузькі неглибокі морські водойми збереглися з обох боків дещо піднятої території у межах Передкарпатського і Закарпатського неогенових прогинів, де в міоцені сформувалися потужні моласові відклади.

Найбільш древня ланка міоценових відкладів – потужний комплекс соленосних порід воротищенської світи, які в районі Болехова – Рожнятова – Солотвино діляться на три підсвіти: нижньоворотищеньку, загірську і верхньоворотищенську [5].

2.3. Геоморфологія

Рельєф гірської частини Івано-Франківської області належить до складчастих гір низької і середньої висоти. Більша частина гірської споруди має так звану складчасто-покривну будову, характерними рисами якої є інтенсивна зім’ятість порід майже в ізоклінальні складки, що посунуті одна на одну. Величина насуву досягає 18-20 км.

Складчасто-покривна будова покладає свій відбиток на геоморфологію усіх горганських хребтів, а саме вона зумовлює їх асиметрію. Всі горганські хребти мають круті схили, які відповідають підгорнутим крилам складок.

Стиснутість зумовлює і другу рису горганських хребтів – незначну ширину долин, які заклались між скибами, їх звуженість. Там, де в складі скиб виступають м’які породи, які легко піддаються процесам денатурації, з’явилися досить широкі долини.

У деяких місцях ці смуги м’яких значно розширились і в них утворилися досить великі улоговини, або дещо дошкоподібні, до яких і належить Осмолодська улоговина [5].

2.4. Водні ресурси

Водні ресурси України формуються внутрішніми і морськими водами. Ріки мають змішаний тип живлення: влітку – дощові, навесні – снігові, а взимку – переважно підземними водами.

Ріки гірських районів живляться дощовими і сніговими водами.

Однією з найбільших річок, які зароджуються у Горганах, є Лімниця. Вона є основним водним ресурсом флори Осмолодського лісництва.

Річка Лімниця є другою карпатською притокою Дністра. Вона стікає з північних схилів г.Буштул. Витоки її починаються на висоті близько 1150 м. Довжина річки становить 122 м. За довжиною – це найбільша ріка з карпатських притоків Дністра після Стрия.

Площа водозбору становить 1430 км2, а густота річкової сітки басейну – 1,2 км2. Верхів’я Лімниці розташоване в односу з найвищих районів Горган хр.Яйце-Молода (1600-1752 м). Тут вона має сильно розгалужену мережу протоків – Молода, Мшана, Дарів, Петрос та інші.

Найбільш верхнім населеним пунктом долини Лімниці є село Осмолода (717 м), яке розташоване біля місця впадіння в річку притоки Осмолоди. До села Ясеня Лімниця тече в північно-східному напрямку, тобто впоперек Карпатських хребтів. Тут в районі Осмолоді її долина порівняно вузька, береги обривисті, покриті лісами. У районі с.Ясеня правий берег річки невисокий.

Нижче від села Ясеня повертає на північ, і в такому напрямку тече до виходу її Передкарпаття біля села Рожнятів.

Загальний нахил річки становить 9,5 м/км. Внаслідок такого великого нахилу течія ріки Лімниці має велику швидкість – до 1,5 м/сек і більше [5].

Лімниця збирає води з найвищих гір, де річна сума атмосферних опадів понад 1000 мм, тому вона відрізняється багатоводністю, як влітку від великих дощів, так і навесні від танення снігу. Середній багаторічний модуль стоку ріки становить близько 10 л/сек з 1 км2. Середня багаторічна витрата води – 24,1 м3/сек.

Лімниця і її притоки сформували гірську поверхню. Багато сотень тисяч років тому котила вона свої води поверх невисоких пологосхилих плато, що подекуди оточують її русло. Тепер на рівня 100-120 м вище сучасного дна ріки виявлені залишки обширної колись річкової тераси, що сформована несортованим, обкатаним потоками води матеріалом – вулканами, піском [33].

2.5. Особливості грунтового покриву

Досліджувана територія характеризується буроземами. Утворились ці грунти в умовах гірського рельєфу на схилах різної експозиції. Особливістю материнських порід цих грунтів є їх незначна глибина. Сформувались буроземи під ялиновими, ялицевими та буковими лісами. Це основний вид карпатських грунтів.

За механічним складом ці грунти легко- та середньоглинисті. Буроземи багаті на перегній під буковими лісами, де його кількість досягає 10-15 %. Своєрідний грунтовий склад гумусу: світлозабарвлених рухомих фульвокислот є в два рази більше, ніж гумінових, що значною мірою зумовлює властивості та колір цих грунтів.

Грунти слабо забезпечені поживними речовинами, особливо фосфором і азотом.

Орні землі на цих грунтах малопродуктивні мають розпорошену структуру з включенням жорстви і каміння, схильні до запливання і утворення кірки під час висихання. Зате вони відзначаються добрими лісорослинними властивостями, ліси на них високого бонітету.

Гумусовий горизонт у таких грунтів більш темного кольору, а тому їх часто називають дерево-буроземними. За фізико-хімічними властивостями, вмістом і складом гумусу вони майже подібні до типових буроземів. Окультурення спричинилося до зменшення їх актуальної та гідролітичної кислотності [5].

2.6. Кліматичні умови

Лісові масиви лісництва розташовані на території району середньо-висотних скибових Горган.

Клімат у районі розташування Осмолодського лісництва помірно-континентальний. Середньомісячна температура повітря